Типи економічного мислення

Зміст

Вступ

1. Типи економічного мислення.

Використана література.

Вступ

Зміни в життєдіяльності людини в умовах введення ринкових механізмів господарювання роблять актуальною проблему формування економічного мислення. Визначення шляхів та засобів здійснення цього процесу передусім вимагає ретельного дослідження сутності категорії "економічне мислення".

На сьогоднішній день є досить актуальною проблема формування особистості майбутнього громадянина України. Сучасні програми, які розробляються відповідно до вимог Міністерства освіти і науки України і спрямовані на забезпечення умов всебічного розвитку та виховання, постійно змінюються, доповнюються, вдосконалюються. З’являються нові предмети, проте й вони не завжди охоплюють у повному обсязі питання, актуальні для сьогодення.

Питання успішного економічного розвитку є одним з найважливіших для нашої держави. Не навчивши дітей мислити і діяти за законами економіки, ми не зуміємо прищепити їм справжню культуру у реальному житті, достаток якого залежить від творчої ініціативи кожного.

Типи економічного мислення

Всі люди наділені певним економічним мисленням — сукупністю поглядів на нашу економіку, її сутність і закономірності розвитку, форми та методи управління, позаяк кожна людина прямо чи побічно пов’язана і господарською діяльністю, й особливо — з її результатами.

Звідси випливають завдання викладача: вкрай важливо вже до лекції чітко уявляти, яким є економічний кругозір студентів. Тоді можна визначити міру розбіжності у розумінні економіки з боку слухачів і лектора. Але для цього треба обов’язково зважати на наявні рівні розвитку економічного мислення.

Економічне мислення підрозділяють на два основні типи. По-перше, це — повсякденне мислення, що формується суто на ґрунті безпосередніх життєвих спостережень у людини, яка не має жодної економічної підготовки. Однак таке мислення з низки питань ми виявляємо й у людей, які мають певне економічне мислення. По-друге, це — наукове економічне мислення, яким, природно, володіє викладач економічних дисциплін. Воно передбачає найвищий рівень пізнання закономірностей розвитку економіки, потрібний для компетентного її регулювання з боку держави на засадах ринкового механізму функціонування.

На практиці викладач економіки найчастіше зустрічається зі студентами, які вже мають бодай якусь економічну підготовку. Із ними куди легше обговорювати наукові економічні проблеми. Найбільші труднощі виникають, коли доводиться роз’яснювати наукові положення людям із повсякденним економічним мисленням.

Отже, чим труднощі переходу від повсякденного до наукового економічного мислення можна пояснити тим, що вони зумовлені суттєвими розбіжностями за характером і глибиною пізнання дійсності.

Повсякденний погляд на економіку найчастіше дуже суб’єктивний і властивий людині, яка розглядає навколишню дійсність лише крізь призму своїх особистих цілей та інтересів. На такий погляд нерідко накладають відбиток сформовані в народі звичаї, традиції, а іноді навіть забобони. Припустімо, що перед людьми із повсякденною свідомістю ми ставимо таки непрості питання — про збільшення внесків населення в Ощадбанк, про зростання акцизів на бензин, про продаж легкових авто зі страховим полісом, про розвиток особистих присадибних господарств тощо. У відповідь ми почуємо вельми суперечливі думки, що відбивають суто особисті, життєві позиції людей, їхні вподобання й прагнення.

Науковий погляд на економіку має характер об’єктивної істини, тобто відбиває зовнішній світ таким, яким він існує у дійсності — незалежно від думок чи бажань. А це передбачає вміння викладача спростовувати різні суб’єктивістські тлумачення розглянутих питань і висвітлювати справжній стан справ.

Повсякденне мислення ґрунтується на уривчастих і однобічних знаннях про економіку, доволі природних для обмеженого світогляду однієї людини. Утім, знаючи всі аспекти й реальні параметри економічних процесів, людина часто надає таким знанням загального значення. І тоді ми можемо почути, наприклад, категоричні судження якого-небудь слухача, котрий ознаки відомого лише йому явища безпідставно поширює на всі без винятку явища такого штибу. Скажімо, побувавши на якомусь занедбаному підприємстві, слухач безпідставно переносить побачене там на решту підприємств.

Наукове мислення відображає економіку всебічно, у її ціліснос­ті. Отже, викладач має критично ставитися до однобічних поглядів, а також чітко окреслювати загальну панораму подій. Ключовою проблемою, що охоплює весь комплекс пізнавальної діяль­ності, є розуміння процесів розвитку.

У повсякденному мисленні багато подій відбиваються перекручено, немов у скривленому дзеркалі. Це багато в чому визначається тим, що в центрі уваги людей нерідко перебувають швидкоплинні й незначні — із суспільної точки зору — господарські явища, що, можливо, мають велике значення лише для якоїсь окремої особистості. На її свідомість часом справляють істотний вплив поточні, повсякденні потреби та інтереси. Саме їм така людина надає перебільшеного значення. І тоді, як то кажуть, за окремими деревами людина не бачить лісу. А це нерідко веде до помилок як у сприйнятті навколишнього світу, так і в практичній діяльності, слугуючи однією з причин конфлікту між особистими й суспільними інтересами.

Тим часом наукове економічне мислення здатне виявити істинний зв’язок між:

а) минулим, сьогоденням і майбутнім;

б) перехідним і постійним;

в) головним і другорядним;

г) необхідним і випадковим, загальним і частковим.

Звідси випливають такі завдання для викладача: допомогти людям позбутися перекрученого сприйняття економічних явищ, побачити їх у правильному плані, схарактеризувати головні й провідні тенденції та закономірності соціально-економічного розвитку, показати правильне співвідношення особистих і суспільних інтересів. Зрештою саме завдяки науковому мисленню можна навчитися розуміти процеси економічного розвитку.