Нематеріальні ресурси

Нематеріальні ресурси – це складова частина економіч­ного потенціалу підприємства, яка забезпечує економічну вигоду протягом тривалого часу. Характерними рисами нематеріальних ресурсів є відсутність їх матеріальної основи та невизначеність розмірів майбутніх прибутків від їх використання.

Поняття " нематеріальні ресурси " тісно пов'язано з понят­тям " інтелектуальна власність ". До об'єктів права інтелектуальної власності належать результати творчої праці людини: твори науки, літератури та мистецтва, відкриття, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, знаки товарів та послуг, результати науково-дослідних робіт та інші результати інтелек­туальної діяльності.

Господарським Кодексом України визначені наступні об'єкти прав інтелектуальної власності:

• винаходи та корисні моделі;

• промислові зразки;

• сорти рослин;

• торговельні марки (знаки для товарів і послуг);

• комерційне (фірмове) найменування;

• географічне зазначення;

• комп'ютерні програми;

• інші об'єкти передбачені законом.

Право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчується патентом. Патент – охоронний документ, виданий державним органом (патентним відомством), який підтверджує право його власника на відпо­відний об'єкт промислової власності.

Поняття нематеріальних ресурсів ототожнюють із понят­тям інтелектуальної власності. За походженням нематеріальні ресурси можна класифікувати:

• об'єкти промислової власності,

• об'єкти, що охороняються авторськими та суміжними правами,

• інші об'єкти інтелектуальної власності.

Об'єкти промислової власності. Промислова власність є поняття, яке застосовується для визначення виключного права щодо використання певних об'єктів нематеріальних ресурсів. До об'єктів промислової власності належать:

Винахід – що є результатом творчої діяльності людини в будь-якій галузі. Об'єктами винаходу можуть бути як продукт (пристрої, речовини), так і спосіб його отримання. Патен­тоспроможність винаходу визначається за умов його новизни, наявності винахідницького рівня промислової придатності.

Корисна модель – що є результатом творчої діяльності людини, об'єктом якої є конструктивне вирішення пристрою або його складових частин. Корисна модель відповідає умовам патентоспроможності, якщо вона є новою і промислове придатною.

Промисловий зразок – що за своєю сутністю є нове худож­ньо-конструктивне вирішення виробу, коли досягається єдність технічних та естетичних властивостей. Промисловий зразок забезпечується правовою охороною за умов новизни і промис­лової придатності.

Товарні знаки та знаки обслуговування – це оригінальні позначення, за допомогою яких товари і послуги одних виробників відрізняються від товарів і послуг інших виробників. Головне завдання товарного знаку – ідентифікація товару та його виробника на ринку. Товарний знак одночасно рекламує товар і гарантує його якість. Власник товарного знаку несе відповідальність за якість своїх виробів. Основні вимоги до товарних знаків: новизна, оригінальність, охоронно-придатність.

Правовій охороні підлягають знаки, які не порушують суспільних інтересів та на які не поширюється обмеження щодо надання правової охорони.

Фірмове найменування є стале позначення підприємства або окремої фізичної особи, від імені яких здійснюється виробнича або інша діяльність. Фірмове наймену­вання підприємства використовується для його розпізнавання серед інших підприємств.

Об'єкти, що охороняються авторськими та суміж­ними правами. До об'єктів, що охороняються авторськими правом, належать твори в галузі науки, літератури і мистецтва незалежно від їхнього призначення, обсягу, жанру і мети. Авторське право поширюється на програмне забезпечення.

Програмне забезпечення — це сукупність комп'ютерних програм, що використовуються для забезпечення функціонування електронних обчислювальних машин. Програмне забезпечення (комп'ютерна програма) охоплює операційні системи і прикладні програми, включаючи підготовчі матеріали та аудіовізуальні відображення, одержані при розробці комп'ютерної програми.

База даних – це сукупність даних матеріалів систематизо­ваних основних відомостей, що відносяться до певної галузі знань у формі, яку читає машина і яка зберігається у її пам'яті. База даних охороняється, незалежно від того чи є відомості, які вона зберігає об'єктами авторського права.

Суміжні права – це права, які примикають до авторського права і є похідними від нього. Суміжні права поділяються на три види: права виконавців, права виробників фонограм, права організацій мовлення.

Інші (нетрадиційні) об'єкти інтелектуальної власності включають результати творчої діяльності, які не належать до об'єктів промислової власності та об'єктів, що охороняються авторськими і суміжними правами та утворюють групу нетради­ційних об'єктів інтелектуальної власності.

Раціоналізаторська пропозиція – це технічне вирішення, що є новим і корисним для підприємства до якого воно подано, яке направлене на вдосконалення використовуваної техніки, продукції що виробляється, способів контролю. До раціоналіза­торських пропозицій відносяться пропозиції, які сприяють підвищенню продуктивності праці, ефективнішому використан­ню обладнання, матеріалів, енергії.

"Ноу-хау" (знати як робити) – це незахищені охоронними документами та не оприлюднені знання чи досвід виробничого, технічного, фінансового, комерційного або іншого характеру, що можуть бути використані і забезпечити власникові певні переваги. До об'єктів "ноу-хау" належать: незапатентовані з різних причин винаходи, різноманітні посібники, формули, знання та інше. Важлива ознака "ноу-хау" – конфіденційний характер знань та досвіду, на здобування яких підприємство, як правило, витрачає значні кошти та час.

Комерційна таємниця – відомості, які безпосередньо пов'язані з діяльністю підприємства, розголошення яких може зашкодити інтересам підприємства. Комерційну таємницю стано­вить сукупність виробничо-господарської, фінансово-економічної та науково-технічної інформації підприємства, розголошення якої може принести економічні збитки.

Згідно Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " гудвіл – це "… нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між балансовою вартістю активів підприємства та його звичайною вартістю, як цілісного майнового комплексу, що виникає внаслідок використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів (робіт, послуг), нових технологій тощо. Вартість гудвілу не підлягає амортизації і не враховується у визначенні валових витрат...". Таким чином, гудвіл можна трактувати як невідчутні (нереальні) активи, невідчутний капітал (різниця між ціною підприємства та ціною його реального капіталу). З використанням міжнародної практики під гудвілом розуміється умовна вартість ділових зв'язків компанії; "вартість", яка формується під впливом таких чинників як: імідж фірми, престиж товарного знаку, досвід ділових зв'язків, надійна клієнтура, приязність клієнтури. Основною іміджу і престижу підприємства є значні переваги його продукції в порівнянні з відповідними виробами конкурентів.