Чинники особливостей національної економіки

НЕ: загальне та особливе

НЕ – цілісна сукупність взаємозв’язаних господарських відносин, що склалися в межах території окремої країни на певному етапі її історичного розвитку.

База НЕ – певна економічна система.

Об’єкт вивчення НЕ – сукупність продуктивних сил, виробничих відносин, соціокультурних традицій ведення господарства, цінностей, що визначають особливості економічного розвитку та зростання країни

Передумови становлення НЕ: промислова революція, масове виробництво, кооперація, спеціалізація, взаємозалежність підприємств, регіонів.

Методи вивчення НЕ: діалетика (єдність одиничного, особливого, загального), системність, історичність (загальні закономірності та індивідуальні риси країни), цілісність (єдність формаційного та цивілізаційного підходів.

Економічна система – сукупність усіх видів діяльності людей у процесі взаємодії

Типи ек. систем: традиційна, ринкова, перехідна, планова, змішана.

Функції ек. системи: створення матеріальних благ, визначення комбінацій економічних ресурсів, координація всіх видів економічної діяльності, визначення споживача вироблених благ, забезпечення системності функціонування економіки, реалізація соціальних завдань.

Структурні елементи економічної системи: структура продуктивних сил, економічні відносини, механізм господарювання, домінуючий тип власності, розвиток товарно-грошових відносин, макроекономічні механізми регулювання економіки.

Чинники особливостей національної економіки.

Чинники нац. особливостей: 1. Іст. і геополітичні умови формув. країни, політ. устрою. 2. рівень і хар-ка продуктивних сил та матеріально- технічної бази країни. 3. Нац. і соц.-культурні традиції, мораль, менталітет нації.

Чинники NE:

- внутрішні (праця, земля, капітал, підприємницькі здібності, інформація, технології, неекономічні, інституційні фактори тощо);

- зовнішні (МПР, глобалізаційні, трансформаційні, інтеграційні процеси і участь країни в них)

3.Типологізація національної економіки. Виділяють такі основні типи: традиційна (натуральне господарство); ринкова; адміністративно-командна (АКС); змішана (ринкова економіка змішаного типу); перехідна.. Традиційна економіка або натуральна організація суспільного виробництва - нерозвинена економіка, в якій економічні суб'єкти зосереджені переважно на виробництві товарів для власного споживання, а економічні відносини та рішення регулюються традицією. Характерні риси: Економічна замкненість; Універсальний характер робочої сили; Низький рівень спеціалізації і продуктивності праці; Консерватизм; визначальна роль природних ресурсів, переважання ручної праці; безпосередній зв’язок виробництва і споживання. Ри́нкова еконо́міка — форма організації економіки, за якої продукт, що виробляється, стає товаром, тобто виробляється з метою продажу на ринку. Характерні риси: Приватна власність; Обмежена роль державия; Свобода вибору; Ціновий механізм; Маркетингова система управління виробництва; Гнучкість системи. Адміністративно-командна характеризується тим, що в ній усі ресурси є власністю держави, яка здійснює централізоване управління економікою на всіх рівнях. Змішана економіка — економіка, у якій ряд рішень з розподілу ресурсів приймається приватними компаніями та господарствами,— а деякі приймаються урядом країни. Характерні риси: Гармонійне поєднання позитивних якостей ринкової і централізованої систем. Перехідна економіка — це особливий стан економічної системи на етапі її становлення (еволюції до зрілого врівноваженого стану) і реформування (еволюції до нової економічної системи, до нового врівноваженого стану).