Територіальний поділ праці: його роль у формуванні економіки регіонів

Територіальний поділ праці - це об'єктивний процес розвитку економіки регіонів, при якому відбувається відокремлення різних видів трудової діяльності, спеціалізація окремих виробничих одиниць, обмін між ними продуктами своєї діяльності. Ця просторова форма поділу праці означає закріплення певних видів виробництва за територіями (районами, країнами). Процес територіального поділу праці проходить на основі розвитку спеціалізації господарських регіонів і взаємозв'язків між ними через обмін. Різні економічні регіони стають все більш взаємопов'язаними і взаємозалежними в процесі розвитку їх господарства, коли усуспільнення виробництва досягає такого високого рівня розвитку, що окремі з них виступають як спеціалізовані частини господарства всієї країни. Однак господарська спеціалізація і товарний обмін виконують у територіальному поділі праці різні і протилежні функції. Господарська спеціалізація диференціює господарство регіонів країни на виробництві певних видів якісно різної продукції і перетворює їх на взаємозалежні. Товарний обмін об'єднує (інтегрує) ці регіони як взаємопов'язані частини єдиного цілого.

Отже, територіальний поділ праці - це категорія, яка є основною при аналізі господарських поєднань у масштабі країни, а також в об'єднаннях країн, які мають різний характер господарської діяльності. Вона допомагає пізнати за допомогою системного аналізу цілісні складні суспільно-територіальні системи в процесі їх розвитку і взаємозв'язку. Чим глибший рівень поділу праці між окремими районами, галузями, містами, тим вищий рівень розвитку економіки країни.

Територіальний поділ праці формується лише за умови розвитку взаємозв'язків місцевостей з різною спеціалізацією господарства на основі розвиненого обміну. Рушійними силами цього процесу є рівень розвитку науково-технічного прогресу, спеціалізація діяльності людей у певних економічних регіонах, економічний ефект виробництва. Однак головним рушієм розвитку територіального поділу праці в сучасних умовах вважається економічна ефективність його розвитку.

Саушкін розрізняв шість видів територіального поділу праці.

1. Генеральний (міжнародний) територіальний поділ праці між країнами і великими економічними районами (макрорайонами). Наприклад, між Російського Федерацією і Україною щодо експорту в останню нафти і газу, між Україною і Туркменистаном щодо експорту з України продукції машинобудування і зерна та імпорту газу, між Донецьким і Прикарпатським районами України.

2. Територіальний поділ праці між окремими центрами (промисловими вузлами, агломераціями, великими містами), які виступають опорним каркасом територіальної структури виробництва країни. Так, у Київській агломерації на авіабудівних підприємствах виготовляють окремі запасні частини до двигунів літаків цивільної авіації, які потім використовують на харківському авіазаводі при складанні готової продукції.

3. Територіальний поділ праці навколо одного головного економічного центру (міста, великого машинобудівного заводу). При цьому економічний центр виступає своєрідним ядром, до якого тяжіють всі суміжні форми зосередження людської діяльності, утворюючи "поле тяжіння". Такий центр забезпечує всі міста периферії необхідним обслуговуванням основного технологічного процесу (послугами з розробки наукових інновацій, маркетингу, менеджменту, банкінгу, ряду інших комерційних послуг), який у свою чергу відбувається в малих і середніх містах "поля тяжіння" де знаходяться промислові підприємства різного рангу й технологічного укладу.

4. Постадійний територіальний поділ праці, коли стадії єдиного виробничого процесу територіально розмежовані і знаходяться в різних пунктах, або місцевостях: наприклад вилов риби - первинна обробка риби - рибоконсервне виробництво; заготівля деревини - лісопиляння - деревообробка - виробництво меблів.

5. Фазовий територіальний поділ праці, який полягає в тому, що одна й та сама продукція надходить у центр або район протягом року з різних місць за фазовим (сезонним) графіком. Так, за фазовим графіком постачаються овочі, фрукти, свіжа городина протягом року.

6. Епізодичний територіальний поділ праці, коли країни вирішили обмінюватись певними товарами з економічних чи політичних міркувань, хоча це може не відповідати традиціям.