Соціальне партнерство як принцип законодавчого та нормативно-правового забезпечення охорони праці

Узгодження соціально-економічних інтересів між суб'єктами, а також між ними і державою утворює цілу систему суспільних відносин, які отримали у зарубіжних країнах назву інституту соціального партнерства, який пронизує соціально-економічні відносини від національного рівня до конкретного підприємства (роботодавця).

В Україні існували окремі форми соціального партнерства: колективні договори, виробничі наради, ради трудових колективів. Однак ринкові відносини вимагають створення нового правового механізму регулювання колективних відносин у суспільстві.

Соціальне партнерство - взаємодія органів державної влади, об'єднань роботодавців і профспілок у визначенні та проведенні прийняття узгодженої соціально-економічної політики, політики в галузі трудових відносин, а також двосторонні відносини між роботодавцями та профспілками, спрямовані на забезпечення узгодження їх інтересів.

Соціальне партнерство в охороні праці вигідно для обох партнерів: спільний вклад у поліпшення умов праці веде до зростання продуктивності та підвищенню якості важливо для роботодавців, і одночасно допомагає зберегти здоров'я працівників.

Кабінет Міністрів України виступає в соціальному партнерстві як орган, здійснює управління об'єктами державної власності. Держава як суб'єкт соціального партнерства в Україні залишила за собою таку важливу функцію як створення правової бази для регулювання соціально-трудових відносин, встановлення на державному рівні мінімальних гарантій для трудящих у сфері праці.

Процес досягнення згоди між сторонами трудових відносин визначається як соціальний діалог. Закон України "Про соціальний діалог в Україні" від 23 грудня 2010 року подає таке визначення:

Соціальний діалог - процес визначення та зближення позицій, досягнення спільних домовленостей та прийняття узгоджених рішень сторонами соціального діалогу, які представляють інтереси працівників, роботодавців та органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, з питань формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин.

Соціальний діалог здійснюється на: національному, галузевому, територіальному та локальному (підприємство, установа, організація) рівнях на тристоронній або двосторонній основі.

Суб'єктами (сторонами) соціального партнерства (діалогу) є працівники - в особі профспілок, роботодавці - в особі об'єднань роботодавців і держава - в особі органів державної влади.

Соціальний діалог здійснюється на наступних принципах:

- Законності та верховенства права;

- Репрезентативність та правомочності сторін та їх представників;

- Незалежності та рівноправності сторін;

- Конструктивності і взаємодії;

- Добровільності та прийняття реальних зобов'язань;

- Взаємної поваги та пошуку компромісних рішень;

- Обов'язковому розгляду пропозицій сторін;

- Пріоритету погоджувальних процедур;

- Відкритість і гласність;

- Обов'язкове дотримання досягнутих домовленостей;

- Відповідальності за виконання прийнятих зобов'язань.