Інноваційна політика підприємства

Необхідність розробки інноваційної політики обумовлена потребою в стратегічному управлінні інноваційною діяльністю. За умов стрімкого науково-технічного прогресу своєчасне та оперативне впровадження новацій забезпечує гнучкість, маневреність підприємства, його здатність пристосуватися до мінливого оточення. Тому інноваційна політика підприємства має передбачати послідовну цілеспрямовану комплексну інноваційну діяльність щодо зміни будь-якого із елементів бізнесу.

Інноваційна політика – це форма стратегічного управління, яка визначає цілі та умови здійснення інноваційної діяльності підприємства, спрямованої на забезпечення його конкурентоспроможності та оптимального використання наявного виробничого потенціалу.

Інноваційна політика є частиною загальної політики підприємства, яка регламентує взаємодію науково-технічної, маркетингової, виробничої та економічної діяльності в процесі реалізації нововведень. Управління цією взаємодією має здійснюватися на основі певних норм і правил, які охоплюють:

· організаційні, правові та інші процедури, що визначають порядок формування інноваційної політики;

· фактори, які слід враховувати у процесі її формування;

· розвиток функціональних напрямів діяльності підприємства;

· механізм реалізації програми інноваційної діяльності;

· методичні засади оцінювання ефективності інноваційної діяльності;

· механізм коригування напрямів інноваційної діяльності.

Інноваційна політика підприємства повинна враховувати особливості тієї галузі, до якої воно належить. Належність до певної галузі значною мірою впливає на можливості стратегічного вибору, обумовленого як рівнем конкурентоспроможності продукції на світовому ринку, так і конкурентними позиціями фірми на внутрішньому ринку. Це, у свою чергу, передбачає формування відповідної інноваційної політики для забезпечення реалізації обраної стратегії.

Наприклад, стратегія наступу передбачає стрімкий розвиток підприємства: збільшення масштабів виробництва, освоєння нових товарів і послуг, вихід на нові ринки збуту, завоювання міцних конкурентних переваг. Вона базується на наступально-ризиковому та наступальному типах інноваційної політики. А стратегія стабільності, що полягає у підтриманні існуючих розмірів підприємства і напрямів його ділової активності, має ґрунтуватися на еволюційній інноваційній політиці. Такий тип інноваційної політики формує умови для досконаліших рішень поточної діяльності підприємства: технології виготовлення продукції, її модифікації у межах базової конструкції, розширення ринкової ніші, вдосконалення маркетингових інструментів тощо.

Формування інноваційної політики слід здійснювати на основі певних принципів, які мають відображати загальний системний підхід до управління інноваційними процесами на підприємстві, окреслювати межі інноваційної діяльності:

· переважання стратегічної спрямованості;

· орієнтація на потреби ринку;

· цілеспрямованість;

· комплексність;

· планомірність;

· інформаційна забезпеченість.

Інноваційні рішення є надзвичайно важливими для існування і динамічного розвитку підприємств. Вони мають бути зорієнтовані на потреби та преференції відповідного класу споживачів, аналізуючи які, можна визначити тенденції змін попиту і перспективи продукту, що випускає підприємство, напрями його модифікації та можливості подальшого розвитку з врахуванням техніко-технологічного потенціалу підприємства. Тобто інноваційна політика має бути спрямована на створення умов для:

· формування підходів до визначення позиції підприємця на ринку і напрямів його діяльності відповідно до ринкових тенденцій;

· прогнозування, формування програмно-цільових підходів до прийняття інноваційних рішень з метою обґрунтування та організаційного супроводу розробленої на перспективу концепції розвитку підприємства;

· проведення робіт щодо вдосконалення існуючої технології та організації виробництва продукції, створення технологічної бази, яка уможливлюватиме в майбутньому гнучкішу, швидшу та ефективнішу реакцію на новації, вимоги і потреби ринку;

· підвищення ролі людського фактора, стимулювання інноваційної діяльності, що забезпечить розвиток персоналу, підвищення його професіоналізму, вміння вирішувати інноваційні проблеми, посилить інтерес колективу до інновацій.

Складові інноваційної політики підприємства:

1. Маркетингова політика – має на меті формування стратегії і тактики поведінки підприємства на ринку. Націлена на вирішення таких завдань: визначення процедур і періодичності маркетингових досліджень; розробка товарної, цінової, збутової, комунікаційної, сервісної політики і створення механізмів їх реалізації. Проведення маркетингових досліджень дасть змогу вивчити структуру товарного ринку і прийняти рішення щодо форм і методів розвитку конкурентного середовища на ньому.

2. Політика в галузі науково-дослідницьких і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР). Її завданням є визначення наукового потенціалу підприємства, розробка науково-технічної політики з урахуванням результатів маркетингових досліджень; формування технологічної політики; створення механізмів реалізації науково-технічної і технологічної політики і оцінювання її результатів.

3. Політика структурних змін. Зорієнтована на вивчення внутрішнього середовища та організаційної форми підприємства, формування адекватної інноваційним завданням організаційної структури і культури підприємництва. Останні тісно взаємопов’язані і формують структуру відносин між працівниками підприємства.

4. Технічна політика – визначає можливості впровадження новацій. Завданнями технічної політики є вивчення можливостей виробництва і вимог до нього та (за необхідності) усунення виявлених невідповідностей; розробка напрямів технічного переозброєння основних засобів підприємства; створення механізму реалізації заходів, спрямованих на вдосконалення техніко-технологічного стану підприємства; аналіз та оцінювання ефективності технічної політики.

5. Інвестиційна політика – охоплює всі фінансово-економічні аспекти, що забезпечують реалізацію інноваційної політики. Націлена на управління інвестиційними потоками з метою накопичення коштів, необхідних для реалізації інноваційних проектів.

Література [10, с. 92-102; 13, с. 204-225; 22, с. 313-336; 24, с. 166-178].