Характеристика послуг банків на інвестиційному ринку

Комерційний банк (КБ) є універсальною фінансовою установою, що отримала ліцензію на здійснення банківської діяльності та забезпечує професійне управління фінансовими ресурсами суспільства.

КБ можуть виконувати різноманітні операції та надавати різнотипні послуги. Залежно від спеціалізації банк може здійснювати кредитні, інвестиційні, депозитні операції та надавати посередницькі, консультаційні та інші види послуг для своїх клієнтів. Кредитні та інвестиційні операції банків забезпечують ефективність та дохідність роботи банківської установи і належать до активних операцій банку, тобто таких, що передбачають розміщення залучених фінансових ресурсів. Виконання КБ кредитних та інвестиційних операцій формує кредитно-інвестиційний портфель банківської установи.

Кредитні операції – це операції з надання банком позичальнику в тимчасове користування вільних грошових ресурсів на умовах платності, поворотності, забезпеченості, строковості та цільового характеру. Частка кредитних операцій у структурі активів вітчизняних КБ стрімко зростала за останні роки і складала до жовтня 2008 року, тобто до виникнення кризи ліквідності на національному ринку банківських послуг, 60-70%. Активізація кредитної діяльності банків була зумовлена саме високою дохідністю кредитних операцій.

Інвестиційні операції – це операції з вкладання фінансових ресурсів у різноманітні корпоративні та державні цінні папери, інші боргові зобов’язання шляхом їх придбання на фондових біржах та організованому позабіржовому ринку.

Інвестиційні операції банків або банківські операції з цінними паперами класифікують:

За їх відображенням у балансі банку:

§ емісійні або пасивні;

§ власне інвестиційні або активні;

§ клієнтські.

За видом фінансових активів:

§ операції з пайовими цінними паперами;

§ операції з борговими цінними паперами;

§ операції з похідними цінними паперами.

За інвестиційною стратегією банку:

§ інвестиційні операції на інвестиції;

§ інвестиційні операції на продаж.

Розглянемо детальніше класифікаційні групи інвестиційних операцій КБ.

Емісійні інвестиційні операції банків передбачають залучення фінансових ресурсів шляхом емісії цінних паперів власного боргу банку.

Власне інвестиційні операції – це операції, що формують інвестиційний портфель банківських структур. Ці операції збільшують актив балансу банку, а тому належать до активних операцій. За часткою інвестиційних операцій у структурі активів банківської установи можна судити про її спеціалізацію. Якщо у структурі активів понад 50% припадає на інвестиційний портфель, то банк належить до класу інвестиційних банків, а якщо – на кредитний портфель, то до класу – кредитних. Саме на інвестиційні операції банків на сьогодні припадає незначна частка 5-15% і спостерігається тенденція до її зниження на користь кредитних операцій. Оскільки оцінювання рівня ризику інвестиційних операцій є складнішим, аніж для кредитних, а їх дохідність є складніше прогнозованою, то вітчизняні КБ за останні роки віддають перевагу кредитним операціям проти інвестиційних. Окрім цього, банки сьогодні активно співпрацюють з іншими фінансовими інститутами (КУА, ІСІ) і реалізують свої інвестиційні наміри через надання комбінованих банківських послуг. Наприклад, зараз банки запроваджують нову послугу, згідно якої депозитарії банку, отримуючи депозитний сертифікат отримують частку в інвестиційному портфелі ПІФ. Таку операцію банків можна розглядати не як депозитну, а як посередницьку, за яку КБ отримує дохід у вигляді комісії.

На сьогодні банки активізували свою роль на інвестиційному ринку, надаючи різноманітні клієнтські послуги, які є посередницькими операціями КБ з цінними паперами. Ці операції банки провадять від імені, за рахунок та на користь клієнтів. Найпопулярнішими на сьогодні наступні клієнтські послуги КБ:

§ приватний банкінг;

§ проведення ІРО інших емітентів;

§ трастові тощо.

Клієнт банку може оформити в банку договір про персональне банківське обслуговування – приватний банкінг. За кордоном мінімальний розмір капіталу, який приймається для управління КБ, може досягати 3 млн. дол. Проте більшість вітчизняних банків, які працюють за схемою приватного банкінгу згодні працювати з сумою від 100 тис. дол. Найпоширенiша послуга приватного банкінгу — фiнансове планування. Персональний консультант отримує доступ до фiнансової інформації, документації клiєнта, з’ясовує фiнансовi можливості й потреби клiєнта, його ставлення до ризиків та цiлi управлiння капiталом. На підставi отриманої iнформацiї менеджер формулює фiнансово-iнвестицiйну стратегiю клiєнта, пропонуючи рiзнi варiанти управлiння лiквiднiстю, податкозберiгаючi стратегії тощо. Операції приватного банкінгу КБ можуть провадити самостійно або, делегуючи такі повноваження дочірнім структурам – КУА.

Іншим варіантом клієнтських послуг банку є проведення операцій щодо первинного розміщення акцій інших емітентів на міжнародних фондових майданчиках – ІРО. Підприємства, які мають намір залучити на міжнародному ринку додаткові фінансові ресурси, можуть зробити це простіше, якщо їх вихід на міжнародні ринки запозичень супроводжуватимуть КБ з високими міжнародними кредитними рейтингами. Операції ІРО банки можуть провадити також стосовно інших КБ чи фінансових установ.

Трастові послуги КБ – це довірчі послуги банку щодо управління реальними та фінансовими активами клієнта. До них належать: платіжні операції, операції щодо гарантування позик, зберігання цінностей тощо. Попередньо згадані послуги приватного банкінгу та ІРО є за суттю також трастовими послугами банку, які, враховуючи специфіку їх проведення та значний попит на ринку, трансформувались на сьогодні в окремий напрямок банківської діяльності.

3.3. Характеристика послуг страхових компаній на інвестиційному ринку

У ринкових умовах господарювання страхові компанії через реалізацію механізму страхування мобілізують значний страховий капітал, який є важливим джерелом інвестицій у країні й надає можливості компаніям одержати додаткові прибутки. Згідно законодавчого визначення страхові компанії(СК) – це фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств чи товариств з додатковою відповідальністю та отримали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Діяльність страховиків на інвестиційному ринку провадиться за двома напрямами:

1. СК захищають страхові інтереси інших учасників ринку, тобто здійснюють страхування різноманітних інвестиційних ризиків.

2. Страховики виступають в ролі активного інвестора, вкладаючи у фінансові активи власні кошти чи кошти страхових резервів.

Послуги страховиків можна класифікувати за рядом ознак (табл. 3.2).

За формамистрахування економічних ризиків поділяється на обов’язкове і добровільне. Обов’язкове страхування базується на законодавчо оформленій обов’язковості його здійснення як для страхувальника, так і для страховика.

Таблиця 3.2

Класифікація страхових послуг

До обов’язкових страхових послуг на інвестиційному ринку належать:

§ страхування цивільної відповідальності інвестора, в тому числі за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров’ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою;

§ страхування фінансової відповідальності, життя та здоров’я тимчасового адміністратора та ліквідатора фінансової установи;

§ страхування фінансової відповідальності управителя майном за збитки при здійсненні управління цим майном;

§ страхування від ризиків загибелі або пошкодження нерухомості, набутої в результаті управління майном;

§ страхування будівельно-монтажних робіт забудовником;

§ страхування відповідальності забудовника перед третіми особами.

Послуги добровільного характеру можуть бути доволі різноманітними. Законодавчо закріплені варіанти послуг такого типу представлені:

§ страхування інвестицій;

§ страхування фінансових ризиків;

§ страхування виданих та прийнятих гарантій тощо.

Страхові послуги, що надаються у сфері інвестування, є як правило страхуванням відповідальності або майновим страхуванням, що належить до ризикових видів страхування. Залежно від конкретного страхового договору такі послуги можуть охоплювати різні обсяги страхування – повні чи часткові – та використовувати різні системи відповідальності страховика. Оскільки вітчизняні страхові структури рідко функціонують як незалежні учасники фінансового ринку, а переважна їх більшість є дочірніми або кептивним структурами щодо КБ чи інших фінансових установ, то у структурі страхового портфеля значну і дохідну частку становить страхування різноманітних фінансових ризиків.