Обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом якшують та обтяжують покарання

У предмет доказування входять також обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання. Обставини, які пом'якшують відповідальність свідчать про відносну меншу суспільну небезпечність злочину й злочинця, знижують ступінь відповідальності останнього, є підставою для пом'якшення покарання. Інші - ті, що обтяжують – посилюють суспільну небезпечність злочину і злочинця, збільшують ступінь його покарання.

Згідно зі ст. 66 КК обставинами, які пом'якшують покарання визнаються:

1) з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину;

2) добровільне відшкодування завданого збитку або усування заподіяної шкоди;

3) вчинення злочину неповнолітнім;

4) вчинення злочину жінкою в стані вагітності;

5) вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин;

6) вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну чи іншу залежність;

7) вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого;

8) вчинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності;

9) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням злочину у випадках, передбачених КК. Обставини, які обтяжують покарання зазначені у ст. 67 КК і до них відносяться:

1) вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів;

2) вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою;

3) вчинення злочину на грунті расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату;

4) вчинення злочину у зв'язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов'язку;

5) тяжкі наслідки, завдані злочином;

6) вчинення злочину щодо малолітнього, особи похилого віку або особи, що перебуває в безпорадному стані;

7) вчинення злочину щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності;

8) вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в матеріальній, службовій чи іншій залежності від винного;

9) вчинення злочину з використанням малолітнього або особи, що страждає психічним захворюванням чи недоумством;

10) вчинення злочину з особливою жорстокістю;

11) вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій;

12) вчинення злочину загально небезпечним способом;

13) вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів.

Зазначені обставини відіграють важливу роль при призначенні судом покарання і обов язково повинні бути викладені у обвинувальному висновку і вироку.

Обставини, що характеризують обвинуваченого важливі для правильної кваліфікації вчиненого злочину у випадках, коли ті чи інші склади інкримінованих злочинів містять кваліфікуючі ознаки, що відносяться до суб'єкта злочину.

Дотримання процесуального режиму досудового с лід ства, що виражається у забезпеченн і прав і законних інтересів обвинуваченого (визначення моменту допуску до участі у справі захисника, перекладача, законних представників, рішенн і питання про обрання певного запобіжного заходу тощо), неможлив е без у рахування даних щодо особистості обвинуваченого.

Метою вивчення особистост і обвинувачуваного у вузькому плані є необхідність одержання про неї таких в і д омостей, сукупність яких дозволяє при провадженні в справі правильно вирішити питання кримінально-правового, кримінально-процесуального, тактичного й кримінологічного характеру.

У широкому плані особистість обвинувачуваного вивчається з метою виявлення причин злочинності й розробки заходів, спрямованих на попередження протиправної поведінки.

Одним з основних напрямків вивчення особистості обвинувачуваного є правильне рішення в справі питань кримінально-правового характеру.

Кримінальній відповідальності й покаранню підлягає тільки особа, вин увата у вчиненні злочину, тобто навмисно чи з необережності вчинила передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння.

Метою встановлення даних щодо особистості обвинуваченого є необхідність рішення питань кримінально-правового характеру, до числа яких можна віднести наступні:

1) питання щодо можливості особи бути суб'єктом злочину. Суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до КК може наставати кримінальна відповідальність (ч. 1 ст. 18 КК). Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка на час в чинення суспільно небезпечного діяння перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Не підлягає покаранню також особа, що вчинила злочин у стані осудності, але до постановлення вироку захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними (ст. 19 КК);

2) питання щодо правильної кваліфікації вчиненого цією особою злочину. Окремі статті Особливої частини Кримінального кодексу прямо вказують на ті чи інші кваліфікуючі ознаки складу злочину, що безпосередньо зв'язані з даними, що відносяться до особистості обвинувач еного. Наприклад, кримінальній відповідальності за зараження венеричною хворобою (ст. 133 КК) підлягають тільки ті особи, у яких є ознаки даного захворювання;

3 ) питання щодо призначення покарання й звільнення від нього.

Так, тільки за умови всебічного і ретельного дослідження обставин, що характеризують особистість обвинувачуваного, суд може розв'язати, наприклад, такі питання, як призначення більш м'якого покарання, чим передбачено законом (ст. 69 КК), звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК) тощо.

Разом з тим необхідно пам'ятати, що необґрунтоване розширення меж доказування обставин, що характеризують особистість обвинувачуваного, може привести до порушення прав і законних інтересів як самого обвинуваченого, так і інших осіб, що беруть участь у кримінальному судочинстві. Неприпустимо, щоб збиралися дані про особистість обвинувачуваного, що не мають значення для правильного вирішення справи.

Необхідно встановлювати дані про особистість обвинувачуваного при рішенні питань кримінально-процесуального характеру, оскільки вони повинні враховуватися при обранні того чи іншого запобіжного заходу. Кримінально-процесуальний закон (ст. 150 УПК) в казує на ряд обставин, що необхідно враховувати при рішенні питання про обрання запобіжного заходу. У числі інших обставин зазначена норма містить і дані, що відносяться до особистості обвинуваченого: його вік, стан здоров'я, сімейний і матеріальний стан тощо.

Якщо обвинувачений не володіє мовою на якій ведеться судочинство слідчий повинен забезпечити участь перекладача. ­ Тісно зв'язано з з'ясуванням обставин, що характеризують особистість обвинувачуваного, виявлення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину. У справах про злочини неповнолітніх законодавець конкретизував окремі обставини, що підлягають в становленню і пов'язані з умовами життя і виховання неповнолітнього та негативно впливали на його виховання, в обов'язковому порядку повинні встановлюватися дані про наявність дорослих підмовників.

Однією з важливих умов виконання завдань кримінального судочинства і, зокрема, необхідності швидкого і повного розкриття злочинів є одержання в ідомостей щодо особистості обвинуваченого з метою їх використання для правильного визначення методики розслідування злочину і тактики проведення окремих слідчих дій.

Вивчення особистості обвинувачуваного в тактичних цілях можна поділити на два основних види. Вивчення першого виду полягає у збиранні, одержанні інформації про особистість ще невідомого слідству правопорушника і проводиться з метою встановлення і розшуку особи. Вивчення другого виду являє собою вивчення відомостей, інформації про особистість уже відомої особи.

Відомості про особистість обвинувачуваного можуть бути отриман не тільки шляхом процесуального доказування, а й отримані в результаті проведення оперативно-розшукових заходів

Включаючи в предмет доказування у кримінальній справі обставин и, що характеризують особистість обвинувачуваного, законодавець не називає, які саме дані про особу слід доказувати при провадженні у справі.

Структура особистості обвинувачуваного може бути представлена у виді системи, у яку як самостійні елементи повинні входити підструктури, що розкривають:

1) ступінь суспільної небезпеки особистості обвинувач е ного;

2) індивідуально обумовлені ознаки особистості;

3) соціально обумовлені властивості особи;

4) біолого-психічні риси особистості;

4) дані щодо відношення обвинувачуваного до вчиненого ним злочинного діяння і його поводження в процесі провадження у справі.

Суспільну небезпеку злочину характеризують усі без винятку елементи складу, так само як і суспільна небезпека особистості обвинувачуваного випливає з усіх ознак складу злочину. Злочин свідчить про ступінь суспільної небезпеки особи, що його вчинила, однак це не означає, що дане діяння може вичерпно охарактеризувати особистість. Воно може підтверджувати такий ступінь суспільної небезпеки особи, який дозволяє зробити висновок про необхідність і доцільність притягнення її до відповідальності.

До індивідуально обумовлених ознак особистості обвинувачуваного відносяться, насамперед, біографічні дані цієї особи. До цих відомостей повинні бути віднесені дані щодо прізвища, ім'я, по батькові обвинувачуваного, числа, місяця, року, місця народження; дані щодо громадянства, національності, рідної мови, освіти, відношення до військового служби; спеціальності, постійного місця роботи, посади; дані щодо місця постійного проживання, сімейного стану, наявності на утриманні неповнолітніх чи непрацездатних членів сім'ї; в і д омості щодо наявності військових, спеціальних чи почесних звань, державних нагород; дані щодо фактів притягнення до заходів адміністративного впливу, кримінальної відповідальності тощо.

Формування людини як особистості обумовлюється її участю в громадському житті, тому що роль соціального середовища у формуванні особистості значна.

Щоб мати повне уявлення про особу, потрібно знати як в о н а поводиться у трудовому колективі, її відношення до праці. Для цього доцільно з'ясувати дані щодо поводження особи в побуті за місцем проживання, навчання, її участі в роботі суспільних чи самодіяльних організацій, а також проаналізувати соціальне оточення, у якому проходило формування її особистості. З азначену групу відомостей доцільно об'єднати поняттям виробничо-побутової характеристики.

З'ясування виробничо-побутової характеристики обвинувачуваного припускає одержання в процесі провадження у кримінальній справі характеристик із місця роботи, навчання, місця проживання, а також характеристик з інших організацій (місць позбавлення волі, військових частин) які дозволять судити про ступінь суспільної небезпеки обвинувачуваного, тому що особистість винного необхідно оцінювати в її конкретних проявах, і не тільки в злочині, але й в інших життєвих ситуаціях.

Вивчення в процесі провадження у справі такого елемента структури особистості обвинувачуваного, як біолого-психічні риси, припускає встановлення даних про стан здоров'я і психологічн і особливост і особи.

Необхідність в становлення даних про стан здоров'я обвинуваченого обумовлена тим, що ці відолмості про особу мають істотні правові наслідки, що значимі як для рішення кримінально-правових питань, так і для рішення питань кримінально-процесуального характеру.

При встановленні даних про стан здоров'я і психічних особливостей особи особливу увагу потрібно звертати на з'ясування обставин, що свідчать про наявність в особи тимчасового чи хронічного, у тому числі психічного чи нервового, захворювання, його діагноз і ступінь тяжкості; відомості щодо наявності в особи інвалідності (група), фізичних чи психічних недоліків, що перешкоджають самостійному здійсненню ним права на захист. Важливо встановлювати також і ступінь придатності обвинувачуваного до фізичної праці.

При розслідуванні справи необхідно з'ясувати чи не є особа алгоколіком чи наркоманом, оскільки може бути застосоване примусове лікування поряд з покаранням

Д ан і, що розкривають відношення обвинувачуваного до вчиненого ним злочину і свідчать про його поводження під час провадження у кримінальній справі дозволяють судити про особистість обвинувачуваного з урахуванням його оцінки свого місця у вчиненому злочині. В становлення цієї групи обставин дає можливість визначити рівень співвідношення, з одного боку, даних про обвинуваченого, і з іншого боку, обставин вчиненого злочину та намітити перспективи його виправлення і перевиховання.

Крім цього, ці обставини відносяться до числа пом'якшуючих покарання, якщо мають місце з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину (п. 1 ч. 1 ст. 66 КК).