Робочас ила як товар. Її вартість. Умови перетворення робочої сили в товар

Робоча сила - це здатність людини до праці. Проявляється робоча сила в процесі праці, заверша­льним результатом якої виступає продукт або благо. В цій своїй якості робоча сила не виступає як товар. Товаром вона стає лише за певних суспільних умов. Щоб продати свою здатність до праці, людина повинна мати можливість вільно розпоряджатися собою. Але цього недостат­ньо. Робітник не буде пропонувати свою робочу силу іншим, якщо в нього є власне господарство, яке забезпечує засоби існування йому і його сім'ї. Тільки той, хто позбавлений будь-яких засобів виробниц­тва й засобів до життя, змушений продавати свою робочу силу власнику засобів виробництва й тим самим перетворитися в найма­ного працівника. Такі умови існують не завжди. Історично вони сформувалися в процесі переходу від феодалізму до капіталізму в період первісного нагромадження капіталу. Не слід плутати робочу силу з працею. Робоча сила - це сукуп­ність фізичних і духовних властивостей людини, які вона викорис­товує в процесі виробництва необхідних засобів існування. А праця - це процес використання робочої сили. Тому в процесі найму робітник продає не працю, бо процес не може бути проданим, а лише свою робочу силу. Товар "робоча сила", як і будь-який інший товар, має вартість і споживчу вартість.

Вартість робочої сили. Життя людини - необхідна умова існування товару "робоча сила" і залежить від споживання нею необхідних засобів існування. Тому вартість робочої сили зводиться до вартості засобів, необхідних для життя робітника й відтворення його робочої сили. Засоби існування, необхідні для відтворення робочої сили, включають у себе такі елементи: а)засоби існування, необхідні для задоволення фізичних потреб самого робітника: їжа, одяг, житло; б)соціально-культурні потреби; в)засоби утримання сім'ї, без чого неможливе відтворення робочої сили; г)кошти на навчання, підви­щення кваліфікації ін.

Величина вартості робочої сили вимірюється кількістю робочого часу, необ­хідного для створення перерахованих життєвих благ. Грошовим виразом вартості товару "робоча сила" виступає заробітна плата. Заробітна плата - це лише плата за робочу силу, її ціна. Робітник не може продати свою працю як товар, доки він не почав працювати. А працює лише тоді, коли продає свою здатність до праці, тобто робочу силу. Вартість товару "робоча сила" не можна ототожнювати з варті­стю фізичного мінімуму засобів існування робітника (мінімальним споживчим бюджетом). Вона, в силу того, що виражає середні умови продажу робочої сили, ніколи не може знизитися до цього мінімуму.

Споживна вартість робочої сили. Споживна вартість будь-якого товару полягає в його корисності, в здатності задовольняти ту чи іншу потребу покупця. Робочу силу купує підпри­ємець (капіталіст). Його основною метою (потре­бою) є отримання додаткової вартості. Отже, робоча сила, як фактор виробництва, повинна задовольнити цю потребу. Здійсню­ється це в результаті того, що споживна вартість робочої сили полягає в здатності робітника своєю працею, в процесі її виробничого використання, створювати нову вартість, причо­му більшу, ніж вартість робочої сили. Жоден інший товар такої властивості не має. В результаті виникає різниця між: новою вартістю, яку робітник створює в процесі виробництва (процесі споживання робочої сили), і вартістю робочої сили, яка виплачується йому в формі заробітної плати (ціни робочої сили). Споживну вартість робочої сили не можна зберігати про запас. Працівник, продаючи товар "робоча сила", завжди й скрізь авансує капіталіста, тобто надає йому право споживати свою робочу силу раніше, ніж останній виплатить йому зарплату.

Єдиним джерелом додаткової вартості є робоча сила. А точніше, споживна вартість робочої сили.