Теорія зовнішніх ефектів. Моделі глобального розвитку

Глобальним і локальним екологічним системам властиві відповід­на стійкість до зовнішніх і внутрішніх впливів (ефектів), пластич­ність, виживання за несприятливих умов, циклічність і ритмічність процесів і функцій складових компонентів, різного роду кругово­рот речовини та енергії, збалансованість природних процесів.

Проте одні види діяльності можуть спричиняти зміни стану природних компонентів і впливати на результативність ініїшх видів діяльності. Так, промислове забрудненая атмосфери у ба­гатьох випадках призводить до втрат врожаю сільськогосподар­ської продукції, скиди забруднюючих речовин у водні джерела зменшують рпбопродуктивність тощо. Такі наслідки мають ха­рактер зовнішніх ефектів (екстсрналії) щодо тих видів діяль­ності, які є першоджерелами негативних зрушень стану навко­лишнього середовища. Як правило, зовнішні ефекти не врахову­ються першими, але впливають на економічний результат ін­ших суб'єктів господарювання.

Дуже часто зовнішні витрати важко оцінити кількісно, тобто додати їм грошове вираження. Як правило, вони являють собою витрати для суспільства, а іноді — і для майбутніх поколінь. Проблеми экстерналий, а також тісно зв'язані з ними «провали ринку», тобто ситуації неможливості автоматичного відображення в ціні економічної цінності екологічних ресурсів, є одними з головних для економіки природокористування. У регулюванні процесів природокористування істотну роль повинне грати держава.

Одна з найперших математичних моделей суспільства з ура­хуванням можливостей забезпечення ресурсного потенціалу подальшого розвитку була запропонована авторами праці «Межі зростання» (Д. Медоуз, 1972). Це була спроба оцінити можливо­сті розвитку людства на перспективу понад 100 років. Модель враховувала взаємодію п'яти основних факторів, які визнача­ють цей розвиток:

- народонаселення;

- природні ресурси;

- продовольство;

- капітал;

- навколишнє середовище.

Приблизно у той же час американським вченим російського походження В. Леонтьєвим було використано метод економіко-математичного моделювання (розроблений ним ще у 1930-ті роки), який дістав назву «міжгалузевий баланс» і враховував вимоги охорони навколишнього середовища. З цією метою було розширено межі галузевої моделі шляхом введення додаткових умов - забруднення навколишнього середовища. Тобто до існу­ючої моделі «витрати - випуск» було введено як результат економічної діяльності утворення відходів виробництва та ви­трати, пов'язані з їх знешкодженням.

ТЕМА 2