Виробнича потужність підприємства

Виробнича потужність підприємства – це максимально можливий річний обсяг випуску продукції (видобутку або переробки сировини або надання певних послуг) за певний період при повному використанні устаткування й виробничих площ (наприклад, для цукрової, молочної промисловості, нафтопереробних заводів виробнича потужність характеризується кількістю сировини, що переробляється за добу).

За період може бути взятий рік, квартал, місяць, для окремих одиниць підрозділів також доба, година.

Використовуються різні одиниці виміру виробничої потужності залежно від характеру виробництва й галузевої приналежності. Зазвичай облік і планування ведуться в натуральних або умовно-натуральних одиницях, рідше – вартісних (для багатономенклатурних виробництв).

Виробнича потужність підприємства визначається потужністю провідних цехів, а їхня потужність, у свою чергу, – потужністю провідних ділянок і груп устаткування.

Види виробничої потужності:

1. Проектна – визначається в процесі проектування, реконструкції, розширення діючого або будівництва нового підприємства. Вона вважається оптимальною, тому що склад і структура устаткування відповідають структурі трудомісткості запроектованої номенклатури продукції й має бути досягнута протягом нормативного строку її освоєння;

2. Поточна (фактично досягнута) – визначається періодично у зв'язку зі зміною умов виробництва (номенклатури й структури трудомісткості продукції) або перевищенням проектних показників. При цьому розраховують вхідну (на початок року), вихідну (на кінець року) і середньорічну потужності;

3. Резервна – має формуватися й постійно бути в наявності в певних галузях (електроенергетика й газова промисловість – для покриття так званих пікових навантажень у мережах, а також при проведенні ремонтно-аварійних робіт; у харчовій промисловості – для переробки підвищених обсягів сільськогосподарської сировини, що швидко псується; на транспорті – для перевезення підвищеної кількості пасажирів у літні місяці).

Фактори, що впливають на величину виробничої потужності:

· номенклатура, асортимент і якість продукції, що виготовляється;

· кількість встановленого устаткування, розмір і склад виробничих площ, можливий фонд робочого часу й використання площ протягом року;

· техніко-економічні норми продуктивності й використання устаткування, зняття продукції з виробничих площ, нормативи тривалості виробничого циклу й трудомісткості продукції.

Особливості розрахунку виробничої потужності:

1. Потужність визначають за всією номенклатурою профільної продукції. Відбувається звуження номенклатури, окремі вироби поєднуються в групи, і всі приводяться до базового виробу через трудомісткість.

2. Потужність підприємства визначається, виходячи з потужності провідних цехів, ділянок, технологічних ліній, тобто тих, які виконують головні технологічні операції.

3. До розрахунку потужності включають все устаткування: діюче, недіюче через несправність, у ремонті й модернізації, що перебуває на складі і яке планується ввести в експлуатацію протягом розрахункового періоду, наднормативне резервне устаткування.

4. Потужність варто розраховувати по технічних або проектних нормах продуктивності устаткування, використання виробничих площ, трудомісткості виробів, виходу продукції з урахуванням використання прогресивних технологій і вдосконаленої організації виробництва.

5. У розрахунок приймається максимально можливий річний фонд часу роботи обладнання. Для безперервних виробництв це календарний фонд за винятком часу на ремонт і технологічні простої.

6. Виробнича потужність провідного цеху або ділянки розраховується за формулою:

	(14.1)
або
	(14.2)

де		–	потужність і-того виробничого підрозділу підприємства;
		–	продуктивність устаткування у відповідних одиницях виміру і-тої продукції за годину;
		–	річний фонд часу роботи устаткування;
		–	середньорічна кількість фізичних одиниць устаткування;
		–	трудомісткість виготовлення одиниці продукції (переробки сировини, час надання послуги в годинах).

7. Розраховується технологічна потужність інших ділянок і цехів, встановлюється ступінь пропорційності й відповідності потужності різних підрозділів і виявляються вузькі місця (дисбаланс потужностей). У випадку виявлення дисбалансу в окремих цехах проводять організаційно-технічні заходи щодо введення нового обладнання, змін режиму роботи, зниження трудомісткості продукції.

8. Складається баланс виробничої потужності, що відображає її зміни впродовж розрахункового періоду й характеризує вихідну потужність ():

,

(14.3)

де		–	вхідна потужність підприємства;
		–	збільшення потужності протягом розрахункового періоду внаслідок реалізації поточних організаційно-технічних заходів;
		–	нарощування виробничої потужності завдяки реконструкції або розширенню підприємства;
		–	збільшення (+) або зменшення (-) виробничої потужності, спричинене змінами в номенклатурі та асортименті продукції, що виготовляється;
			зменшення виробничої потужності внаслідок її вибуття, тобто виведення з експлуатації певної кількості фізично спрацьованого та технічно застарілого устаткування.

9. Визначається й регулюється резервна потужність, а також розмір дослідницьких та експериментальних виробництв. Зазвичай величина резервних потужностей для покриття пікових навантажень приймається 10-15 %, а для підготовки й освоєння нової продукції – 3-5 % від загальної потужності.

Рівень використання виробничої потужності характеризується двома основними показниками:

1) коефіцієнт освоєння проектної потужності – відношення досягнутої потужності до проектного значення;

2) коефіцієнт використання досягнутої потужності – відношення річного випуску продукції до її середньорічної величини.

Фактори, що впливають на рівень використання виробничої потужності:

· зовнішні (конкурентоспроможність продукції, ринкова кон'юнктура, система матеріально-технічного забезпечення, забезпеченість кваліфікованим персоналом);

· внутрішні (організація обслуговуючих процесів і ремонтів, організація праці, змінність роботи устаткування, система технологічного планування на підприємстві).

Напрямки підвищення ефективності використання виробничих потужностей:

А) Для виробничих підрозділів:

· оптимізація виробничої програми цеху;

· зміна структури устаткування;

· підвищення завантаження устаткування до нормативної величини;

· формування оптимального технологічного плану розподілу робіт;

· приведення у відповідність структури трудомісткості продукції, що виготовляється, до структури наявного парку устаткування;

· визначення й придбання необхідної кількості устаткування.

Б) Для підприємств:

· оптимізація виробничої програми підприємства;

· зміна структури устаткування в цехах з урахуванням можливих змін площ;

· оптимізація капітальних вкладень на придбання устаткування;

· перерозподіл устаткування між цехами;

· придбання додаткового устаткування у зв'язку з реконструкцією або зміною профілю.

Питання до самоперевірки:

1. Загальна характеристика техніко-технологічної бази.

2. Що таке виробнича потужність підприємства і які її види існують?

3. Який порядок розрахунку виробничих потужностей?

Приклади тестових завдань:

1. Доскладу технічної складової техніко-технологічної бази виробництва входять лише ті види засобів праці, які:

а) беруть безпосередню участь у реалізації виробничих технологій;

б) забезпечують нормальні умови протікання виробничого процесу;

в) є активною частиною основних виробничих фондів;

г) модернізовані продовж останнього року.

2. До форм технічного розвитку, спрямованих на підтримку техніко-технологічної бази виробництва, відноситься:

а) капітальний ремонт устаткування;

б) модернізація;

в) реконструкція;

г) нове будівництво.

3. До факторів, що пливають на величину виробничої потужності, можна віднести:

а) амортизаційну політику підприємства;

б) номенклатуру, асортимент і якість продукції, що виготовляється;

в) кон’юнктуру ринку основної продукції підприємства;

г) рівень розвитку техніко-технологічної бази підприємства.

Питання для самостійного поглибленого опрацювання:

1. Проблема планування технічного розвитку підприємства.

2. Передумови та способи ефективнішого використання виробничих потужностей підприємств.

Література [10, с. 102-110; 13, с. 226-245; 18, с. 39-45; 20, с. 39-41; 21, с. 176-179; 26, с. 102-106; 27, с. 131-133].