Оцінка кредитоспроможності позичальника

Нині в банках України застосовується вельми широкий спектр методик визначення кредитоспроможності, тобто спроможності позичальника при конкретних умовах кредитування в повному обсязі та у визначений кредитною угодою термін розрахуватись за своїми борговими зобов'язаннями. Кожен банк розробляє власну систему оцінки, враховуючи певні особливості кредитної політики, технологічний потенціал, спеціалізацію, конкретні умови кредитного договору тощо. Методики оцінки кредитоспроможності позичальників відображаються у внутрішньобанківських документах.

До початку 2013 року банки України розробляли власні методики дотримуючись вимог Положення Національного банку України щодо оцінки фінансового стану позичальників, яка була затверджена ще в 2000 році. Розраховуючи економічні показники, що зазначалися в положенні, банки на власний розсуд встановлювали нормативні значення та відповідні бали для кожного показника, на основі яких формувався клас позичальника та приймалося рішення про надання позики. Дана методика втратила чинність від 31.12.2012 р. на підставі Постанови НБУ № 23 від 25.01.2012 р., яка затвердила нове Положення про порядок формування та використання банками резервів для відшкодування можливих втрат за активними операціями.

Зазначеним положенням удосконалено методику оцінки фінансового стану позичальників-юридичних осіб шляхом застосування математичної моделі для розрахунків показника їх платоспроможності. Положення є кодифікованим документом, що передбачає використання єдиних підходів до оцінки активних операцій, а зокрема: кредитів, коштів у банках, дебіторської заборгованості, цінних паперів, фінансових зобов'язань. Варто зазначити, що відповідно з новою постановою НБУ, банк здійснює оцінку фінансового стану позичальника, шляхом розрахунку інтегрального показника фінансового стану боржника – юридичної особи. Розрахунки інтегрального показника здійснюється із застосуванням багатофакторної дискримінантної моделі за наступною формулою 1:

Z = a1K1+ a2K2+ a3K3+ a4K4+ a5K5+ anKn – a0, (1)

Де Z - інтегральний показник; К 1, К 2... К n - фінансові коефіцієнти, що визначаються на підставі даних фінансової звітності боржника - юридичної особи;

а 1, а 2... а n - параметри, що визначаються з урахуванням вагомості та розрядності фінансових коефіцієнтів і щорічно актуалізуються Національним банком України на підставі даних фінансової звітності боржників – юридичних осіб. Банк для актуалізації параметрів дискримінантної моделі подає до Національного банку України відповідну інформацію щодо даних фінансової звітності боржників - юридичних осіб за формою та у строки, установлені

Національним банком України; а 0 - вільний член дискримінантної моделі, значення якого щорічно актуалізуються Національним банком України.

Варто відмітити, що положення передбачає різні моделі розрахунку інтегрального показника боржника для підприємств різних видів економічної діяльності. Фінансові коефіцієнти визначаються згідно на підставі даних фінансової звітності за останній звітний період.

Проаналізувавши положення НБУ варто виділити основні напрямки, за якими було удосконалено обчислення оцінки кредитоспроможності позичальника:

·  встановлений перелік економічних показників для кожного виду економічної діяльності;

·  враховується галузева специфіка суб’єктів господарювання;

·  детальніше і жорсткіше відбувається визначення класу позичальника.

Варто зазначити, що для коефіцієнтного методу, який застосовується в більшості вітчизняних методик, є характерним вірогідність формування неадекватної економічної оцінки. Розрахунок показників кредитоспроможності здійснюється за даними минулого періоду, які носять статистичний характер (залишки на звітну дату, а не обороти за період).

Спираючись на дослідження, на нашу думку, мають бути враховані наступні напрями вдосконалення механізму оцінки кредитоспроможності позичальників:

– використання підходу оцінки кредитоспроможності, що б враховував термін надання кредиту. У разі надання короткострокового кредиту важливе значення мають показники ліквідності та фінансової стійкості, за довгострокового кредитування – ефективності виробництва, прибутковості та рентабельності.

– вдосконалення інформаційного поля – забезпеченні банківських аналітиків достатнім обсягом якісної інформації про позичальника, яка б відповідала критеріям повноти, достовірності, актуальності, об'єктивності та надавала б можливість визначити кредитоспроможність підприємства; - впровадження методик оцінки кредитоспроможності позичальників, заснованих не тільки на аналізі фінансового стану безпосереднього позичальника, а й на оцінці інших, зовнішніх факторів, які оточують

– підприємство та впливають на реалізацію його діяльності.

Дані аспекти повинні стати предметом подальших досліджень та удосконалень методик оцінки кредитоспроможності позичальника.