Методичні вказівки. Сьогодні Україна реалізує свою можливість створити ринок цінних паперів на основі впровадження вищих європейських і світових стандартів

Сьогодні Україна реалізує свою можливість створити ринок цінних паперів на основі впровадження вищих європейських і світових стандартів. Він охоплює частину кредитного ринку з його операціями щодо випуску й обігу боргових інструментів і повністю ринок інструментів власності та їхні похідні.

Метою вивчення даної теми є оволодіння основоположними засадами організації фондового ринку, з’ясування суті фондової біржі як самоврядного безприбуткового акціонерного товариства, яке сприяє фізичним і юридичним особам у купівлі-продажу цінних паперів, центрального депозитарію, клірингового банку, організації операцій з цінними паперами у паперовій і нематеріальній формах, особливостей функціонування позабіржової торговельної системи.

Студенти мають засвоїти, що централізований і регульований фондовий ринок базується на довірі та взаємодії всіх його учасників, єдиних правилах професійної й етичної поведінки, єдиній термінології. Він є універсальним механізмом врегулювання не лише економічних проблем, а й соціальних і навіть політичних відносин.

Ринок цінних паперів, як складова частина фінансового ринку взаємодіє й суттєво доповнює систему банківського кредитування. Якщо комерційний банк надає позики на тривалий строк обмежено, то за допомогою розміщення цінних паперів стає можливим отримання фінансових ресурсів на достатньо тривалий термін. Зокрема, розміщення облігаційних позик дозволяє мобілізувати кошти на десятиріччя, а

сформований акціонерний капітал, загалом, діє на безстроковій основі. Через ринок цінних паперів забезпечується достатньо повне і швидке переливання заощаджень. Його основу складає ціна (процентна ставка), що однаково ефективна для інвесторів та емітентів.

Стабільність цього ринку зміцнює довіру населення до цінних паперів, а через них дозволяє охопити будь-які розпорошені грошові й фіктивні капітали та видозмінювати їх один в одний шляхом актів купівлі-продажу. Саме тому провідною функцією фондової біржі стало створення організованого і постійно діючого ринку цінних паперів для інвестування грошового капіталу на умовах поворотності основної суми у будь-який час назад і принесення постійного доходу на рівні позичкового проценту.

Спираючись на механізм дії класичного аукціону, фондова біржа створила оперативні можливості для мобілізації тимчасово вільних капіталів шляхом перетворення власності приватної особи на дійсні засоби виробництва у колективну власність юридичної особи, яка стає представником усієї сукупності приватних власників, що володіють акціями даного акціонерного товариства. За таких умов окрема фізична особа вже не має власності на майно акціонерного товариства як юридичної особи. Вона має право лише на отримання доходу. Тобто, власність окремої особи, що раніше становила фактично необмежену владу і розпорядження власними засобами виробництва, в умовах функціонування акціонерних товариств перетворилася у простий титул власності на доход. Водночас право розпоряджатися виробництвом окремі особи вже втратили.

Студентам потрібно засвоїти, що акціонерна форма власності через механізм фондової біржі стимулює міжгалузеву конкуренцію і забезпечує прогресивні структурні зрушення в

галузях і в економіці в цілому. Мобілізація капіталу через купівлю-продаж цінних паперів означає формування умов економічної свободи, коли власник капіталу у фіктивній формі у будь-який час отримує можливість вилучити його з однієї сфери суспільного виробництва і вкласти в іншу. При цьому для власника капіталу немає значення, в якій формі знаходиться його капітал. Головне, щоб він приносив додаткову вартість. Її норма у вигляді норми проценту набуває загальності й рівності, коли рівновеликі капітали приносять рівновеликий дохід. Фондова біржа, у такий спосіб мобілізуючи капітали, у зростаючих масштабах перетворює одноосібну капіталістичну приватну власність у свідоцтво на дохід, а капіталістичний процес виробництва робить все більше незалежним від руху капіталістичної власності.

Становлення ринкової вартості цінних паперів, прозорість і гласність їх купівлі-продажу стимулюють мобільність і концентрацію капіталу й виробництва, формування ефективної структури компаній, галузей, сфер виробництва й обслуговування, зростання доходів населення коштом володіння цінними паперами. Акумулюючи наявні в обігу грошові кошти, ринок цінних паперів виконує важливу соціально-економічну функцію, сприяє стабілізації бюджету та фінансового становища держави в цілому. Започаткована організація українського фондового ринку дасть змогу органічно й швидко адаптувати його до міжнародних вимог і полегшити вихід вітчизняних підприємницьких структур на світовий фінансовий простір.

Використання систем лістингу та інших міжнародних стандартів з урахуванням чинного законодавства і національної кон’юнктури в України створило три складові частини фондової біржі:

1. попит тих, хто потребує додаткових інвестиційних ресурсів. На ринку вони діють як емітенти;

2. пропонування. Охоплює фізичних осіб, підприємства, фірми, всіх тих, хто володіє вільними грошовими ресурсами й заощадженнями. На ринку вони виступають інвесторами;

3. ціни. За допомогою прозорості й гласності цін на цінні папери фінансові посередники забезпечують швидке їх просування до покупців та реалізацію. Завдяки наявності емітентів, інвесторів і посередників фондова біржа найповніше забезпечує ефективне переливання капіталів, а хаос і роздрібненість попиту й пропонування позичкового капіталу вона привела у цілісну систему централізації й державного регулювання.

Студенти мають знати, що первинний ринок обмежується найпершим актом купівлі-продажу того або іншого цінного паперу. Тут емітент проти відповідної суми грошових коштів передає свій титул власності для інвестицій іншим особам. Наступні переходи майнових прав та інші операції з цінними паперами, що в сукупності складають обіг цінних паперів, становлять вторинний ринок. Створення умов для найширшої торгівлі цінними паперами з метою надання можливостей власникам реалізувати їх у найкоротший час за невеликих варіацій курсів і невисоких реалізаційних витратах – головне в діяльності вторинного ринку.

Слід наголосити, що категорія “біржовий ринок” нерозривно пов’язана з поняттям фондова біржа. Вони є однопорядковими й тотожними термінами, що передбачають ринок з найвищим рівнем організації для підвищення мобільності капіталу й формування реальних ринкових цін на фінансові вклади. Головними характеристиками й принципами органі-

зації ринку цінних паперів, згідно до рекомендації “Групи Тридцяти” – міжнародної організації незалежних експертів, які розробляють стандарти фінансових ринків, є:

а) широке використання стандартних кодів (код ISIN) для торгів і доставки цінних паперів;

б) суворе дотримання вимог лістингу;

в) відкритість інформації щодо компаній, цінні папери яких котируються на фондовій біржі, обов’язок цих компаній надавати таку інформацію усім бажаючим;

г) встановлення та опублікування відомостей про курси цінних паперів з дотриманням принципу рівності інвесторів;

д) запобігання виникненню неорганізованих паралельних ринків на шкоду ліквідності центрального ринку;

е) надійність біржового ринку за рахунок своєчасності й безпеки доставки цінних паперів і грошової оплати за них через систему, яка діє на момент укладання угоди.

Студентам потрібно знати, що реалізація Концепції функціонування і розвитку фондового ринку в Україні, схвалена постановою КМУ від 29.04.94р. №277, охоплює такі напрями:

1. розвиток структури і засад діяльності Української фондової біржі з її філіями і брокерськими конторами від принципів акціонерного товариства до засад вільного асоційованого членства, що в майбутньому дозволить будь-якій компанії чи фірмі або торгівцю цінними паперами стати членом біржі;

2. при біржі створено Центральний депозитарій цінних паперів і запроваджено електронну систему їх обігу у формі комп’ютерних записів на рахунках. Це робить біржу знаряддям загальнонаціональної системи котирування й обігу цінних паперів. На етапі приватизації великих держав-

них підприємств стає можливим первинне розміщення їх акцій через УФБ;

3. створення єдиного клірингового банку на основі акціонерного банку “Україна” забезпечує оперативність розрахунків за укладеними угодами і виплату дивідендів та ін.;

4. брокерські контори і банки-брокери, що зареєстровані на УФБ є учасниками Центрального депозитарію й клірингового банку. Ними ж стають і банки, інвестиційні фонди та компанії й торгівці цінними паперами, які не є брокерами УФБ, а також емітенти цінних паперів, які допущені до обігу й котирування на УФБ.

Контролює й регулює діяльність всіх елементів даної системи централізованого обігу цінних паперів вищий біржовий комітет. Він визначає порядок і правила здійснення операцій з цінними паперами та угод з ними. Приймає рішення стосовно діяльності учасників біржової діяльності, щорічно готує та публікує в офіційному виданні аналітичний огляд стану ринку цінних паперів в Україні і звітує про свою діяльність на загальних зборах акціонерів Української фондової біржі

Такий універсальний механізм не лише дає значний економічний ефект, а й дозволяє державним органам своєчасно запобігати кризовій ситуації та формувати умови здорової конкуренції торгівців з одночасним збереженням гарантії для інвесторів й емітентів. Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку упорядковує відносини безпосереднім нормативно-регулятивним впливом щодо надання дозволів на емісію цінних паперів, реєстрації відомостей про емітентів і проспектів про випуск цінних паперів, нагляд за переміщенням контрольних пакетів, надання дозволу на здійснення посередницької діяльності тощо.

Студенти мають засвоїти що до купівлі-продажу на фондовій біржі допускаються лише ті цінні папери, що відповідають вимогам чинного законодавства. Вони поділяються на три групи:

- до першої входять цінні папери емітентів з високим економічним потенціалом, рентабельністю і фінансовою стійкістю, що відповідають за достовірність повідомленої економічної й юридичної інформації;

- до другої групи належать цінні папери тих емітентів, економічне становище яких оцінюється як достатнє для допуску до офіційного котирування, але УФБ не несе ніякої відповідальності за достовірність інформації;

- третю групу складають цінні папери, які не прийнято до лістингу або їх емітенти не вимагали офіційного котирування, тому УФБ не несе ніякої відповідальності за їх достовірність.

Встановлена система котирування гарантує належну безпеку інвесторам, прозорість ринку цінних паперів, дозволяє ефективно зіставляти попит і пропонування, чітко здійснювати кліринговий процес. До операцій приймаються фізичні цінні папери, іменні та на пред’явника, а також папери у нематеріальній формі на пред’явника. Це дозволяє швидко, надійно, без додаткових матеріальних витрат здійснювати будь-які операції з цінними паперами: нові емісії, збільшення номіналу акцій, об’єднання цінних паперів акціонерних товариств, що зливаються, дроблення акцій, їх асиміляцію тощо.

Слід відзначити, що пред’явницька форма цінних паперів спрощує їх облік та процедуру укладання угод. Їх емітент у будь-який момент може отримати від Центрального депозитарію повний перелік власників його паперів. Водночас як і передбачене чинним законодавством іменні ціні папери котируються методом фіксингу. Їх курс визначається шляхом

порівняння попиту і пропонування на даний момент і залишається незмінним протягом періоду між торгами. Найактивніші цінні папери в майбутньому зможуть проходити безперервне котирування.

Принцип “поставки проти оплати”, що забезпечується взаємодією УФБ, Центрального депозитарію і клірингового банку, хоч і ускладнює угоди, але не допускає ситуацію, коли один з партнерів міг би мати на руках і цінні папери і сплачені за них кошти, та запобігає виникнення “подвійної бухгалтерії”. Електронна система обігу цінних паперів дає змогу простежити за кожною угодою, всі етапи руху цінних паперів і коштів.

Студенти мають розібратися з об’єктивними причинами та механізмом функціонування позабіржового ринку цінних паперів. Слід виходити з того, що позабіржовий ринок цінних паперів не є альтернативою, а суттєво доповнює й розширює біржовий ринок і на вторинному і на первинному рівнях. Його інфраструктуру становлять інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, довірчі товариства, холдингові фірми, страхові компанії, інші юридичні особи, що займаються посередницькою, комісійною та комерційною діяльністю з цінними паперами. Вони мають змогу утворювати асоціації, спілки та інші об’єднання для координування роботи, проведення спільних дій, захисту своїх інтересів тощо. А після переходу УФБ на засади вільного асоційованого членства будь-який посередник зможе стати членом біржі і внаслідок цього розширити сферу своєї діяльності та включитися у систему електронного обігу цінних паперів. Членство в депозитарії допоможе ефективніше врегульовувати усі позабіржові угоди, що пов’язані з первинним розміщенням цінних паперів, операціями з паперами інвестиційних фондів відкритого типу, а також забезпечити розрахунки “поставка проти оплати”.

План семінарського заняття

1. Фондова біржа: суть, структура і функції:

а) становлення української фондової біржі;

б) принципи біржової діяльності;

в) організаційна структура УФБ;

г) функції фондової біржі.

1. Концепція розвитку ринку цінних паперів в Україні:

а) основоположні засади формування фондового ринку в Україні;

б) закордонний досвід централізації ринків.

1. Первинний і вторинний ринок цінних паперів.
2. Операції з цінними паперами на фондовій біржі:

а) правові засади біржових угод;

б) організація котирування цінних паперів;

в) центральний депозитарій цінних паперів і принципи його функціонування;

г) обіг цінних паперів у нематеріалізованій формі;

д) функції й механізм роботи клірингового банку.

1. Позабіржова торгова система цінних паперів, її суть і особливості функціонування.