Еволюція поглядів на поняття «ринок». Ринкові відносини

Історія розвитку поняття

Вперше детальний опис та аналіз вільного ринку зробив іспанський і перуанський юрист і економіст Хуан де Матьенсо у другій третині XVI століття.

У своїй теорії суб'єктивної вартості він розрізняє елементи попиту та пропозиції всередині ринку. Матьенсо використовує термін «конкуренція», щоб описати суперництво всередині вільного ринку. Через це він визначає поняття публічних торгів.

Дослідник Оресте Попеску (Oreste Popescu) зауважує, що «Європа навіть не була готова плідно використовувати подібне скарб знань» в XVI столітті.

Еволюція поглядів на поняття «ринок». Ринкові відносини

Багатогранне поняття «ринок» у міру розвитку суспільного виробництва та обміну неодноразово змінювалося. Спочатку ринок розглядався як базар, місце роздрібної торгівлі, ринкова площа, оскільки ринок з’явився ще у період розпаду первісного суспільства, коли обмін між общинами ставав більш-менш регулярним, лише набував ознак регулярності і здійснювався у визначеному місці й у визначений час. З розвитком ремесла і міст торгівля, ринкові відносини розширюються, за ринками закріплюються певні місця.

В міру поглиблення суспільного поділу праці і розвитку товарного виробництва поняття «ринок» дістає дедалі складніше трактування, що знаходить висвітлення у світовій економічній літературі.

Сьогодні термін «ринок» характеризується, виходячи з його ознак:

-сфери обігу;

-форм руху сукупного суспільного продукту;

-типу господарських зв’язків і т. п.

У політико-економічному аспекті ринок розглядають як тип господарських зв’язків між суб’єктами господарювання, тобто форми господарського зв’язку між товаровиробниками через купівлю-продаж товарів.

Існують два типи господарських зв’язків:

-натурально-речовинні, безвідплатні (відповідно до обсягу і структури);

-товарні, здійснювані за допомогою ринку.

Характерними рисами останнього типу відносин є взаємні угоди сторін, що обмінюються, еквівалентна винагорода, вільний вибір партнерів, наявність конкуренції, вільні ціни. Товарні (ринкові) зв’язки можливі тільки на підставі вільної купівлі-продажу товарів і послуг. Пряме жорстке фондування, використання продуктових карток, гіпертрофовані масштаби бартеру та інші обмеження (у вигляді, наприклад, виїзної торгівлі) свідчать про деформацію ринкових зв’язків, хоча і супроводжуються формальними фактами купівлі-продажу.

Для товарно-грошових відносин, здійснюваних за допомогою ринку, дуже важливу роль відіграють не тільки прямі (виробництво — ринок — споживач), але й зворотні (споживач — ринок — виробництво) господарські зв’язки. Теоретично доведено, а світовим історичним досвідом підтверджено, що механізм зворотних зв’язків є неодмінною умовою стабільності та ефективності будь-якої економічної системи. Спроби замінити зворотний зв’язок адміністративними командами неминуче обертаються деформацією не тільки ринку, а й усієї економічної системи, виникненням глибоких диспропорцій, всеохоплюючого дефіциту, втратою економічними інтересами їх ролі рушійної сили економічного розвитку.

Таким чином, можна виокремити ще одне розуміння ринку як суспільної форми організації і функціонування економіки, за якої забезпечується взаємодія виробництва і споживання через посередницькі інститути, що регулюють діяльність виробників і споживачів, їх прямий та зворотний вплив.

Те, що ринок включає не тільки відносини з купівлі-продажу, але й соціально-економічні (власності, виробництва, розподілу, споживання і т. д.), а також організаційно-економічні відносини (різноманітні конкретні форми організації ринку тощо) дає підстави розглядати ринок у функціонуючій економічній системі як підсистему.

Функції ринку

- Регулююча: ринок, як регулятор виробництва, через механізм ринкових законів встановлює необхідні пропорції відтворення; завдяки цінам ринок стимулює впровадження досягнень науки та техніки у виробництво — це сприяє розширенню асортименту товарів та послуг;

- Стимулююча — ринок спонукає виробників товарів до зниження витрат, підвищення якості та споживчих властивостей товарів;

- Розподільча — доходи споживачів і виробників у ринковій економіці диференціюються через ціни, зумовлюючи соціальне розшарування суспільства за доходами.

- Алокаційна — ринок забезпечує виробництво оптимальної кількості товарів і послуг за допомогою найефективнішої комбінації ресурсів.

- Інтеграційна — ринок об'єднує суб'єктів економічної системи в одне, сприяючи формуванню єдиного економічного простору як у межах окремої держави, так і в межах світової економіки.

- Інформаційна: саме ринок дає об'єктивну інформацію про те, які товари мають попит; кожна фірма може регулювати власне виробництво.

- Посередницька — ринок виступає посередником між виробником і споживачем.

- Сануюча (оздоровча): ринок очищує суспільне виробництво від економічно слабких та не життєздатних господарських одиниць.

Суть ринкових відносин

Суть ринкових відносин зводиться до відшкодування витрат продавців (товаровиробників і торговців) і одержання ними прибутку, а також задоволення платоспроможного попиту покупців на основі вільної взаємної угоди, винагороди, еквівалентності й конкурентності. Саме це і складає сутнісні риси ринку. Матеріальною основою ринкових відносин є рух товару і грошей. Але оскільки ринок функціонує у певній економічній системі і, розвиваючись, перетворюється на самостійну підсистему, це не може не зумовити специфіку і багатогранність форм його прояву (різна питома вага ринкових відносин у всій економічній системі, різноманітні форми, методи і розміри їх регулювання і т. д.).