Комп’ютери з розподіленою пам’яттю

Перевагами даного підходу є можливість розв’язку декількох паралельних незалежних або слабозв’язаних задач. Також перевагою можна вказати відносну простоту та дешевизну створення. Недоліками є складна організація роботи такої системи (синхронізація даних, реалізація механізму повідомлень між комп’ютерами) та великі накладні витрати при передачі даних по мережі. По характеру зв’язків між ЕОМ даної системи можна виділити наступні типи:

1. Непрямі або слабозв’язані.

В слабозв’язаних системах комп’ютери обмінюються даними через спільний зовнішній запам’ятовуючий пристрій. Цей пристрій працює по принципу «поштової скриньки», тобто один комп’ютер записує дані в спільну пам'ять, а інший звідти її зчитує (рис. 3).

Рис. 3. Непрямі або слабозв’язані системи

Такий підхід використовується, коли треба підвищити надійність системи. Тобто одна ЕОМ є основною, вона проводить всі операції контролю обрахунків, введення / виведення інформації та із певною періодичністю передає їх на резервну ЕОМ. У випадку відмови основної ЕОМ резервна її заміняє.

2. Прямозв’язані.

В прямозв’язаних системах є три види зв’язків:

- зв'язок через загальний оперативний пристрій;

- пряме управління або зв'язок «процесор-процесор»;

- зв'язок через адаптери.

Зв'язок через оперативний пристрій значно сильніший ніж зв'язок через зовнішній запам’ятовуючий пристрій так як запис здійснюється безпосередньо в оперативній пам’яті кожного вузла.

Прямий зв'язок може бути як інформаційним так і керуючим, тобто один процесор може управляти іншим.

Зв'язок через адаптери – це реалізація звичайної комп’ютерної мережі.

3. Сателітний системи.

Сателітний зв'язок використовується для зменшення навантаження на певну ЕОМ. До комп’ютера підключається інший комп’ютер значно меншої потужності. Цей комп’ютер називається сателітом.

Комп’ютер - сателіт виконує наступні операції:

- організацію роботи основної ЕОМ з периферійними пристроями, зовнішньою пам’яттю, віддаленими абонентами;

- попереднє сортування даних, перетворення їх у форму, зручну для

основної ЕОМ;

- перетворення вихідної інформації у вигляд, зручний для користувача (рис.4).

Рис. 4. Вихідна інформація у зручному для користувача вигляді