Структура та види ринку

Пізнання ринку як економічної категорії неможливе без глибокого аналізу його структури, тобто елементів, з яких він складається, і які взаємодіють між собою. Для цього слід обрати критерій, за яким можна розмежувати елементи ринку. Таких критеріїв може бути багато, оскільки ринок є складним і багатоманітним утворенням економічного життя. Найбільш поширеним є розгляд структури ринку з точки зору економічного призначення об'єктів ринкових відносин:

* товарний ринок: ринок предметів споживання та послуг, ринок засобів виробництва, ринок науково-технічних розробок;

* фінансовий ринок: ринок інвестицій, ринок цінних паперів, валютний ринок;

* ринок праці.

Кожен з названих ринків дуже різноманітний і в свою чергу поділяється на ринки взуття, ринки косметики та ін., що існують всередині ринку предметів споживання; ринки машин, верстатів і т.п. - ринку засобів виробництва. Ринкова економіка складається з великої кількості окремих ринків. Кожний товар чи послуга має свій ринок.

Існує і такий критерій розмежування ринку, як ступінь зрілості ринкових відносин: розвинений ринок; ринок, що формується; ринки з різним ступенем обмеження конкуренції: монопольний, олігопольний.

Ринок можна характеризувати відповідно до чинного законодавства: легальний (офіційний), нелегальний (тіньовий, чорний). Структура ринку може бути охарактеризована за адміністративно-територіальною ознакою: місцевий, окремих територій, країни (внутрішній), світовий (зовнішній). Кожний вид ринку має свої особливості. Всі вони системно взаємопов'язані і органічно взаємодіють: якщо відбуваються порушення в одному з них, то це викликає перебої в роботі інших ринків і системи в цілому.

Розглянемо зміст окремих видів ринку.

Ринок предметів споживання і послуг. Ринок споживчих товарів і послуг являє собою сферу обігу, за допомогою якої реалізуються товари народного споживання та послуги. Ця сфера забезпечує задоволення потреб різних соціальних груп, кожної сім'ї, кожної людини. Послуга - це особлива споживна вартість, що задовольняє певні потреби людини. Особливістю послуги як товару (порівняно із звичайним товаром, втіленим у речі) є те, що вона корисна не як річ, а як діяльність. Тому споживання послуги збігається з процесом її створення, з діяльністю, а їх неможливо нагромаджувати, транспортувати. Складовими елементами ринку предметів споживання є виробництво товарів тривалого користування (телевізорів, холодильників, автомобілів, відеотехніки тощо) та поточного споживання. Даний ринок найбільш схильний до коливання попиту та пропозиції грошового обігу, інфляції. Цей ринок безпосередньо впливає на благоустрій нації. Для функціонування ринку товарів і послуг потрібна розвинута гуртова та роздрібна торгівля.

У межах споживчих товарів і послуг потрібно виділити ринок продовольчих товарів і ринок промислових або непродовольчих товарів. Кожен з них володіє власною специфікою як різних сфер, які випускають товари та послуги, так і способами і формами їх просування від виробників до споживачів.

Для України характерним є дефіцит багатьох товарів, що забезпечує виробнику і продавцю монопольне становище, надаючи можливість встановлювати завищені ціни, протидіяти формуванню ринкових відносин. Не подолавши цієї суперечності, збудувати ринок не вдається. На практиці це зумовить існування законних і незаконних форм неринкового розподілу, що призводитиме як до зрівнялівки, так і до збагачення всіх, хто має доступ до предметів споживання та послуг. Найважливішими напрямами формування ринку предметів споживання в Україні є: ліквідація глибокої диспропорції в народному господарстві між виробництвом засобів виробництва і виробництвом предметів споживання; розвиток підприємництва у сфері виробництва й збуту продовольчих і непродовольчих товарів; переходу до вільного ціноутворення на більшість товарів; захисту споживчого ринку та ін.

Головною умовою розширення ринку послуг в Україні є зростання продуктивності праці у сфері матеріального виробництва, насичення ринку товарами широкого вжитку, що дасть змогу збільшити зайнятість у сфері нематеріального виробництва, значно розширити асортимент платних і безкоштовних послуг для населення. Крім цього, важливими умовами зростання обсягу ринку послуг є підвищення реальної заробітної плати, формування повноцінного ринку робочої сили та інші фактори.

Ринок засобів виробництва. Свобода економічної діяльності господарюючих суб'єктів, їхня самостійність залежить від забезпеченості засобами виробництва, можливості вільної реалізації продукції, встановлення цін на неї, укладання договорів. Підприємництво існує лише тоді, коли кожна юридична чи фізична особа має можливість вільно придбати будь-які засоби виробництва.

У ринку засобів виробництва виділяють ринок засобів праці і ринок предметів праці. Ринок засобів праці поділяється на ринок нового і вживаного устаткування, а також ринок специфічного устаткування, що виготовляється на індивідуальні замовлення.

Для створення широкомасштабного і високоефективного ринку засобів виробництва в Україні мають відбутися докорінні перетворення і якомога швидший перехід до вільної торгівлі засобами виробництва, де б її суб'єктами були різні власники, тобто необхідно забезпечити реальний плюралізм форм власності. Це зумовить формування конкурентного середовища, створить стимули для нововведень, масового оновлення основних виробничих фондів. Крім того, потрібна активна амортизаційна політика держави, слід надавати податкові, кредитні пільги тим підприємствам, які впроваджують нову техніку.

Фінансовий ринок - це певна сукупність економічних відносин з приводу організації і купівлі-продажу вільних грошових коштів та їх перетворення на грошовий капітал. Суб'єктами цих відносин є підприємства різних форм власності, населення, комерційні банки, фінансово-кредитні організації та ін. Об'єктами фінансового ринку є особливості заощадження населення, тимчасово вільні кошти, що утворюються в процесі обороту промислового і торговельного капіталу та ін. Фінансовий ринок включає: ринок капіталів (інвестиційний ринок), ринок кредитів, ринок цінних паперів, валютний ринок.

До ринку капіталів відносять перш за все товари і послуги виробничого призначення або такі товари і послуги, які безпосередньо не призначаються для задоволення потреб населення, а непрямим чином (через поставку обладнання, машин, технології, сировину, матеріали) спрямовані на вирішення завдань із задоволення потреб суспільства в необхідних благах. Для даного ринку характерна постійність та довгостроковість виробничих зв'язків, великомасштабність комерційних операцій, оскільки, як правило, з цим ринком пов'язано вирішення проблем інвестицій або капітальних вкладень.

Оскільки конкуренція стимулює активне впровадження нової техніки та технології, розробку нових моделей товарів, підвищення їхньої якості, підприємства потребують все нових інвестицій. Важливим їх джерелом є кредит, який надається у вигляді позики і являє собою необхідний компонент фінансового ринку - кредитний ринок.

Кредитний ринок є системою відносин між позикодавцями і позичальниками з приводу позики в товарній або грошовій формі. Суб'єктами кредитного ринку виступають юридичні особи (підприємства, організації, банки, держава) через свої повноправні органи, а також фізичні особи (громадяни).

Ринок цінних паперів є прямим продовженням кредитного ринку. Цінні папери - це грошові документи, які визначають взаємовідносини між суб'єктами, що їх випустили і тими, хто придбав їх. Вони передбачають виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, передбачених цими документами, особам, що є їх власниками.

Згідно із Законом України "Про цінні папери і фондову біржу", в Україні можуть випускатися такі види цінних паперів: акції, облігації, зобов'язання державної скарбниці, ощадні сертифікати, векселі.

Розрізняють первинний і вторинний ринки цінних паперів. На первинному ринку здійснюється продаж нових паперів після їх емісії (випуску). Вторинний ринок цінних паперів, на якому обертаються раніше випущені акції та облігації, тобто здійснюється їх перепродаж, обслуговується фондовою біржею.

Для розвитку фінансового ринку в Україні необхідно насамперед подолати економічну кризу, повернути трудящим вилучені державою трудові заощадження, індексувати заробітну плату, пенсії, стипендії відповідно до зростання цін, інтенсивніше здійснювати акціонування власності, створювати інвестиційні фонди тощо.

Валютний ринок - це такий специфічний ринок, де предметом купівлі-продажу є різні національні валюти. Його функціонування зумовлено розвитком зовнішньоекономічних зв'язків між різними країнами і необхідністю взаємних розрахунків. З погляду організаційних відносин цей ринок функціонує через кореспондентські рахунки між банками різних країн, у вигляді валютних бірж. Найважливішими для світових валютних операцій є Нью-Йоркська, Лондонська, Паризька та Токійська валютні біржі.

Практика функціонування ринкової системи свідчить, що заборона здійснювати валютні операції всім учасникам економічного життя призводить до формування чорного або так званих паралельних ринків валюти, на яких курси валют відхиляються від офіційних курсів.

Ринок праці - це саморегульована система розподілу робочої сили із специфічними факторами конкуренції між її власниками за найбільш вигідні умови та оплату праці, а також між працедавцями - за залучення найбільш кваліфікованої робочої сили. Суб'єктами відносин на ринку праці виступають власники підприємств (працедавці) - "покупці" і окремі особи (працеємці) - "продавці". Ринок праці виконує такі функції:

1) оцінює корисність (споживну вартість) і цінність (вартість) робочої сили, тобто того чи іншого виду праці;

2) регулює попит і пропозицію праці, розподіляє робочу силу між галузями економіки і регіонами країни.

Функціонально-організаційна структура ринку праці включає в себе принципи державної політики в галузі зайнятості, правове регулювання трудових відносин, систему підготовки кадрів, систему найму, систему перепідготовки і перекваліфікації робітників, яку здійснюють біржі праці.

В Україні процес державного впорядкування ринку праці тільки почався. Його характерними особливостями є значне перевищення пропозиції робочої сили над попитом, відчутна невідповідність між якістю робочої сили та рівнем заробітної плати, низька мобільність робочої сили внаслідок несформованості ринку житла, значними цінами на послуги, пов'язані з переїздом на нове місце проживання та ін.

Ринок інформації - це сукупність економічних відносин з приводу збирання, опрацювання, систематизації інформації та її продажу кінцевому споживачу. Від якості та обсягу інформації залежить правильність прийнятого рішення. Інформація є рідкісним благом, для отримання якого потрібні певні витрати. Між виробником і споживачем на ринку інформації є посередники, основне завдання яких - збирання і продаж інформації. Ці ринки відрізняються один від одного ступенем поінформованості та можливості реальних дій таких посередників у реалізації товарів і послуг.

Важливим елементом ринку інформації є інформація про конкурентів. Засобом збирання відповідної інформації є перегляд професійних журналів, зустрічі з фахівцями, запрошення консультантів тощо. Особливістю такого товару як інформація є те, що втаємничена, маловідома інформація коштує дорого, адже "хто володіє інформацією - володіє світом" і "будь-яка монополія починається з монополії на інформацію", а інформація відома всім не коштує нічого. Цей товар не має другої свіжості".

2. Ринок товарів і послуг та його інфраструктура. Суть і функції товарної біржі

Відправною точкою ринкової структури є ринок товарів і послуг. Ринок товарів - це первинна форма ринку. Тут здійснюється купівля-продаж предметів споживання та засобів виробництва. Тому він поділяється на споживчий ринок і ринок засобів виробництва. Суб'єктами цього ринку є фізичні або юридичні особи, які вступають у відносини товарообміну як покупці чи як продавці.

На споживчому ринку відбувається обмін товарів особистого споживання (їжі, одягу, взуття, автомобілів, предметів домашнього вжитку та інші). Продавцями тут є фірми та окремі товаровиробники, що виробляють ці товари і надають послуги. Основна маса товарів реалізується через посередників. Ринок предметів споживання безпосередньо відображає взаємодію виробництва та споживання, попиту й пропозицій товарів.

Продавцями на ринку засобів виробництва є окремі особи та фірми, які створюють продукцію виробничого призначення (верстати, інструменти, сировину, фабрично-заводські будівлі, електроенергію тощо). Покупцями на ринку засобів виробництва є окремі особи та організації, які займаються виробництвом інших товарів і послуг.

У кожній країні структура виробництва товарів та послуг має відповідати структурі платоспроможного попиту. Однак в Україні сьогодні склалася велика диспропорція між розвитком галузей, що виробляють предмети споживання, та галузей, що виготовляють засоби виробництва. Приблизно 75% суспільного виробництва припадає на засоби виробництва (причому тільки 20 % їх обсягу - це знаряддя праці, а 80% - паливо й сировина) і лише близько чверті -на предмети споживання. Така деформована структура виробництва не відповідає суспільним інтересам і потребує суттєвих змін.

Основним механізмом ринку товарів є торгівля. Це така господарська діяльність, яка спрямована на організацію і проведення продажу товарів. Розрізняють гуртову (оптову) і роздрібну торгівлю. Гуртова торгівля виступає як посередницька торгівля між промисловцями і торгівцями, а також між самими торгівцями. В гуртовій торгівлі відбувається реалізація великих партій товару. Роздрібна торгівля - це продаж товарів безпосередньо споживачам поштучно. Роздрібна торгівля здійснюється через магазини, кіоски, підприємства харчування тощо. Ціна на ринку товарів формується як ціна рівноваги попиту та, пропозиції.

Важливим складовим елементом структури товарного ринку є ринок послуг. Послуга - це особливе споживче благо, яке виражається в корисному ефекті, що задовольняє потреби людини, колективу або суспільства. Особливістю послуги як товару (порівняно із звичайними товарами, з матеріальним благом) є те, що вона корисна не як матеріальна річ, а як діяльність. Тому споживання послуг збігається з процесом їх створення, з діяльністю, і вони не можуть зберігатися або транспортуватися як товари - матеріальні блага.

Треба розрізняти особисті послуги, що задовольняють потреби окремої людини, наприклад, здобуття освіти, охорона здоров'я, культурно-побутового обслуговування, та послуги, які задовольняють колективні та суспільні потреби (охорона громадського порядку, оборони, управління суспільством тощо). Крім того, одна частина послуг належить до сфери матеріального виробництва (наприклад, ремонтні роботи), а інша - до сфери нематеріального виробництва. Особливими підвидами товарних ринків, роль яких значно зросла останнім часом, є ринок інформації та ринок інтелектуальної власності.

На нинішньому етапі розвитку науково-технічного прогресу, коли значно ускладнилися і поглибилися як зовнішньоекономічні зв'язки країни, так і механізми господарювання в окремих країнах, великого значення набуває своєчасна і точна інформація з того чи іншого питання, без якого стає неможливим подальший рух уперед. У зв'язку з цим, сформувався і функціонує поряд з іншими ринок інформації як сукупність економічних відносин з приводу збирання, обробки, систематизації інформації і продажу її кінцевому споживачу. Інформація - це рідкісне благо, оволодіння яким потребує певних витрат. Між виробником і споживачем на ринку інформації стають посередники, основна функція яких зводиться до збору, обробки і продажу різноманітної інформації. За цей вид послуг посередники, беруть плату у вигляді комісійних. Наприклад, ділери державних цінних паперів у розвинутих країнах світу беруть 1/32 % від ціни реалізації. Особливою ціною на ринку інформації є плата за рекламу. На Україні ринок інформації ще не сформувався, хоча сьогодні потреба в ньому гостро відчувається.

З ринком інформації близько межує ринок інтелектуальної власності. Інтелектуальна власність складається з авторських прав і патентів. Сюди також варто відносити різні ліцензії, проекти, ноу-хау, програми математичного забезпечення, наукові прогнози тощо. Особливістю інтелектуальної власності є те, що вона - унікальний товар, бо не може бути відлученою від людини і тому на неї не розповсюджується дія закону вартості. Кожний, хто володіє інтелектуальною власністю, повинен мати право на її реалізацію.

Важливим елементом ринку інтелектуальної власності сьогодні є ноу-хау (в перекладі з англ. дослівно - „знати як") - це сукупність технічних знань і виробничого, комерційного та іншого досвіду, необхідних для виготовлення якогось виробу або відтворення виробничого процесу. До ноу-хау зараховуються також неопубліковані винаходи та угоди про технічне співробітництво. Інформація на зразок ноу-хау реалізується шляхом укладання контракту та передачі споживачу у формі технічної документації (різних креслень, проектів, схем, техніко-економічних обгрунтувань, технологічних карт, методики, різних розрахунків, формул тощо) та усної інформації або показу. На жаль, цей вид ринку на Україні ще не сформувався і тому не діє. Розпочинається лише процес його становлення.

Інфраструктура ринку товарів та послуг охоплює дуже багато елементів: заклади гуртової та роздрібної торгівлі, підприємства сфери послуг, товарну біржу, аукціони; ярмарки; торгово-промислові палати тощо.

Інфраструктурі ринкових відносин притаманні багатоканальність реалізації продукції і послуг, широкий спектр сервісного обслуговування, розмаїття форми регулювання товарно-грошових відносин. Найбільш крупною ланкою цієї інфраструктури є біржа (інститут, завдяки якому більш оперативно і з оптимальними наслідками для партнерів укладаються угоди купівлі-продажу товарів, реалізується єдина стратегія комерційної поведінки агентів даної структури). Біржа є організатором, формою ринку, на якому відбуваються вільна торгівля товарами та послугами, цінними паперами, валютою, наймання робочої сили, формування ринкових цін і курсів відповідних активів на основі фактичного співвідношення попиту і пропозиції.

Товарна біржа - це регулярно функціонуючий ринок (у формі комерційного підприємства), де відбувається процес реалізації товарів з певними характеристиками. Це організація підприємств торгівлі, збуту й обміну, мета якої — укладання відповідних умов виявлення товарних цін, попиту і пропозицій товарів, вивчення, впорядкування і полегшення товарообороту та обмінних операцій, представництво і захист інтересів членів біржі тощо. Є свідчення того, що товарні біржі з'явилися вперше ще в Стародавньому Римі. Але їх роль значно зросла у ХVІ-ХVП ст. у зв'язку з розвитком світової торгівлі. У XVIII ст. найвідомішою була королівська біржа в Лондоні. У наш час провідними є товарні біржі США, Англії і Японії. На частку цих трьох країн припадає близько 90% міжнародного біржового обороту. Свого часу значне місце у світовій торгівлі, особливо зерном, цукром та ін., займала Одеська товарна біржа. У Чернівцях до початку другої світової війни функціонувала біржа великої рогатої худоби, яка мала загальноєвропейське значення.

Товарні біржі поділяються на універсальні й спеціалізовані. Універсальні біржі спеціалізуються на продажі різноманітних промислових та сільськогосподарських товарів. Однією з таких бірж є Чиказька товарна біржа, де продається пшениця, кукурудза, золото, срібло, нафта, фанера та ін.

Щодо спеціалізованих товарних бірж, то на них продаються окремі товари або споріднені групи товарів. Наприклад, на Нью-Иоркській біржі - кава, какао і цукор. Існують біржі вовни, нафти, вугілля, металу тощо. На усіх існуючих товарних біржах здійснюються як реальний, так і ф'ючерсний товарний обіг. Реальний товарний товарообіг передбачає перехід товару від продавця до покупця (близько 10% торгівлі). Ф'ючерсний товарообіг - це продаж права на товар (наприклад, права на майбутній урожай).

Головними дійовими особами товарних бірж є брокери і дилери. Угоди і контракти на купівлю-продаж будь-яких товарів може здійснюватися лише при їх обов'язковому посередництві. Брокери виконують біржові операції за дорученням клієнтів і за їх кошти, а дилери купують товари за власні кошти. Брокери і дилери є членами біржі, право на це вони купують. Різниця між ними полягає в тому, що брокери одержують від клієнтів платню у вигляді комісійних і зацікавлені у збільшенні угод, а дилери задовольняються доходом, отриманим як різницю між ціною продажу і ціною купівлі.

На території України товарні біржі з'явилися ще у 18 ст., але у 1917 році їх діяльність була припинена. Лише з 1990 р. почалося їх відродження, і сьогодні у нашій крайні діє близько 50 малих і великих товарних бірж. Продовжується процес їх подальшого удосконалення.

Важливими елементами ринкової інфраструктури є ярмарки та аукціони. Ярмарок - це: регулярний ринок, який організовується у певному місці для періодичної торгівлі, яка, як правило, має сезонний характер. Перші ярмарки виникли в Європі в ранньому Середньовіччі. На початку XX ст. широкого розповсюдження набули міжнародні ярмарки, де здійснюються операції в національному і міжнародному масштабі, галузеві технічні ярмарки та ярмарки товарів широкого споживання з проведенням симпозіумів, конгресів, семінарів.

Аукціони (публічні торги) - це продаж певних видів товарів, які користуються підвищеним попитом на основі конкурсу покупців. Це форма продажу у визначений час і визначеному місці, де товари попередньо виставляються для ознайомлення. Головними центрами аукціонної торгівлі є Нью-Йорк, Монреаль, Копенгаген, Москва та інші. Аукціони організуються також спеціалізованими брокерськими фірмами, які перепродають товари своїх клієнтів за комісійну винагороду. Крім національних аукціонів, функціонують і міжнародні, які мають власне приміщення та висококваліфіковані кадри. Аукціони мають справу з продукцією обмеженої пропозиції. Головним орієнтиром тут є отримання максимальної ціни за певний товар. На аукціоні відбувається публічний продаж товару в установленому місці. Товари дістаються покупцю, який назвав найвищу ціну. Розрізняють аукціони примусові, котрі проводяться судовими органами з ціллю отримання заборгованості від неплатників, та добровільні, які організовуються за ініціативою власників товарів, що продаються. Для проведення аукціонів створюються спеціальні фірми, що працюють на комісійних засадах. Існують і міжнародні аукціони. Вони є різновидом публічних відкритих торгів, де реалізуються товари певної номенклатури: шерсть, тютюн, хутровина, чай, коні, квіти, риба, ліс, а також предмети розкоші, твору мистецтва.

До ринкової інфраструктури належить і таке виробничо-фінансове утворення, як холдингові компанії- специфічні акціонерні компанії, капітал яких використовується переважно для придбання контрольних пакетів акцій інших компаній з метою встановлення контролю за їхньою діяльністю й отримання доходів. За своєю структурою і характером діяльності холдингові компанії виконують, як правило, лише фінансові операції. Вони тримають контрольні пакети акцій інших фірм і діють через свої філії.

Нині в Україні продовжується процес формування ринку товарів і послуг та перехід до ринкових форм обміну, який передбачає розвиток підприємництва, а у сфері торгівлі — демонополізацію торгівлі, створення нової системи ціноутворення, розвиток конкуренції, захист ринку та споживачів від монополізму і протизаконних дій.

3. Фіна́нсовий ри́нок — це сукупність обмінно-перероз­подільних відносин, пов'язаних з процесами купівлі-продажу фінансових ресурсів, необхідних для здійснення виробничої та фінансової діяльності. Відносини обміну пов'язані з переданням одним суб'єктом іншому за відповідну плату (проценти, дивіденди, дисконтні скидки тощо) права на тимчасове чи постійне використання фінансових ресурсів. Таке передання може здійснюватись прямо чи через фінансових посередників (комерційні банки, інвестиційні фонди та ін.). При безпосередніх взаємовідносинах операції з купівлі-продажу ресурсів відображають як відносини обміну (передання права використання), так і перерозподілу цих ресурсів між власником і користувачем. При участі у торгівлі фінансових посередників відносини з ними продавців і покупців ресурсів є відносинами обміну, а перехід ресурсів від власника до користувача — відносинами перерозподілу.

Фінансовий ринок виконує надзвичайно важливі функції в ринковій економіці. Він є забезпечуючою структурою, насамперед для фінансів суб'єктів господарювання, які є базовою сферою фінансової системи. Їх фінансова діяльність розпочинається з формування ресурсів. Призначення фінансового ринку полягає в забезпеченні підприємствам належних умов для залучення необхідних коштів і продажу тимчасово вільних ресурсів. Таким чином, підприємства на фінансовому, як і на інших ринках, практично рівнозначні, як у ролі покупця, так і продавця ресурсів.

Фінансовий ринок є складовою сферою фінансової системи тільки в умовах ринкової економіки, коли переважна частина фінансових ресурсів мобілізується суб'єктами підприємницької діяльності на засадах їх купівлі-продажу. По суті, це інфраструктура фінансової системи, яка забезпечує функціонування насамперед базової сфери — фінансів суб'єктів господарювання. В умовах адміністративної економіки фінансового ринку практично не існувало, оскільки формування ресурсів та їх перерозподіл здійснювалися на директивних засадах через бюджет та банківську систему. Навіть кредитні ресурси виділялися згідно з планом, а не на засадах торгівлі ними. За умов централізованого формування, розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів у адміністративному порядку потреби у відповідній інфраструктурі — фінансовому ринку — просто не було.

Призначення фінансового ринку

Призначення фінансового ринку — забезпечити підприємствам належні умови для залучення необхідних коштів і продажу тимчасово вільних ресірсів.

Об'єктивною передумовою функціонування фінансового ринку є незбіг потреби у фінансових ресурсах з джерелами їх задоволення.

В організаційному плані фінансовий ринок — це сукупність ринкових фінансових інституцій, що супроводжують потік коштів від власників фінансових ресурсів до позичальників.

Об'єктами відносин на фінансовому ринку є:

1. цінні папери

2. фінансові послуги

3. грошово-кредитні ресурси

Суб'єктами:

1. держава

2. підприємства різних форм власності

3. окремі громадяни

Функції фінансового ринку:

* мобілізація тимчасово вільних фінансових ресурсів;

* розподіл акумульованих вільних коштів між чисельними кінцевими споживачами;

* прискорення обороту капіталу — активізація економічних процесів у державі;

* забезпечення умов для мінімізації фінансових ризиків.

Принципи на фінансовому ринку:

1. вільний доступ до ринкової інформації і ринкових інструментів для всіх учасників фінансового ринку;

2. прозорість ринку і реальний захист інвесторів;

3. конкурентність та ефективність;

4. відповідність міжнародним стандартам.

Класифікація фінансового ринку

за видами фінансових активів поділяється на:

* кредитний ринок;

* ринок цінних паперів (фондовий ринок);

* валютний ринок (іноземна валюта і фінансові інструменти, що обслуговують її);

* страховий ринок (страховий захист);

* ринок золота (срібло, платина)

* ринок фінансових послуг (кредитні операції та ін.).

за періодом обертання фінансових активів:

* ринок грошей;

* ринок капіталів.

за регіональною ознакою:

* місцевий фінансовий ринок;

* регіональний фінансовий ринок;

* національний фінансовий ринок;

* світовий фінансовий ринок.

за швидкістю реалізації угод на фінансовому ринку розрізняють:

* ринок з терміновою реалізацією угод (як правило, до 3 днів);

* ринок з реалізацією угод в майбутньому.

Ринок грошей та кредитних ресурсів

Основне призначення ринку грошей — у забезпечення оптимальної структури грошової маси та її кругообігу. Обсяг цього ринку визначається кількістю грошей в обігу, а його структура — співвідношення різних грошових агрегатів.

Ринок кредитних ресурсів — це процес залучення коштів у грошовій формі на умовах повернення, платності і строковості. Кредитний ринок — найважливіший і найстаріший сегмент фінансового ринку.

Суб'єктами ринку є:

1. кредитори;

2. держава в особі центрального банку, який контролює виконання чинного законодавства учасниками ринку кредитів і регулює ринок за допомогою економічних методів;

3. постачальники.

Учасниками ринку кредитних ресурсів є: комерційні банки, брокерські контори, дисконтні компанії та інші фінансово-кредитні інституції.Кредитний ринок в умовах ринкової економіки є провідною ланкою фінансової системи в цілому. Поділяється на комерційний і банківський.

Ринок цінних паперів (фондовий ринок)

Фондовий ринок є важливою складовою фінансового ринку, який охоплює частину кредитного ринку і повністю ринок інструментів власності. Фондовий ринок виступає засобом забезпечення нормального функціонування всіх галузей економіки. інструментами забезпечення обороту фінансових ресурсів на фондовому ринку є цінні папери. Цінні папери — це грошові документи, які засвідчують право володіння і довготермінові зобов'язання елементів щодо виплати їхнім власникам доходів у вигляді девідендів або відсотків, а також можливість передавання грошових та інших прав, що випливають з цих документів іншим особам.

Фондовий ринок — це частина ринку капіталів, де здійснюється емісія, купівля і продаж цінних паперів. На фондовому ринку України діють акції, державні і муніципальні облігації, внутрішні позики, облігації підприємницьких структур, казначейські зобов'язання, ощадні сертифікати, державні і компенсаційні сертифікати, житлові чеки, інвестиційні сертифікати.

[ред.] Види фінансових ринків

* Валютний ринок

* Грошово-кредитний ринок

* Фондовий ринок (ринок цінних паперів)