Тема 1. Трудові ресурси та оплата праці на туристичних підприємствах

1. Сутність трудових ресурсів

2. Ефективність використання трудових ресурсів

3. Планування витрат на оплату праці

4. Мотивація праці на туристичних підприємствах

1). Трудові ресурси туристичного підприємства – це кадровий персонал, що виступає як сукупність працівників різних професійно-кваліфікаційних груп зайнятих на підприємстві. Вони є активною частиною ресурсного потенціалу суб’єкта підприємницької діяльності.

Середньооблікова чисельність працівників розраховується на основі щоденних даних про облікову чисельність цих працівників, яка повинна співпадати з даними табельного обліку використаного робочого часу за кожний день, на основі яких визначається кількість осіб, що з’явилися та не з’явилися на роботах.

До середньооблікової чисельності не включають працівників, які знаходяться у відпустках по вагітності, родах, догляду за дітьми. Структура кадрів визначається частково для кожної категорії працівників (керівників, спеціалістів, службовців і робітників) у загальній чисельності персоналу.

2). Якість підготовки керівників і фахівців характеризується рівнем освіти (вища, середня, спеціальна).

Стабільність кадрів розраховується, як відношення кількості працівників, що були на обліку протягом усього звітного року до середньооблікової чисельності працівників за той же рік. Кількісні характеристика кадрів в економіці праці доповнюється показниками ефективності використання трудових ресурсів. Основним серед яких є продуктивність праці.

Продуктивність праці - це показник ефективності праці який розраховується як частка відділення обсягу туристичних продуктів (послуг) на ту кількість праці, що витрачена на їх виробництво і реалізацію.

ПП = Qтп / ЧП або ПП = ЧД / ЧП

, де ЧД – чистий дохід;

ЧП – середньооблікова чисельність працівників;

Qтп – обсяг реалізованих туристичних продуктів.

Продуктивність праці відображає обсяг туристичних продуктів (послуги) або суму чистого доходу який отримано одним середньообліковим працівником.

3). Економічна роль заробітної плати визначається її функціями до яких відносять відтворення робочої сили і функцію стимулювання праці (мотивації кожного працівника до найбільш ефективних дій на своєму робочому місці).

Основою організації оплати праці в туристичній сфері як і в інших галузях діяльності є тарифна система, що включає тарифні сітки схеми посадових окладів, тарифно-кваліфікаційні довідники і характеристики.

Тарифна сітка передбачає співвідношення в оплаті працівників кваліфікації, вона являю собою сукупність тарифних розрядів і відповідних тарифних коефіцієнтів.

На тарифній системі ґрунтується дві форми оплати праці в сфері туризму:

- погодинна

- відрядна (пряма, прогресивна…)

Кожна з них має ряд систем які застосовуються в різних умовах діяльності.

4). Форми мотивації праці на підприємстві:

- заробітна плата, що відповідає внескові працівника до результатів діяльності підприємства;

- система матеріальних пільг працівника;

- нематеріальні пільги і привілеї (надання відгулів, додаткових відпусток…);

- заходи, що підвищують інтерес до праці, самостійності, відповідальності працівника, стимулюють підвищення його кваліфікації;

- створення сприятливого соціального клімату, усунення різних барєрів між рядовими працівниками і апаратом управління;

- моральне заохочення працівників;

- просування працівників по службі.

Система мотивації на рівні підприємства ґрунтується на таких вимогах:

1. Надання рівних можливостей займати посади і просуватися по службі;

2. Узгодженість оплати праці і її результатів;

3. Гарантія зайнятості;

4. Створення умов для захисту здоров’я і безпеки праці;

5. Забезпечення умов для професійного росту;

6. Підтримка в колективі довіри, зацікавленості, досягнення спільної мети і місії підприємства

Для підтримки мотивації праці необхідно:

1) Систематично перевіряти тривалість перебування кожного працівника на одній посаді і здійснювати необхідне переміщення;

2) Забезпечувати зміст роботи, розширювати її рамки;

3) Здійснювати активне структурне планування праці і заробітної плати, а також гнучкі форми організації праці;

4) Систематично розвивати організаційну діяльність, підвищувати роль навчання і творчого підходу;

5) Реалізувати нові форми взаємодії керівників і підлеглих, головним методом мотивації праці в ринковій економіці є заробітна плата, участь працівників в акціонерній власності, в управлінні підприємством.

Усі заходи мотивації праці підвищують віддачу трудових ресурсів підприємства.