Еволюційна теорія

Еволюційна економічна теорія розглядає економічний розвиток як незворотний процес нарощування складності, різноманіття і продуктивності виробництва за рахунок змін технологій, видів продукції, організацій та інститутів, що періодично повторюються. Серед ключових відмінностей неокласичної і еволюційної теорій – їхнє відношення до категорій „рівновага – нерівновага”. Для неокласиків одним з головних мотивів поведінки сукупності економічних суб’єктів є рух до рівноваги між попитом і пропозицією; нерівноважні стани розглядаються як небажані. Для еволюціоністів нерівновага – одна з основних умов розвитку. З цієї точки зору вони розглядають і нововведення – не просто певні конкретні зміни в технології виробництва чи у складі випуску продукції, а феномен, що породжує певний нерівноважний процес.

Еволюційна теорія вивчає ключові правила (алгоритми поведінки), що визначають взаємодію фірм, їх виникнення, трансформацію і загибель. А одна з головних сфер активної дії принципів еволюційної

Таблиця 1.1

Взаємні очікування підприємства та інших суб’єктів економіки

теорії – вирішення задач довгострокового розвитку,

Основним об’єктом еволюційної економіки є популяція фірм. Тобто підприємство розглядається як один із суб'єктів у середовищі собі подібних, його поведінка є реакцією на зміни зовнішнього та внутрішнього середовища, а акцент робиться на факторах спадковості в процедурах прийняття рішень та алгоритмах реагування. Згідно з еволюційною концепцією ці правила загалом визначають „обличчя” фірми, відмінність одного підприємства від іншого в конкурентній боротьбі. На думку еволюціоністів, саме правила, що склалися, а не сліпе прагнення до максимізації прибутку в усіх ситуаціях і за всіх умов визначають характер рішень, що приймаються. Ці правила змінюються (еволюціонують) відповідно до змін ділового середовища підприємства та несуть на собі відбиток як особистостей – керівників підприємства, так і характеру взаємовідносин їх з партнерами.

Еволюційна модель підприємства на відміну від неокласичної визнає, що у підприємства відсутній єдиний критерій оптимальності рішень, що приймаються. Він має строго індивідуальний характер, який враховує історичний досвід діяльності підприємства. Тут мова йде про динамічний критерій, який змінюється час від часу, на відміну від неокласичної теорії, де критерій є постійним.

Важливе значення для розвитку еволюційної теорії фірми мали дослідження Р. Нельсона та С. Уінтера, які ввели до наукового обігу такі поняття, як „спосіб поведінки” та „рутина”. Термін „рутина” стосовно підприємств означає нормальні та передбачувані зразки поведінки, які є частиною звичайних, повсякденних управлінських технологій. Р. Нельсон та С. Уінтер обґрунтували, що фірми обирають не оптимальне (раціональне) рішення, а діють, перш за все, відповідно рутин до тих пір, поки вони забезпечують рентабельність та виживання на ринку. При цьому рутина визначає лише можливу поведінку, тоді як на фактичну поведінку окрім рутини діє ще й оточуюче середовище.

В ХХ сторіччі найбільший внесок в розвиток еволюційної теорії зробив Й. Шумпетер, який говорив про різноманітність еволюції фірм та їх різні ролі в загальному еволюційному процесі. З ім’ям Шумпетера пов’язано виділення в рамках еволюційної теорії підприємницької моделі.

Підприємницька модель підприємства ґрунтується на уявленні про нього як сферу прикладення господарської ініціативи та власних або доступних до залучення зовнішніх ресурсів. Звичайно, не всі підприємства є підприємницькими, і в цьому розумінні підприємницька теорія має вужчий об'єкт дослідження, ніж інші теорії підприємства.

В трактуванні Й. Шумпетера „підприємницька фірма” – це особливий економічний агент, який конкурує через впровадження нових товарів, нових технологій, нових джерел сировини та нових типів організації. Метою підприємницької фірми є не максимізація прибутку через мінімізацію витрат, а пошук стратегічної переваги на основі продуктових, технологічних та організаційних інновацій.

В основі підприємництва та в центрі діяльності відповідного підприємства перебуває фігура підприємця – незалежного, активного, енергійного, налаштованого на успіх, схильного до ризику, настирливого, адаптивного, упевненого в собі тощо.

Продовження цих ідей у сучасних теоріях підприємства пов’язано зі зростанням ролі інтелектуального капіталу і відокремленням знання як нового, специфічного джерела вартості. В основі багатьох досліджень лежить той факт, що конкуренція між фірмами розгортається у напрямку пошуку нових форм продукції, що створені знанням.

Але при всій значущості ролі інноваційного процесу у поведінці сучасних підприємств і включенні його в систему стратегічних і тактичних господарських рішень, питання інновацій ще належним чином не відображаються в теоретичних моделях фірми, знаходячись далеко від центру мікроекономічної теорії.

Питання до самоперевірки:

1. Яким чином основні теорії пояснюють природу виникнення й роль підприємств в економічній системі?

2. Поясніть сутність інституціональної теорії підприємства.

3. В чому полягають теоретичні засади еволюційної теорії дослідження підприємства?

Приклади тестових завдань:

1. Ключовим елементом якої теорії є виробнича функція?

а) класичної економічної теорії;

б) неокласичної теорії;

в) інституціональної теорії;

г) еволюційної теорії.

2. Підприємницьку модель в рамках еволюційної теорії виділив:

а) Й. Шумпетер;

б) Р. Нельсон;

в) Дж. Кейнс;

г) Ж.-Б. Сей.

Питання для самостійного поглибленого опрацювання:

1. Підприємство в концепції стратегічного планування І. Ансоффа.

2. Еволюція підходів щодо визначення оптимальності діяльності підприємства.

3. Інтеграційна теорія підприємства.

Література [9, с. 11-20].