Основні визначення і критерії загроз

Загроза – це потенційна можливість певним чином порушити інформаційну безпеку.

Спроба реалізації загрози називається атакою, а той, хто вчиняє таку спробу, – зловмисником. Потенційні зловмисники називаються джерелами загроз.

Найчастіше загроза є наслідком наявності уразливих місць у захисті інформаційних систем (таких, наприклад, як можливість доступу сторонніх осіб до критично важливого устаткування або помилки в програмному забезпеченні).

Проміжок часу від моменту, коли з'являється можливість використати слабке місце, і до моменту, коли прогалина ліквідується, називається вікном небезпеки, асоційованим з даним уразливим місцем. Поки існує вікно небезпеки, можливі успішні атаки на ІС.

Якщо мова йде про помилки в ПЗ, то вікно небезпеки "відкривається" з появою засобів використання помилки й ліквідується при накладенні латок, які її виправляють.

Для більшості уразливих місць вікно небезпеки існує порівняно довго (кілька днів, іноді – тижнів), оскільки за цей час повинні відбутися наступні події:

· повинно стати відомо про засоби використання прогалини в захисті;

· повинні бути випущені відповідні латки;

· латки повинні бути встановлені в захищуваній ІС.

Ми вже вказували, що нові уразливі місця й засоби їхнього використання з'являються постійно; це значить, по-перше, що майже завжди існують вікна небезпеки й, по-друге, що відстеження таких вікон повинне провадитися постійно, а випуск і накладення латок – якомога оперативніше.

Відзначимо, що деякі загрози не можна вважати наслідком якихось помилок або прорахунків; вони існують у чинність самої природи сучасних ІС. Наприклад, загроза відключення електрики або виходу його параметрів за припустимі границі існує внаслідок залежності апаратного забезпечення ІС від якісного електроживлення.

Розглянемо найпоширеніші загрози, яким піддаються сучасні інформаційні системи. Мати подання про можливі загрози, а також про уразливі місця, які ці загрози зазвичай експлуатують, необхідно для того, щоб вибирати найбільш економічні засоби забезпечення безпеки. Занадто багато міфів існує в сфері інформаційних технологій (згадаємо все ту ж "Проблему 2000"), тому незнання в цьому випадку веде до перевитрати коштів й, що ще гірше, до концентрації ресурсів там, де вони не дуже потрібні, за рахунок ослаблення дійсно уразливих напрямків.

Підкреслимо, що саме поняття "загроза" у різних ситуаціях найчастіше трактується по-різному. Наприклад, для підкреслено відкритої організації загроз конфіденційності може просто не існувати – вся інформація вважається загальнодоступною; однак у більшості випадків нелегальний доступ є серйозною небезпекою. Іншими словами, загрози, як і все в ІБ, залежать від інтересів суб'єктів інформаційних відносин (і від того, який збиток є для них неприйнятним).

Ми спробуємо подивитися на предмет з погляду типової (на наш погляд) організації. Втім, багато загроз (наприклад, пожежа) небезпечні для всіх.

Загрози можна класифікувати по декількох критеріях:

· по аспекту інформаційної безпеки (доступність, цілісність, конфіденційність), проти якого загрози спрямовані в першу чергу;

· по компонентах інформаційних систем, на які загрози націлені (дані, програми, апаратура, підтримуюча інфраструктура);

· по способу здійснення (випадкові/навмисні дії природного/техногенного характеру);

· розташуванню джерела загроз (усередині/поза розглянутим ІС).

Як основний критерій ми будемо використовувати перший (по аспекту ІБ), залучаючи при необхідності інші.