Теоретичні аспекти аналізу нематеріальних ресурсів підприємства

Нематеріальні активи — принципово новий об’єкт фінансового обліку, що інтегрує в собі всі особливі види вкладення капіталу підприємства, а також характеризує його економічний потенціал і фінансову стабільність. Саме поняття «нематеріальний актив» трактується по-різному. В існуючих на сьогодні визначеннях під нематеріальним активом підприємства розуміють як умовну вартість об’єктів інтелектуальної власності, так і витрати на нематеріальні об’єкти.

специфічні риси немат.активів:

1) відсутність матеріальної основи для отримання вигід;

2) умовна невіддільність від суб’єкта господарювання;

3) тривалий термін використання;

4) відсутність корисних відходів;

5) невизначеність усього спектра можливих ефектів від використання;

6) підвищений рівень ризику на стадіях створення та використання.

Зазначені риси нематеріальних активів характеризують їх як об’єкт обліку, як узагальнену оцінку результатів творчої діяльності і засобів індивідуалізації юридичних осіб.

Класифікація нематеріальних активів підприємства:

1. Класифікація нематеріальних активів за правовою ознакою:

1.1. Об’єкти авторського права:

— твори науки — письмові твори наукового, технічного та прикладного характеру (книги, статті, брошури тощо), ескізи, креслення і т. п.

1.2. Об’єкти суміжних прав:

— виконавців (актори, співаки, музиканти); виробників фо-
нограм; організацій теле-, радіоефіру; гудвіл (ділова репутація).

1.3. Об’єкти науково-технічної інформації:

— науково-технічна інформація; наукові відкриття.

1.4. Об’єкти промислової власності:

— винаходи; корисні моделі; промислові зразки; знаки для товарів та послуг; сорт рослин; топології інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції, фірмові найменування; ноу-хау; порода тварин; способи захисту від недобросовісної конкуренції; найменування місця походження товарів; секретні об’єкти промислової власності.

1.5. Об’єкти природного середовища:

— земельні ділянки; надра; геологічна та інша інформація про навколишнє середовище; інші природні ресурси.

1.6. Об’єкти права користування:

— монопольне положення на ринку; економічні та інші привілеї.

2. Класифікація нематеріальних активів за ознакою цілісності:

2.1. Нематеріальні активи невіддільні від підприємства: системи та методи функціонування; сукупність постійних клієнтів; репутація підприємства; переваги територіального розміщення тощо.

2.2. Нематеріальні активи невіддільні від індивіда: особиста репутація; особисті професійні якості, комерційні здібності; талант, ерудиція, інтелект, комунікаційні якості тощо.

2.3. Нематеріальні активи невіддільні ні від підприємства, ні від індивіда: фірмові найменування; фабричні марки та клейма; товарні знаки; секретні рецепти та технології; технологічно-технічні бібліотеки; авторські права; креслення та шаблони тощо.

Поняття «інтелектуальної власності», яке вживається у господарській практиці, включає три основні складові, що в своїй сукупності створюють діалектичну тріаду, а саме:

¨ інтелектуальний продукт, чи продукт розумової (інтелектуальної) праці — продукт творчих зусиль, що має певне значення для спеціалістів у певній галузі знань;

¨ інтелектуальна власність — сукупність прав на інтелектуальний продукт;

¨ нематеріальний актив — об’єкт інтелектуальної власності, в тому числі промислової, а також аналогічні права, визначені у встановленому законодавством порядку об’єктом оподаткування.

Існує кілька основних стратегічних рішень стосовно процесів формування та використання нематеріальних активів. Перш за все керівництву підприємства потрібно:

1) визначитися з ринками чи окремими сегментами ринків, що найкраще відповідають цільовим орієнтирам, сильним і слабким сторонам підприємства;

2) визначити співвідношення розподілу ресурсів;

3) сформувати портфель підприємницьких ідей і визначити їх цільові пріоритети;

4) проранжирувати альтернативи розвитку підприємства;

5) визначити вартість реалізації підприємницької ідеї на основі самостійних розробок чи купівлі її промислового вирішення;

6) створити чи купити нематеріальний ресурс;

7) оформити права виключного користування чи прийняти рішення про відмову від правового захисту;

8) сформувати портфель нематеріальних активів підприємства (чи включити до існуючого);

9) оцінити отриманий ефект від використання нематеріального активу.

46. Оцінка нем.акт. під-ва здійснюється у таких випадках:

• купівлею-продажем прав на об’єкти інтелектуальної власності; - добровільного продажу ліцензій на використання об’єктів інтелектуальної власності; - внесення вкладів у статутний капітал; - оцінкою бізнесу; -акціонуванням, приватизацією, поглинанням тощо.

Дохідний підхід - встановлення властивостей об’єкту інтелект. Власності, таїх причинно наслідкового зв’язку майбутніми доходами від їх використання

Витратний підхід –базується на міркуванні, що покупець,володіючи певною інфо про бєкт купівлі, не заплатить за нього більше, ніж вартість іншого немю активу з тією ж корисністю. Передбачається визначення витрат на відтворення первинної вартості об’єкта з урахуванням наступних поліпшень.

Ринковий підхід – порівняння з представленними на ринку аналогами

47. Роль, значення та характер участі нематеріальних активів у господарській
діяльності підприємства

З огляду на характер участі у процесі суспільного виробництва для нематеріальних активів властиві:

1) відсутність матеріально-речової форми (фізичної) структури;

2) служіння цілям виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг) чи управлінню підприємством у цілому;

3) можливість отримання доходу в поточному та майбутньому;

4) крайня невизначеність майбутніх вигід від використання;

5) стабільне прив’язування до підприємства-власника (за нормальних умов господарювання у підприємця не виникає необхідності у перепродажу чи ліквідації об’єктів інтелектуальної власності).

Отже, якщо нематеріальні активи є засобами виробництва, то вони мають відображатися в облікових документах.

Головна мета обліку інтелектуальної власності як нематеріальних активів підприємства — найповніше визначення розміру виробничих фондів суб’єкта господарювання. Характерною особливістю є те, що об’єктом обліку є не сама інтелектуальна власність, а права на її використання.

За способом придбання нематеріальні активи підприємства можна підрозділити на активи, отримані купівлею, безоплатно, даруванням чи на правах відчуження.

Залучаючи той чи інший об’єкт інтелектуальної власності до господарського обороту, підприємство має враховувати:

- якісні характеристики об’єкта з позицій його корисності;

- вартість нематеріального активу з позицій незалежного оцінщика та власного уявлення про його цінність, враховуючи його вплив на вартість кінцевої продукції;

- строк корисного використання нематеріального активу з позицій споживчих якостей товару, що несе в собі позитивні якості нематеріального активу;

- ефекти використання нематеріального активу з позицій дохідності (прибутковості) та конкурентоспроможності;

- капіталізацію об’єкта нематеріальних активів з товарних позицій, тобто нематеріальний актив є об’єктом купівлі-про­дажу.

З позицій на корисні якості активу впливає технічний та виробничий рівень підприємства, його здатність сприймати найновіші наукові досягнення, положення на ринку та його ділова активність, підготовленість управлінського та технічного персоналу до інновацій. Одночасно слід враховувати і властивості самого об’єкта з позицій його конкурентоспроможності, оригінальності рішення, економічності, простоти освоєння, правової захищеності і т. п.

За джерелами походження нематеріальні активи підприємства можна класифікувати так:

1) з позицій розробника — результати науково-дослідних робіт, проектно-конструкторських розробок, винаходи, раціоналізаторські пропозиції тощо;

2) з позицій продавця та покупця — фізичних та юридичних осіб; резидентів чи нерезидентів (відповідно до чинного законодавства);

3) за сферами прояву ефекту від використання — зменшення собівартості, поліпшення управлінських рішень, зростання обсягів продажу тощо.

Механізм формування ціни нематеріального активу значною мірою пов’язаний з методами оцінювання, що визначаються залежно від природи об’єкта, його походження, мети оцінки тощо. Ціна нематеріального активу тісно пов’язана з об’єктом його матеріального втілення.

З позицій строку використання покупцеві нематеріального активу слід враховувати життєвий цикл продукту, а також пов’я­заних з ним технологій, методів організації виробництва і т. п.
З позиції дохідності (прибутковості) об’єктів нематеріальних активів покупця доводиться враховувати бажання продавця щодо механізму поділу прибутку від використання активу.

З позиції капіталізації об’єкти нематеріальних активів купують як й інші товари (продукцію), тому їм притаманні всі особливості типового ринкового товару. Інакше кажучи, об’єкт нематеріальних активів стає товаром із усіма властивими йому рисами.

З позиції загального впливу об’єктів нематеріальних активів на діяльність підприємства в комплексі застосовується поняття «гудвіл» — нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між балансовою вартістю активів підприємства і його звичайною вартістю як цілісного земельно-майнового та соціально-організаційного комплексу.

48. Методологія оцінки нематеріальних активів підприємства

За методологічну підставу оцінки нематеріальних активів доцільно брати базові принципи ціноутворення:

- принцип комплексного обліку трьох груп факторів: витрат, корисності для споживача, впливу конкуренції;

- принцип обліку тільки релевантних витрат;

- принцип обліку факторів, що визначають сприйнятливість покупця до ціни інтелектуальної власності;

- принцип використання адекватних методів виділення частки інтелектуальної власності в загальній вартості чи прибутку від використання майнового комплексу підприємства.

Нематеріальні активи можуть бути оцінені в грошовій формі з використанням таких видів оцінок:

¨ за фактичною собівартістю;

¨ за поточною відновною вартістю;

¨ за поточною ринковою вартістю;

¨ за чистою вартістю реалізації.

Дохідний підхід базується на встановленні причинного зв’язку між функціональними (фізичними, техніко-економічними та іншими) властивостями об’єкта інтелектуальної власності та майбутніми доходами від його використання.