Характеристика промислового сектору в міжгалузевому народногосподарському комплексі країни

Промисловість – це найбільша галузь національної економіки, ведуча ланка народногосподарського комплексу. Від рівня і масштабів її розвитку залежить розвиток всієї економіки, життєвий рівень населення, зміцнення обороноздатності країни.

В основі державного регулювання промислового виробництва лежить галузевий поділ промислового виробництва. Промисловість України складається з спеціалізованих галузей та міжгалузевих комплексів.

В промисловості України є такі спеціалізовані галузі: електроенергетика, нафтовидобувна, газова, вугільна, торф`яна, чорна металургія, кольорова металургія, хімічна та нафтохімічна, машинобудівна і металообробна, лісова, деревообробна та целюлозно-паперова, промисловість будівельних матеріалів, скляна та фарфоро-фаянсова, легка, харчова, мукомольно-круп`яна, комбікормова, мікробіологічна, поліграфічна та інш.

Міжгалузеві комплекси це єдині господарські системи, які складаються з групи взаємопов’язаних галузей і покликані забезпечити потреби національної економіки у певному виді кінцевої продукції (послуг). Кожен комплекс має низку спеціалізованих галузей, пов`язаних між собою технологічно, економічно і організаційно. До складу міжгалузевих комплексів промислового виробництва належать такі: паливно-енергетичний, металургійний, машинобудівний, хіміко-лісовий.

Територіальна організація промисловості України потребує подальшого вдосконалення і поліпшення розвитку промисловості в цілому. Проблем тут багато. Основними є розвантаження найбільших промислових районів, де зосереджена надмірна кількість великих підприємств важкої промисловості; зрушення у розміщенні нових підприємств важкої промисловості; розміщення нових підприємств у малих і середніх містах; обмеження розвитку екологічно небезпечних підприємств у районах з надмірним забрудненням навколишнього середовища; поліпшення внутрішньої структури „старих” промислових комплексів, наприклад, створення підприємств для переробки відходів, побічної продукції.

Структура промислового комплексу України в цілому є неефективною. Це призводить до перевитрат природних ресурсів і водночас не задовольняє основних потреб економіки, наприклад в інвестиційних ресурсах, і потреб населення – в послугах і товарах, передусім продовольчих, а також у товарах легкої промисловості тривалого користування.

Загальною проблемою розвитку промисловості України залишається потреба поліпшення структури промислового виробництва: збільшення обсягів, а також асортименту та якості виробництва товарів народного споживання; зменшення частки ресурсо- і енергоємних виробництв; впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і подальший розвиток наукоємних, відносно трудомістких галузей промисловості (машинобудування, особливо електронної, приладобудування та ін.); впровадження екологічно безпечних технологій та обладнання.

До факторів, які обмежують розвиток промисловості, належать складна демографічна ситуація; негативне екологічне і соціальне становище у великих містах і промислових районах; дефіцит паливно-енергетичних, водних, лісових ресурсів, руд кольорових металів та деяких інших видів сировини; зменшення інвестицій на нове будівництво і реконструкцію старих підприємств.

Державне регулювання промислового виробництва має два напрямки (залежно від типу галузей і форм власності):

1) пряме державне управління об`єктами (підприємствами);2) регулювання їхньої підприємницької діяльності.

Пряме управління промисловим виробництвом передбачає:1) управління з боку міністерств об`єктами, що є у сфері державної власності;2) організацію монопольного виробництва деяких видів промислової продукції;3) індикативне планування;4) контроль за виробництвом і розподілом частини продукції, яку виготовляють на державних підприємствах.

До методів регулювання підприємницької діяльності в промисловому виробництві належать:1) державні дозволи та контроль за розміщенням промислових підприємств;2) залучення промислових підприємств (незалежно від форм власності) до виконання державних та регіональних цільових комплексних програм;3) антимонопольні заходи;4) застосування системи податків (ПДВ, акцизного збору, податків на прибуток) і податкових пільг;5) грошово-кредитне регулювання;6) регулювання цін на деякі види промислової продукції аж до запровадження державних цін;7) впровадження норм амортизації і інших норм та нормативів.

План промислового виробництва розробляється в тісному зв`язку з іншими розділами народногосподарського плану і будується таким чином, щоб забезпечити засобами виробництва АПК та його ведучу галузь – сільське господарство, транспорт, будівництво, і тим самим сприяти їх подальшому розвитку. На основі плану промислового виробництва формується обсяг та структура роздрібного товарообігу, показники розвитку матеріально-технічної бази житлового, комунального господарства, охорони здоров`я, освіти, культури та інших галузей невиробничої сфери.