Основні фонди та виробнича потужність. Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку Основні засоби суб'єктам господарювання рекомендовано нараховувати амортизацію в

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку " "Основні засоби" суб'єктам господарювання рекомендовано нараховувати амортизацію в бухгалтерському обліку такими методами:

• прямолінійним (рівномірного списання);

• зменшення залишкової вартості (зменшення залишку);

• прискореного зменшення залишкової вартості;

• кумулятивним (цілих значень років);

• виробничим (суми одиниць продукції).

Прямолінійний метод найпоширеніший. Він характеризується рівномірністю розподілу сум амортизації між обліковими періодами. Застосовується насамперед до об'єктів, стан яких залежить від терміну їх корисного використання (будівлі, споруди, передавальні при­строї, меблі). Річну суму амортизаційних відрахувань визначають за формулою

де С _бал — первісна балансова вартість групи основних фондів;

n_а -річна норма амортизації.

Метод зменшення залишкової вартості полягає у визначенні суми амортизації основних фондів виходячи з їх залишкової вартості (А_зал) на початок року:

де n – термін корисного використання основних фондів.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості передбачає нарахування амортизації виходячи із залишкової вартості основних фондів на початок року і подвійної річної норми амортизації:

де n _a обчислюється як і при рівномірній амортизації.

За кумулятивним методом (цілих значень років) визначають суму щорічної амортизації, що обчислюється як добуток амортизованої вартості основних фондів на кумулятивний коефіцієнт (k):

А_р = (С_перв – С_лікв) · к

Виробничий метод застосовують тоді, коли для відшкодування вартості основних фондів використовують їх сумарний виробіток за весь період експлуатації у відповідних одиницях виміру (одиницях виробленої продукції, відпрацьованих машино-годинах, кілометрах пробігу тощо). Річна сума амортизації визначається як добуток фак­тичного річного обсягу (<2_факт, грн.) випуску продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації (q):

де Q_план — загальний обсяг продукції (у грн.), який підприємств: планує виробити за допомогою цих основних фондів.

У прикладах розв'язання задач (див. задачі 5 і 6) наводяться розрахунки амортизаційних відрахувань методами прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивним (цілих значень років) і коментарі до них.

Суми амортизаційних відрахувань є частиною витрат виробництва і не можуть бути вилучені до бюджетів чи інших централізованих фондів.

На підприємствах обчислюють значну кількість показників використання основних фондів. Усі вони поділяються на дві групи: узагальнені й окремі.

Узагальненими називають показники, які використовують на всіх рівнях економіки, галузі, підприємства. Розглянемо основні з них.

1. Фондовіддача основних фондів – це відношення обсягу виробленої продукції підприємства до середньорічної вартості основних фондів, що показує, який обсяг виробленої продукції припадає на 1 грн. вартості основних фондів, тобто

2. Фондомісткість основних фондів – це показник, обернений
фондовіддачі. Він показує, яка вартість основних фондів припадає 1 грн. виробленої продукції, тобто

3. Рентабельність основних фондів – це відношення прибутку, отриманого підприємством за певний період, до середньорічної вартості основних фондів підприємства.

Окремі показники застосовують на підприємствах та в цехах і поділяють на показники інтенсивного використання (характеризують вихід продукції за одиницю часу) і екстенсивного (характеризують використання основних фондів протягом певного періоду). Розглянемо основні з них.

1. Коефіцієнт змінності роботи устаткування – це відношення загальної кількості відпрацьованих машино - змін за добу до кількості одиниць устаткування:

2. Коефіцієнт напруженості використання устаткування

3. Коефіцієнт інтенсивного навантаження

де q – кількість продукції, виготовленої за одиницю часу;

П - про­дуктивність устаткування;

t_ф, t_н – фактично витрачений час на ви­готовлення одиниці продукції і технічно обґрунтована норма часу на виготовлення одиниці цієї продукції.

4. Коефіцієнт екстенсивного навантаження

де Ф_д Ф_н — фонд часу роботи устаткування за певний період відпо­відно дійсний і номінальний.

5. Коефіцієнт використання виробничої потужності

де ВП – середньорічна виробнича потужність.