Плата за землю, загальна характеристика, порядок розрахунку

Порядок земельного оподаткування, розміри та механізм сплати за використання земельних ресурсів визначені Розділом XIII Податкового кодексу України.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Порядок визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель чітко прописаний у ст. 289 Податкового кодексу.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кі = (І – 10) / 100

І – індекс споживчих цін за попередній рік

Розміри ставок плати за землю встановлюються у відсотках від їх нормативної грошової оцінки, а в разі відсутності грошової оцінки землі застосовуються фіксовані ставки плати за землю.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження), встановлюється у розмірі 1% від їх нормативної грошової оцінки, за винятком ділянок сільськогосподарських угідь і земель населених пунктів, за якими встановлені відповідні ставки.

Землями сільськогосподарського призначення вважаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільгосппродукції, або призначені для цих цілей.

Ставки податку за один гектар сільськогосподарських угідь, що надані в установленому порядку і використовуються за цільовим призначенням, у тому числі військовими сільськогосподарськими підприємствами незалежно від того, до якої категорії земель вони віднесені, встановлюються у відсотках від їх нормативної грошової оцінки у таких розмірах:

1. Для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1.

2. Для багаторічних насаджень - 0,03.

Ставки податку за земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, залежать від територіального розташування земельної ділянки та чисельності населення населеного пункту, в якому розташована земельна ділянка

Пільги щодо сплати земельного податку для фізичних осіб.

Від сплати податку звільняються:

1. Інваліди першої і другої групи.

2. Фізичні особи, які виховують 3-х і більше дітей віком до 18 років.

3. Пенсіонери (за віком).

4. Ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

5. Фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідних категорій фізичних осіб, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:

- для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 га;

- для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 га; в селищах - не більш як 0,15 га; в містах - не більш як 0,10 га;

- для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,10 га;

- для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 га;

- для ведення садівництва - не більш як 0,12 га.