Організаційні механізми

Організаційний механізм управління підприємством – це сукупність різноманітних по своїй природі конкретних організаційних механізмів, покликаних організувати в інтересах власника ефективну діяльність компанії (організації) як виробничо-господарської та соціальної системи, що діє в умовах мінливих потреб суспільства і нестабільності зовнішнього середовища.

Основним призначенням організаційних механізмів у складі комплексного механізму управління є формування та посилення організаційного потенціалу компанії як складової ресурсів управління, які забезпечують вплив на фактори виробництва.

Формування організаційного потенціалу досягається шляхом:

- проектування структури компанії та формування компанії як цілеспрямованої виробничо-господарської соціотехнічної системи;

- організації діяльності компанії відповідно до встановлених цілей діяльності, у т.ч. шляхом створення корпоративних норм;

- організації управління діяльністю компанії, у т.ч. шляхом планування та інформаційного забезпечення діяльності;

- реструктуризації компанії та реорганізації її діяльності й управління діяльністю відповідно до змін потреб суспільства, цілей компанії і стану зовнішнього середовища;

- розвитку мотивації раціоналізації оргструктур і систем управління.

За природою основних параметрів організаційного процесу конкретні механізми можуть бути:

§ організаційно-структурними, які мають керуючий вплив шляхом формування організаційних структур та їхньої реструктуризації;

§ організаційно-технічними, які мають вплив на технічні, соціотехнічні та технологічні параметри виробничого процесу;

§ організаційно-економічними, які мають вплив на економічні параметри виробничо-господарської діяльності;

§ організаційно-адміністративними, які мають вплив на діяльність персоналу;

§ комплексними, які мають всі або декілька зазначених ознак.

На рис. 12.13 наведена структура організаційного механізму управління компанією.

Структурні механізми дозволяють: визначити склад і характеристики факторів виробництва та виробничого процесу, необхідних для виготовлення необхідної продукції, шляхом формування системи цілей компанії (підприємства) та визначення пріоритетів при їхньому досягненні; формування адекватної цим цілям структури діяльності (диверсифікованість або спеціалізація наукової і виробничо-господарської діяльності, бізнес на ринку цінних паперів, лізингова діяльність і т.д.), або реструктуризації; формування структури організації, чи її реструктуризація (науково-виробничі, виробничі і маркетингові структури); структуризація і (або) реструктуризація ринків (стратегічні зони господарювання фірми на товарних ринках, франчайзингові структури фірми і т.д.).

Механізми організації управління покликані мобілізувати можливості впливу системи механізмів управління різної природи на всі сторони діяльності компанії (підприємства). У практиці мають місце: організація стратегічного управління, для якого в силу нестабільності зовнішнього середовища компанії характерні специфічні моделі програмного управління; організація оперативного і поточного управління, якому властиве поєднання цільового та функціонального управління; механізм акціонерної демократії, рівень якої залежитьвід сформованої в компанії моделі акціонерної власності. Даний механізм є субмоделлю в моделях стратегічного й оперативного управління.

Механізм корпоративного планування є однією з основних функцій управління. З точки зору організації стратегічного управління доцільно виділити стратегічне планування, оперативне планування, формування стратегічних програм і розробку бізнес-планів. Факторами поділу стратегічного та оперативного планування є важливість і невідкладність вирішення завдань, а також можливість досягнення оптимальних рішень в умовах нестабільності зовнішнього середовища. Важливі завдання, вирішення яких вимагає тривалого періоду часу та має довгострокові наслідки, відносяться до стратегічного планування. Завдання, вирішення яких необхідне для нормального функціонування виробництва у даний час та в найближчій перспективі, належать до сфери оперативного планування. По мірі реалізації рішень стратегічні завдання можуть переходити із стратегічного плану в оперативний. Деякі зарубіжні аналітики розглядають стратегічне планування як самостійну модель управління на рівні, наприклад, з моделлю цільового управління. Однак, стратегічне планування не в змозі забезпечити реалізацію плану без виконання інших функцій стратегічного управління.

Рис. 12.13. Структура організаційного механізму управління компанією (версія).

Організаційно-технічні й організаційно-адміністративні механізми включають: стандартизацію продукції й організації виробництва в інтересах створення єдиної організаційно-технічної основи спеціалізації та кооперування виробництва; забезпечення його ритмічності, досягнення високих показників ефективності використання виробничих ресурсів; розширення можливостей та прискорення впровадження у виробництво нової техніки і технології; поліпшення умов і безпеки праці; сертифікацію відповідності продукції або послуг певному стандарту або технічній умові; ліцензування діяльності компанії з метою забезпечення та захисту життєво важливих інтересів особистості, суспільства і держави.

Інформаційні механізми дозволяють використовувати інформацію як специфічний ресурс, що впливає на науково-технічний розвиток і потік факторів виробництва. До інформаційних механізмів відносяться: механізм економічної інформації глобального, народногосподарського та галузевого характеру, що дозволяє формувати ефективну систему стратегій; механізм науково-технічної інформації, що забезпечує повноцінне використання досягнень світового науково-технічного прогресу; механізм дифузії нововведень, основою якого є інформація про радикальність нововведення та можливості його адаптації до конкретних умов; механізм маркетингової інформації, що дозволяє спрямувати функції НДДКР і виробництва на досягнення успіху на ринках; рефлексивна взаємодія конкурентів. Цей механізм дозволяє захистити компанію від помилкових рішень і дій.

ВИСНОВКИ

Управління – це свідомий вплив людини на різні об'єкти та процеси навколишнього світу, і пов'язані з ними людей, які здійснюється з метою надання процесам певної спрямованості та отримання бажаних результатів Виділяють 3 напрямки орієнтації фірми на прибуток: максимізацію, одержання "задовільного" рівня ("задовільний" прибуток), мінімаксимізація.

Ієрархія управління – організаційна структура, що має форму піраміди та складається з вищої, середньої та нижчої ланок управління Початковим моментом у побудові системи управління підприємством є формулювання принципів управління. Процес управління як система виконує чотири функції: планування, організація, директування, контроль. Реалізація принципів і функцій управління здійснюється за допомогою системи методів управління: економічних; організаційно-адміністративниих; соціально-психологічних.

Функціонування механізму управління забезпечується адміністрацією підприємства. Система управління являє собою єдиний механізм, кожна ланка якого виконує відповідну функцію, яка є взаємозалежною з функціями інших ланок. Механізм управління є складною категорією управління. Поєднання організації управління з механізмом управління створює систему управління з визначеним об'єктом управління.