ІІ варіант

Мета: ознайомити учнів з одвічними символами України, українського народу. Показати, що це є обереги нашої країни. Виховувати любов до Батьківщини.

Хід проведення.

Святково прибрана світлиця. В центрі великий вінок. У вінку кетяги калини. Вишиті рушники. Звучить фонограма пісні «Виростеш ти, сину».

Ведуча: кожен народ має свої святині, свої символи, опоетизовані образи птахів, дерев, квітів, тварин.

Одвічні символи мальовничої України – Верба, Тополя, Калина. Вони віддавна уособлюють красу її, духовну міць її народу, засвідчують любов до рідної землі.

Ведучий: «Без верби і калини нема України», - каже прислівя. Справді, важко уявити собі нашу землю без верби. Не випадково Великий Кобзар, перебуваючи на засланні в Орській фортеці, висадив у степу гілочку верби, виходив її і оспівував у багатьох творах.

Перший читець: А верби ген понад садами

Тихесенько собі купають

Зелені віти….

Другий читець: І досі сниться: під горою,

Між вербами та над водою

Біленька хаточка…

Третій читець: Степи, лани мріють,

Між ярами над ставами

Верби зеленіють.

Четвертий читець: Крізь верби сонечко сіяє

І тихо гасне. День погас,

І все почило…

Перший читець: На городі коло броду

Верба похилилась

Зажурилась чорнобрива,

Тяжко зажурилась.

Другий читець: Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива.

Додолу верби гне високі,

Горами хвилю підійма.

(Виконується уривок з пісні «Ой вербо, вербо»)

Ой вербо, вербо, вербо крутая

На тобі листя зелене.

Де ж ти їдеш, де відїжджаєш,

Ти, мій миленький, від мене? 2р.

Ведуча: здавна на Україні використовували легку, дзвінку, голосисту і гнучку вербову деревину для виготовлення музичних інструментів. Особливо прославилися кобза та бандура з верби.

Ведучий: добре відомо, також, які легкі човни-довбанки із могутніх вербових стовбурів виготовляли в давнину на Україні. А сьогодні із вербової деревини роблять легкі та зручні меблі.

Ведуча: у великій пошані завжди була верба у людей. А стародавні слов’яни вшановували її святом - Вербною неділею. Тиждень перед Великоднем називається Вербною неділею. Тоді освячують вербу, б’ють нею дівчат, промовляючи: «Не я б’ю – верба б’є, за тиждень Великдень, недалечко червоне яєчко». Цим нагадують, що після Великодня можна справляти весілля.

Ведучий: з давніх-давен зберігся на Україні звичай: на честь приходу весни водити хороводи, ігри, співати веснянки, в яких також оспівується поетичний образ верби.

Перший читець: Не стій, вербо, над водою –

Бистра вода під тобою

Удень, вночі прибуває,

Все коріння вимиває.

Другий читець: з верби гілочка всихає,

З верби листячко спадає,

Стань, вербо, ти на риночку,

Хрещатому барвіночку.

Четвертий читець: де рута-м’ята кохається,

До челядоньки збирається.

(Виконується пісня «Зацвіла в долині» на слова Т.Шевченка)

Зацвіла в долині

Червона калина,

Ніби засміялась

Дівчина-дитина.

Любо-любо стало,

Пташечка зраділа

І защебетала.

Почула дівчина

І в білій свитині

З біленької хати

Вийшла погуляти

У гай на долину.

І вийшов до неї

З зеленого гаю

Козак молоденький;

Цілує, вітає,

І йдуть по долині

І йдучи співають.

Як діточок двоє,

Під тую калину

Прийшли, посідали

І поцілувались.

Ведуча: найбільше шанували на Україні калину. Не було такої хати, біля якої вона б не росла. Дівчата цвітом калини прикрашали коси: достиглі кетяги розвішували під стріхами і вони червоніли мов намисто.

Ведучий: В калині, кажуть, живе материнська любов і мудрість. Матері привчають дітей саджати калину і доглядають за нею. Василь Скуратівський, автор книги «Берегиня», згадує: «Мама казала: посади, сину, калину, щоб гарний спомин був тобі і мені. А тепер дивлюся на кущ, що розрісся біля маминої хати. Неньки нема, але є калина – її мудрість, її безсмертя».

(виконується пісня «Ой у лісі калина»)

Ведуча: дуже любив калину Тарас Шеченко. В Кирилівці, неподалік од місця, де стояла хата Шевченків, росте і досі величезинй кущ калини – такий же, як той, що в ньому ночував малий сирота Тарас, коли мачуха виганяла його з хати. У багатьох віршах Шевченка є образ калини.

Перший читець: тече вода з-під явора

Яром на долину,

Пишається над водою

червона калина.

Другий читець: защебече соловейко

В лузі на калині

Заспіває козаченько

Ходя по долині.

Ведучий: здавна калина була і символом кохання. Тому без неї не обходилося жодне весілля. Весільні короваї прикрашали гронами калини. Калиновим цвітом чи ягодами оздоблювали весільне гільце молодої. А весільні рушники так і рясніли цими красивими гронами – бо вони символ невмирущого роду.

Ведуча: хлопцям на весілля дарували рушники та сорочки-вишиванки, де калина в парі з дубом. Це поєднання символів сили незвичайної і краси невмирущої. Адже дуб – священне дерево, в давнину воно уособлювало Перуна, бога сонячної енергії, розвитку життя.

Ведучий: а хто не знає відомої козацької пісні часів Хмельниччини «Розлилися круті бережечки», де калина симвоолізує любов до рідного краю, дух боротьби за національну незалежність? Слова з неї стали основою широко відомої нині пісні січових стрільців «Ой, у лузі червона калина».

Так одвічними символами нашої держави були, є і будуть – верба, тополя і калина.

Чи не від нас залежить, щоб шуміли верби біля гребель, річок і ставків.

Щоб весною білим цвітом цвіли кущі калини, а обабіч доріг росли стрункі, мов дівчата, тополі. Хай задумом для всіх будуть слова В.Симоненка з його опезії «Лебеді материнства», що стали піснею

Перший читець: Виростеш ти сину, вирушиши в дорогу

І якщо впадеш ти на чужому полі,

Прийдуть з України верби і тополі,

Стануть над тобою, листям затріпочуть,

Тугою прощання душу залоскочуть.

Ведуча: невипадково поет сказав: «прийдуть з України верби і тополі». Тополя – також символ рідної землі. Але ще слід додати, що дуб символізує незламність сили, могутність та довголіття, а добрих духів-оберегів символізує нам одна з найпопулярніших, шанованих на Україні ромен-барвінок. А серед квітів – це мальви, чорнобривці, червона рута, троянда, лілея, півонія. Любисток – говорить про любов і злагоду в сім’ї, чебрець – приносить спокій у родину, здоров’я дітям, а материнка – символ материнської любові.

Ведучий: і всі ці рослини оспівані українцями у віршах, піснях, думах, про них складено багато легенд та переказів.

(виконується пісня Василя Симоненка «Виростеш ти сину...»)

Висновок: учні більше дізналися про одвічні українські символи, що вони символізують; як їх оспівують. Зробили висновки, що ці символи потрібно шанувати й берегти.