Механізація процесів засолу

Засол риби здійснюється у цехах, які можна підрозділити на дві групи: з незалежною і залежною від навколишнього повітря температурою. В цехах першого типу постійну температуру можна підтримувати протягом визначеного терміну, у той час коли температура у цехах другого типу змінюється в залежності від температури навколишнього повітря. Оскільки температура в цехах першого типу звичайно не перевищує 10 °С, тобто значно нижче температури зовнішнього повітря у весняно-літній період, то вони відомі під найменуванням цехів холодного засолу.

Рис. 3. Цех для засолу оселедців

1- чани; 2 –міжчанний гідротранспортер для солених оселедців; 3 –гідротранспортер для подачі в цех свіжих оселедців; 4 - приймальник тузлуку для транспортування; 5 – відстійник; 6 – збірник тузлуку; 7 – сітчастий транспортер для оселедця.

Основною операцією при засолі являється перемішування риби із сіллю, що в одних випадках відбувається безпосередньо в рибосольних чанах, в інших же - поза ними. При масовому надходженні риби в обробку, як це має місце при лові нерестового оселедця, тюльки, хамси, салаки, механізація процесів власне засолу, як і механізація транспортних операцій - доставка в цех сирцю, солі і подача їхній до засольного чана, - грає надзвичайно важливу роль як для підвищення продуктивності, так і для поліпшення процесів засолу. В даний час мається кілька механізованих чи напівмеханізованих цехів для засолу цих риб. В одних схемах передбачається сухий чи змішаний посол і риба тим чи іншим способом перемішується з кристалами солі, в інших - передбачається мокрий чи тузлучний посол і риба відразу ж перемішується з розсолом тієї чи іншої концентрації.

Для перемішування оселедця і солі застосовують каскадно-гра-вітаційні і плужково-стрічкові рибомішалки (рис 4.).

Каскадно-гравітаційна мішалка найбільш проста, у ній перемішування оселедця і солі відбувається головним чином при падінні суміші з однієї похилої площини на іншу. У плужково-стрічкових мішалках потік риби і солі, що рухається на транспортерній стрічці зі швидкістю 0,6-0,7 м/сек, зустрічає на своєму шляху плужки (шкребки) - дерев’яні чи металеві пластини, установлені під тим чи іншим кутом до площини стрічки (один кінець плужка закріплений за борт транспортера, інший закінчується в середини стрічки; висота плужків 15-20 см). Зустрічаючи плужки, суміш риби і солі під тиском маси, що насувається позаду змінює напрямок руху з прямолінійного на зиґзаґоподібний. Пройшовши кілька плужків, риба рівномірно перемішується із сіллю. На якість перемішування великий вплив робить товщина шару риби і розподіл солі на поверхні риби перед перемішуванням. Найкращі результати виходять, коли висота шару не перевищує в дрібної риби товщини тіла в 4-5 разів, а у великої - у 1,5-2 рази, коли шар рівно засипаний відповідною кількістю солі. Особливо необхідно дотримуватися цих умов при застосуванні каскадних змішувачів.

Рис. 4. Змішувачі для риби і солі; а - каскадний змішувач; б- плужковий змішувач:

1 - ящик; 2 - похилі лотки; 3-стрічковий транс портер; 4 - плужки; 5 - борта транспортера; 6 - опорні площадки; 7-ролики

На рис. 5 приведена схема безупинно діючої механізованої лінії для засолу дрібної риби в бочках чи чанах, що знайшла широке застосування на підприємствах Азово-Чорноморського і Балтійського басейнів.

Рис. 5. Схема лінії бочкового засолу дрібної риби:

1 - бункерні ваги; 2 - дозатор солі; 3 - стрічковий транспортер; 4 - дозатор солі; 5 - каскадний змішувач; 6 - стрічковий транспортер; 7-вібратори; 8- рольганги; 9 - транспортери для солі.

З транспортних судів рибу вивантажують рибонасосом і по трубопроводах передають у каскадний водовідділювач. З водовідділювача через розподільник, риба попадає у зважувальні бункери, установлені на сотенних вагах вантажопідйомністю до 500 кг. Після зважування рибу зсипають у живильник - рибний бункер-дозатор зі стрічкою, що рухається, замість дна. На стрічці, що рухається, рибу засипають сіллю із соляного бункера-дозатора і зсипають у каскадний змішувач, у якому відбувається перемішування риби і солі. Живлення соляного бункера сіллю виконується за допомогою скребкового транспортера. З каскадного змішувача суміш стрічковим транспортером подається в розподільники-змішувачі, відкіля зсипається в бочки. При використанні цього устаткування для засолу в чанах розподільник-змішувач може бути виключений з роботи: суміш до чанів транспортується стрічковим транспортером.

Проектна продуктивність лінії 12-15 т/год. Потужність електромоторів 12 кВт.

Інший тип напівмеханізованої лінії Сахалінського типу для засолу в бочки великої риби (оселедця) показаний на рис. 6.

Рис.6. Схема лінії бочкового засолу оселедця (сахалінського):

1 -бункери; 2- дозатор оселедця: 3 - дозатор солі; 4 - стрічковий транспортер; 5 -плужки-змішувачі; 6 - бункери для оселедце-соляної суміші; 7- столи чи вібратори.

Оселедець з гідротранспортера попадає в бункер-водовідділювач і звідки у рибний бункер-дозатор, з якого зсипається на стрічку транспортера, що рухається, і, проходячи через щілину соляного бункера, посипається визначеною кількістю солі. Подача солі в соляний бункер виконується скребковим транспортером, Проходячи через систему плужків-змішувачів, оселедець обвалюється в солі, але деяка кількість (до 50%) останньої залишається у вільному стані. Після плужків-змішувачів тим же стрічковим транспортером суміш подається до місць укладальниць, що за допомогою плужків-скидачів зсипають необхідну кількість суміші в мірні ящики, з яких рибу укладають у бочки.

Оскільки завершальна операція в цій схемі проводиться вручну, цю лінію не можна віднести до цілком механізованих. Робота лінії може бути як безупинною, так і перерваною і залежить від кількості робітників, що роблять укладання оселедця в бочку рядами. Продуктивність по великому оселедцю може бути доведена до 30 т/год.

При наповненні бочок насипом (подібне наповнення дозволяється в період масового надходження оселедця) на описаній лінії бочкового засолу можна механізувати всі операції до заповнення бочок включно. Скинута зі стрічки оселедце-сольова суміш, потрапляючи в бункер, зсипається з останнього в бочку, установлену на вібраторі. При вібруванні оселедець розташовується найбільше щільно лежачи на боці, без якої-небудь деформації тіла. Наповнені бочки подаються до місця відстою чи витримки по рольгангах.

Останнім часом оселедцевих стали солити в тузлуку. Це у свою чергу дозволяє механізувати всі операції засолу, включаючи завантаження риби в рибосольний посуд зі заздалегідь приготовленим розсолом. Підтримка концентрації розсолу на одному рівні проводиться безупинною циркуляцією останнього по напрямку: чан з рибою > розсолоконцентратор > чан з рибою. Концентрований розсіл надходить у низ чана і, піднімаючись нагору, витісняє менш концентрований, отже за певних умов можна домогтися безупинного обміну розсолу у всіх точка рибосольного посуду.

Досліди показали, що такий безупинний обмін можливий тільки при невеликій товщині шару риби. При великій товщині для витиснення слабкого розсолу концентрованим розсолом, у всій масі риби, що знаходиться в чанах, необхідно постійне чи періодичне перемішування риби і розсолу.

На цьому принципі і розроблені різні схеми засолу в розсолі постійної концентрації (у циркулюючому розсолі). Одна зі схем, стосовно до засолу оселедця в чанах зображена на рис. 7. Оселедець з водовідділювача завантажується в чани, у які налитий розсіл питомою вагою 1,2. Після наповнення чанів оселедець занурюється за допомогою спеціальних решіток у розсіл і відразу ж починається циркуляція останнього.

Розсолоконцентратор - установка з примусовим рухом розсолу, через шар солі, знизу нагору (рис. 8).

Концентрований розсіл нагнітається в чани, а ослаблений - у розсолоконцентратор за допомогою насосів типу РБ. Для нормального засолу у верхніх, найбільш стиснутих злежалих шарах риби, остання піддається гідравлічному "кантуванню" - переміщенню її з чана в чан. Принцип гідравлічного кантування полягає в наступному: верхні злежалі шари оселедці розмиваються струменем розсолу і направляються в переливне вікно, через яке у потоці розсолу зливаються в сусідній порожній чан. З цього чана розсіл безупинно відкачується і подається в чан, що перевантажується, поки весь оселедець не буде переміщений в сусідній чан. За час засолу необхідно провести три переміщення оселедця з чана в чан, що забезпечить однорідні умови засолу і найбільшу рівномірність вмісту солі в м'ясі оселедця.

Рис.7. Схема засолу оселедця в циркулюючих тузлуках:

1-розсолоконцентратор: 2 - збірник насиченого тузлуку: 3- циркуляційний насос; 4 - магістральний тузлукопровід; 5 - чанові тузлукопроводи; 6 - чани; 7 - переливні вікна; 8 - розвантажувальні вікна; 9 - міжчановий жолоб для ненасиченого тузлуку; 10 - збірник ненасиченого тузлуку; 11 - насос розсолоконцентратора; 12-вентилі; 13-приямки для храповика насосів.

Рис.8. Розсолоконцентратор:

1-чан; 2 –трубчатий барботер; 3 – зливний лоток; 4 – лоток для чистки; 5 –вентилі; 6 – трубопровід для води; 7 – тканинний фільтр; 8 – приймач розсолу.

Для засолу тюльки розроблені установки безперервної дії. Одна з установок системи Тимофеєва (рис. 9) складається з довгої ванни з горизонтально розташованими вверху ванни декількома мішалками. У ванну тюлька подається рибонасосом у потоці розсолу. У ванні безперервно циркулює розсіл. Тюлька з лопатними мішалками зі завантажувального кінця ванни пересувається до розвантажного, перемішуючись з розсолом. Доходячи до розвантажного кінця, тюлька встигає поглинути достатню, для слабкої і середньої солоності, кількість солі і вивантажується за допомогою другого рибонасосу. Після відділення розсолу на стічному транспортері, рибу насипом запаковують у бочки.

Рис. 9. Установка системи Тимофєєва для засолу тюльки в циркулюючому тузлуку:

І -рибонасос; 2 - напірний шланг; 3 - прийомний лоток для суміші тюльки і тузлуку 4 - посилкова ванна; 5 - лопатева мішалка для переміщення і перемішування тюльки 6 - трубопровід для ненасиченого тузлуку; 7-рассолоконцентратор; 8 - насос для подачі у ванну насиченого тузлуку; 3 - трубопровід для насиченого тузлуку 10- усмоктувальний шланг розвантажувального рибонасоса; 11 -розвантажувальний рибонасос 12 - трубопровід для тузлуку з прийомного лотка

Подальший розвиток робіт з механізації окремих операцій засолу дозволить у найближчі роки створити механізовані перервані чи безупинні лінії в залежності від особливостей сировини й умов виробництва.