Система показників ефективності необоротних активів підприємства

Важливим в дослідженні умов формування необоротних активів торговельних підприємств є оцінка ефективності їх використання. При оцінюванні ефективності будь-якого ресурсу зазвичай використовують відносні показники ефективності, які являють собою співвідношення результату від використання цього виду ресурсу і витрат на його використання. З цієї позиції, під ефективністю використання необоротних активів, слід розуміти співставлення результатів, отриманих від використання необоротного активу, і відповідних витрат. У зв'язку з цим постає проблема визначення результативних показників використання необоротних активів.Під час оцінки ефективності формування та використання необоротних активів торговельних підприємств необхідно враховувати їх взаємозв'язок з результативними показниками. В зв'язку з цим варто врахувати такі особливості:• нематеріальні активи (наприклад ліцензії на право здійснення торгівлі тією чи іншою групою товарів) забезпечують розширення торговельної діяльності, тобто безпосередньо впливають на товарообіг і, відповідно, прибуток. З іншого боку, вони можуть використовуватись під час здійснення підприємством іншої діяльності, яка повинна давати прибуток підприємству торгівлі;•- основні засоби можуть використовуватись на підприємстві як під час здійснення операційної діяльності, так і під час здійснення іншої діяльності, що, відповідно позначається на розмірах товарообіг та прибутку;•- незавершене будівництво безпосередньо не впливає на результативні показники, але з часом вони трансформуються в основні засоби;•- довгострокові фінансові вкладення беруть участь у фінансовій діяльності підприємства, тому знаходять своє відображення лише у прибутку•- довгострокова дебіторська заборгованість лише формально збільшує товарообіг, але вона може виникнути й у разі здійснення іншої діяльності на підприємстві торгівлі, тому ця її частина впливає лише на прибуток.

Виходячи з того, що необоротні активи складаються з низки окремих елементів, варто виділити ефективність використання необоротних активів в цілому та їх окремих елементів зокрема. При цьому варто зазначити, що підприємство торгівлі є системою, де кожен її елемент взаємопов'язаний з іншими. Зміна стану одного з них впливає на всі інші. Тому важливо відстежити усі зміни стану необоротних активів та пояснити через ці зміни їхній вплив на кінцеві результати діяльності підприємства. Тобто зниження ефективності одного з елементів необоротних активів веде до зменшення ефективності використання необоротних активів в цілому і навпаки.В економічній літературі [1; 4] пропонується застосовувати такі основні показники оцінки ефективності використання необоротних активів, як рентабельність необоротних активів, коефіцієнт виробничої віддачі, коефіцієнт виробничої місткості. Останні два показники включають в себе лише операційні необоротні активи.Але усі існуючі показники оцінки ефективності використання необоротних активів є статичними й потребують бази порівняння для прийняття кінцевого рішення щодо визначення ефективності. Тому необхідно використовувати такі показники, які б не тільки визначали статичний рівень ефективності, а й відображали його динамічну складову й при цьому не потребували бази порівняння. З цієї точки зору, можна доповнити дану групу показників, коефіцієнтом еластичності прибутку від необоротних активів та коефіцієнтом еластичності товарообігу від операційних необоротних активів, які відображають вплив зміни необоротних активів на зміну результативних показників ефективності - товарообігу або прибутку. Логічно, що стан ефективності характеризує ситуація, коли збільшення вартості необоротних активів викликає більше збільшення товарообігу чи прибутку. Тому дані коефіцієнти для засвідчення ефективності використання повинні бути більше ніж одиниця.

Наведемо формули вищенаведених показників еластичності [3]:

, (1)де: - коефіцієнт еластичності товарообігу від операційних необоротних активів; - сальдо товарообігу за звітний період; - сальдо необоротних активів за період.

, (2)де: - коефіцієнт еластичності прибутку від необоротних активів; - сальдо прибутку за звітний період; - сальдо необоротних активів за період.

Варто зауважити, що під час розрахунку запропонованих коефіцієнтів еластичності їхнє від'ємне значення не завжди характеризує негативну тенденцію по аналогії з відомою методикою розрахунку коефіцієнта еластичності.

Таким чином, врахування особливостей оцінки ефективності використання необоротних активів на підприємствах торгівлі дозволить приймати обґрунтовані рішення щодо управління цими активами, що сприятиме підвищенню ефективності діяльності підприємства в цілому.

45. Інвестиційна діяльність. Види інвестицій. Інвестиційна діяльність визначається Законом України “Про інвестиційну діяльність”) як сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Залежно від суб'єктів інвестиційної діяльності, джерел інвестування та форм власності розрізняють такі її (цієї діяльності) види: • інвестиційна діяльність, що здійснюється громадянами, підприємствами, господарськими об'єднаннями, спілками та товариствами, іншими юридичними особами, заснованими на приватній або колективній формі власності;• інвестиційна діяльність, що здійснюється органами влади та управління України, Автономної Республіки Крим за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами, об'єднаннями і установами за рахунок власних і позичкових коштів;• інвестиційна діяльність, що здійснюється органами місцевого самоврядування та їх виконкомами за рахунок бюджетних і позабюджетних коштів, а також комунальними підприємствами, об'єднаннями та установами за рахунок власних і позичкових коштів;• іноземне інвестування, що здійснюється іноземними громадянами, юридичними особами та державами;• спільне інвестування, що здійснюється громадянами та юридичними особами України, іноземних держав. Залежно від об'єктів інвестування розрізняють такі форми інвестиційної діяльності: а ) Інноваційна діяльність – така форма інвестиційної діяльності, що здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво та соціальну сферу, включаючи:• випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки та технологій;• прогресивні міжгалузеві структурні зрушення;• реалізацію довгострокових науково-технічних програм з великими строками окупності витрат;• фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил; б) капітальне будівництво – інвестиційна діяльність, що здійснюється з метою створення нових і відтворення діючих основних фондів, в які вкладаються кошти;в ) лізинг – довгострокова оренда устаткування, машин, споруд виробничого призначення (з поєднанням елементів відносин купівлі-продажу, доручення, кредиту) як особлива форма інвестування в основні фонди, що дозволяє підприємцям-лізен-гоодержувачам використовувати необхідне устаткування, машини, споруди без капітальних витрат на їхнє придбання; г) корпоративна (в т. ч. акціонерна) форма інвестування – вкладення коштів в акції підприємств, що мають форму акціонерних товариств, і в статутні фонди (майно) інших підприємницьких організацій корпоративного типу; залежно від господарського результату корпоративної форми інвестування розрізняють такі її види: портфельне інвестування – вкладення коштів у незначні за обсягом (від 1–5 до 10% статутного фонду) пакетів акцій з метою отримання дивідендів; як правило, так званий портфельний інвестор, вкладає інвестиції в кілька, чи значну кількість підприємств, страхуючи себе від великих збитків. фінансове інвестування – придбання значних за розміром (від 10 до 40% статутного фонду) підприємств з метою перепродажу їх стратегічним інвесторам, якщо вартість акцій досягне максимальної межі; стратегічне інвестування – вкладення коштів у придбання контрольного пакету акцій чи цілісного майнового комплексу підприємства з метою здійснення над ним контролю і отримання максимального прибутку від діяльності такого підприємства.