Державне регулювання

Державне регулювання економіки здійснюється через її економічні функції:

-забезпечення правової основи та громадської атмосфери, що створює сприятливі умови для ефективного функціонування ринкової економіки (без існування законів, що захищають право власності, люди не могли б мати стимулів до ек активності, бо можливість накопичення практично була б виключена; держава створює та підтримує правову систему, яка не тільки захищаю право власності, а й надає законного статусу приватним підприємствам, встановлює такі правила здійснення ек діяльності, що регулюють відносини між суб’єктами, визначають заходи компенсації населенню збитків, накладають обмеження на види діяльності, не забезпечені правовими санкціями; в межах правового поля держава створює відповідні служби та організації, покликані забезпечувати перелічені завдання);

-заходи захисту конкуренції. Існування антимонопольного законодавства та впровадження методів його реалізації; б-ба з нечесними методами конкуренції такими як, порушення патентів, копіювання товарних знаків, заниження цін (демпінг), фальшива реклама;

-заходи із коригування розподілу ресурсів з метою зміни структури нац продукту. Потреба в коригуванні зумовлена зовнішніми ефектами та вир-вом сусп благ, що спричинює переміщення частини витрат вир-ва до третіх осіб, зниження сусп витрат вир-ва; створення держ сектора, впровадження системи податків, що знижують прибутковість і перешкоджають переливу додаткових ресурсів у неконтрольовані та шкідливі вир-ва.

-перерозподіл доходів і багатства (ринковий механізм не забезпечує соц справедливого розподілу, а призводить до поглиблення розшарування членів сус-ва за рівнем доходів та багатства, для зменшення чого держава використовує систему оподаткування доходів та майна, різного роду трансфертні платежі та допомоги окремим групам громадян з низькими доходами, регулювання цін, заходи соц забезпечення.

57.ОБ*ЄКТИВНІ ПЕРЕДУМОВИ СТАНОВЛЕННЯ ТА СУТНІСТЬ СУЧАСНОЇ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА.

Світове господарство — внутрішньо суперечлива єд­ність національних економік, пов'язаних міжнародним поділом праці, торговельно-виробничими, фінансовими та науково-технічними зв'язками.Етапи розвитку світового господарства:I —Ікінець XIX — початок 20-х років XX ст.;II — друга третина 20-х років — кінець 80-х роківXX ст.; Етапи рої шику світового господарства1. Виникнення світового господарства (кін. ХУП ст*)2. Поступове утвердження світової системи господарства І (поч. XVIII сер, XIX сг.). 3. Завершення формування світового господарства (кін. XIX «| поч. XX ст.).4. Період кризових явиш у розвитку світового господарства (кін. 20-х сер. 80-х років XX ст.).5. Глобалізація світово! економіки (кін. 80-х років XX ст. -поч. XXI ст.).кінець 80-х — початок 90-х років XX ст. і продов­жується нині.Світове господарство характеризується:— зростанням інтернаціоналізації економіки на основі поглиблення міжнародного поділу праці;__створенням багатогранної системи міжнародних економічних відносин;— формуванням міжнаціональних механізмів регу­лювання економічних взаємовідносин між країнами.Економічні засади функціону­вання світового господарства.Провідну роль у сучасному світовому господарстві відіграють інтернаціональні промислові та банківські кор­порації.Міжнародні корпорації (МНК) — концерн або союз концернів різних країн, які домінують в одній або кількох сферах світового господарства.Транснаціональні корпорації (ТНК) — основні суб'єк­ти світогосподарських зв'язків на сучасному етапі.ТНК — фірми, які здійснюють основну частину своїх операцій за межами країни, в якій вони зареєстровані, — 600 найчастіше в декількох країнах, де розміщені їхні відділен­ня, філії, підприємства.Транснаціональні банки (ТНЕ) — крупні банки, які виконують посередницьку роль у міжнародному русі по­зичкового капіталу (спираючись на мережу закордонних підприємств) і контролюють (за державної підтримки) ва­лютні й кредитні операції на світовому ринку.Класифікація країн світового господарстваЗа специфікою господарських систем:— країни з розвиненою ринковою економікою;— країни з ринковою економікою, що розвивається;— країни з перехідними до ринку економіками;— країни з неринковою економікою. Проблемам світової торгівлі, міжнародних валютно-фінансових відносин та міграції робочої сили присвячені наступні параграфи. Зараз же ми ретельніше розглянемо дві форми МЕВ: міжнародний рух капіталів і науково-тех­нічне, співробітництво.XМіжнародний рух капіталів (МРК) — переміщен­ня засобів за кордон (або з-за кордону) з метою отри-мання прибутку.Сучасний етап розвитку світового господарства харак­теризується трансформаційними зрушеннями в системі міжнародних економічних відносин.Фактора, що зумовлюють трансформації у системі МЕВ:— поширення кризи в енергетичній, сировинній та фінан­совій сферах;— швидка зміна пріоритетів, зумовлена розвитком інфор­маційного суспільства;— зміни суспільно-економічних та політичних устроїв, зокрема постсоціалістичних держав;— економічні, науково-технічні й технологічні зрушен­ня, які зумовлюють зміну форм і напрямків міжнародної спеціалізації; — зміна місця окремих країн, регіонів та фірм у си­стемі міжнародного поділу праці та в структурі світового господарства.

58.СВІТОВИЙ РИНОК І МІЖНАРОДНА ТОРГІВЛЯ.

59.МІЖНАРОДНА ВАЛЮТНА СИСТЕМА ТА ЕТАПИ ЇЇ ЕВОЛЮЦІЇ.

Валюта в широкому розумінні — це грошова одиниця країни (гривня, рубль, долар і т. ін.);у вузькому розумінні — це грошові одиниці іноземних держав.

Національна валютна система — форма організації валют­них відносин країни, що визначається національним законодав­ством (рис. 21.13).

Структура національної валютної системи:

· Національна гро­шова (валютна) одиниця

· Золотовалютні ре­зерви країни

· Умови конвертованості національ­них валют

· Режим ринку валют

· Режим ринку золота

· Статус національних уста­нов, що регулюють ва­лютні відносини країни

Етапи розвитку міжнародної валютної системи (МВС). Система "золотого стандарту" (рис. 21.4):

— золотомонетний стандарт (діяв із 1867 р. до початку XX ст.);

— золотозливковий стандарт (з початку XX ст. до Першої світової війни);

— золотодевізний (золотовалютний) стандарт (із 1922 р. Д° початку Другої світової війни).

Переваги:

— стабільність курсів валют сприяє розвитку торгівлі та зменшує ризики;

— жорстке саморегулювання. Недоліки:

— відмова від самостійної грошової політики;

— залежність від видобутку золота.

Форми золотого стандарту:

Золотомонетний стандарт — обіг золотих монет і вільний обмін паперових та кре­дитних грошей на золото

· Золотозливковий стан­дарт — можливість об­міну знаків вартості на золото тільки тоді, коли пред'явлена сума грошових знаків відпові­дає ціні золотого зливка

· Золотодевізний стандарт — дозво­ляє обмінювати банкноти на іно­земну валюту (де­візи), розмінну на золото

Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.) Основні принципи:

— встановлення твердих обмінних курсів країн-учасниць до курсу долара;

— курс долара фіксований відносно золота;

—центральні банки підтримують стабільний курс національ­ної валюти відносно долара;

— організаційною ланкою виступають МВФ і МБРР.

Ямайська валютна система (створена в 1976 р.) Основні особливості:

— заснована на кількох валютах;

— відмінено монетний паритет золота;

—основний засіб розрахунків — вільно конвертована валю­та, а також міжнародні кредитні гроші — СПЗ і резервні позиції

МВФ;

—вільний плаваючий курс валют визначається попитом і пропозицією;

60.ГЛОБАЛІЗАЦІЯ СВІТОГОСПОДАРСЬКИХ ЗВ*ЯЗКІВ ТА ЗАГАЛЬНО ЦИВІЛІЗАЦІЙНІ ПРОБЛЕМИ ЛЮДЕЙ.

Економічний, соціально-політичний, культурний роз­виток людства відбувається під знаком глобалізації:- зростають обсяги міжнародної торгівлі та інвестицій;- відбувається розширення і поглиблення міжнародного поді­лу праці на всіх рівнях - від регіонального, міжнародного до світового;- зростає взаємозв'язок між учасниками світового відтворювального процесу;- поглиблюється інтернаціоналізація виробництва;-зростає роль ТНК у світогосподарських процесах;-загостюється глобальна конкуренція;- з'являються системи глобального менеджменту. Глобалізація— всеохоплюючий процес трансформації світового співтовариства у відкриту цілісну систе­му інформаційно-технологічних, фінансово-економіч­них, суспільно-політичних, соціально-культурних взає­мозв'язків та взаємозалежностей. На сьогодні регулювання у системі міжнародних еко­номічних відносин здійснюється міжнародними організація­ми, такими, зокрема, як:І- Організація Об'єднаних Націй (ООН);- Світова організація торгівлі (СОТ);- Міжнародний валютний фонд (МВФ);- Світовий банк та ін. Глобальна економіка — якісно новий стан світової економіки, яка поступово перетворюється в цілісний глобальний організм, поєднаний гігантською виробки-чо-збутовою мережею, глобальною фінансовою системою, планетарною інформаційною мережею тощо.Глобалізація є складною ієрархічною системою, яка роз­стається на різних рівнях Глобалістика - це самостійна галузь знань про най-загальніші, планетарні проблеми сучасного і майбутнього розвитку людської цивілізації.Класифікація глобальних проблем:•найбільш "універсальні проблеми" політичного і соці­ально-економічного характеру: недопущення ядерної війни і збереження миру, забезпечення стійкого розвитку світового співтовариства і підвищення рівня організованості управління ним;•проблеми природноекономічного характеру: екологі­чна, енергетична, сировинна, продовольча, Світового океану;•проблеми соціального характеру: демографічна, зай­нятості, міжнародних відносин, дефіциту демократії тощо; проблеми змішаного характеру, невирішеність яких призводить до загибелі людей: регіональні конфлікти, техно­генні аварії, стихійні лиха та ін.;•проблеми суто наукового характеру: освоєння кос­мосу, довгострокове прогнозування клімату;•нові проблеми: організована злочинність, тероризм, незаконний обіг наркотиків і т.п.;• "малі проблеми", що супроводжують весь розвиток людської цивілізації: бюрократія, егоцентризм тощо. Форми міжнародного співробітництва у вирішенні глобальних проблем:- реалізація спільних проектів і програм;- передавання технологій;- виділення кредитів;- надання країнам, що розвиваються, доступу на світовий ринок;~ угоди під егідою ООН та інших міжнародних організацій. Глобальні проблеми неможливо вирішити на рівні окремих країн. Потрібен єдиний міжнародний механізм їх розв'язання і регулювання, визначення міжнародних правових та економічних проблем.Міжнародне співробітництво набуває особливого зна­чення у вирішенні глобальних проблем людства.програма дій повинна передбачати досягнення саме основних цілей, у контексті кожної з яких необхідна взаємодія на націо­нальному і міжнародному рівнях, це:1) удосконалення діяльності, спрямованої на розвиток люд­ського потенціалу;2) зменшення загрози турбулентності фінансових потоків та пов'язаних із цим втрат;3) активізація міжнародного співробітництва у сфері боротьби з глобальними загрозами щодо безпеки людини;4) активізація діяльності з розроблення нових технологій для забезпечення розвитку людини, ліквідації злиденності;5) припинення процесів маргіналізащі та подальшої поляри­зації багатства і бідності;7) формування цілісної та демократичної системи глобального регулювання.