Аутотренінг

У цілому заняття аутотренінгом складається з кількох частин

1. Заспокійлива частина. На основі м'язового розслаблення та вселяння досягаються розкутість усього організму та психічний спокій.

2. Спрямоване управління вегетативною системою організму. Шляхом вселяння та самонавіювання досягаються відчуття ваги, підвищеного тепла правої руки й інші стани.

3. Мобілізаційна частина. Уводяться формули, спрямовані на рішення виховних задач, або пропонується навчальна інформація для міцного засвоєння.

У міру оволодіння школярів технікою аутотренінгу час проведення релаксопедичного заняття скорочується з 30-35 до 20-15-ти хвилин. Скорочується й кількість формул, що вводяться. Необхідно тільки дотримуватися суворої послідовності: спочатку даються формули фізичного та психічного спокою, потім - відчуття ваги та теплоти в руці.

Весь сеанс викладач проводить тихим, спокійним, упевненим голосом. Окремі, найбільш істотні формули вимовляються трохи голосніше. Після кожної основної формули - пауза 5-10 секунд. Коментарі та пояснення даються пошепки, швидко. Починаючи сеанс, варто звернути увагу на позу учнів, подивитись, у якому положенні знаходяться руки, порадити розслабити м'язи. На перших сеансах необхідно попереджати школярів, що самим, без команди очі відкривати не можна.

Іноді на початку сеансу окремі учні не можуть або не бажають зосередитись на впливі, що вселяється. Усі вже закрили очі, а один підліток ще не вирішується це зробити чи посміхається із закритими очима. У цих випадках педагогу варто підійти до учня й категорично наказати: «Жодної критики! Спокійно!». Можна при цьому легко покласти руку на голову учню.

Стимулювання активності досягається такими формулами: «Повторіть пошепки», «Повторюйте за мною як луна», «А тепер відчуйте сказане!», «Пригадайте це відчуття!».

Для того щоб учні відчували впевненість у правильності своєї роботи, можна під час сеансу їх підбадьорювати: «Працюєте правильно!», «Добре, усі ввійшли у стан спокою!», «Продовжуйте так само добре працювати!», «Я бачу, як ви всі працюєте. В усіх виходить добре!».

Практичне значення аутогенного тренування визначається насамперед змістом його мобілізаційної частини. Воно обумовлене задачею, яку ставить перед собою педагог. Після аутогенного занурення випливає навчальна інформація. Внаслідок ефекту надзапам'ятовувания учні засвоюють значний обсяг навчального матеріалу.

У мобілізуючу частину заняття вводяться також формули виховного значення, легко реалізовані школярем у його поведінці або відносинах з оточуючими. Наприклад: «Сьогодні о шостій годині займусь уроками». Після досягнення успіху в реалізації простих і конкретних уселянь можна перейти до формул, що вимагають змін в установках і в мотиваційній сфері школярів. Наприклад: «Я цілком контролюю свою поведінку», «Я спокійний і зосереджений», «Я можу й хочу в усьому бути стриманим», «Я завжди відповідаю за свої вчинки».