Прийоми виправлення недисциплінованості учнів в навчально-виховному процесі

Організація діяльності дітей, що спрямована на навчання, є важливим фактором виховання. Все це значно більшою мірою стосується режиму та розпорядку життя різних дитячих колективів. Тут розумність і чіткість організації діяльності дітей постає одним з найважливіших виховних факторів.

Чіткість організації не тільки створює умови для реалізації різних напрямків виховної роботи, але й має самостійне виховне значення, формуючи у учнів організованість, дисциплінованість, ретельність. Важко виховати у дітей організованість в умовах поганої організації життя і діяльності в школі.

Організація діяльності вихованців за самою специфікою пов'язана з певною вимогливістю та засобами дисципліни. Природа організаційного процесу є такою, що він завжди активізує вольові якості педагогів, і, на жаль, об'єктивно створює небезпеку зловживання тиском на учнів, тобто прояви педагогічного авторитаризму.

Розглянемо основні методи організації діяльності учнів.

Пред'явлення вимоги

Найбільш розповсюджений і універсальний метод організації діяльності. Дійсно, за допомогою цього методу учнів організують на навчання, позакласну діяльність, самообслуговування, дотримання норм поведінки у різноманітних ситуаціях шкільного і позашкільного життя. Вимога — це інформування учня про те, як він мусить поводити себе, і вона може мати різні форми.

Вимога-наказ має категоричну форму. Найбільш природно наказ сприймається у початкових класах, де існує найсприятливіша для цього установка учнів. У 1-3 класах у дітей здебільшого немає і тіні сумніву в праві педагогів наказувати, тому чіткі і категоричні накази не зустрічають з їх боку ніякого опору. Інша справа — у середніх і старших класах. Тут наказ повинен підтримуватися неабияким авторитетом педагога — інакше він може мати протилежний ефект — негативізм учнів.

Вимога-рекомендація, або порада. Хоч це і не наказ, учні розуміють, що педагог чекає від них саме такої поведінки і буде так чи інакше її домагатися. Рекомендація часто буває більш ефективною, ніж наказ, внаслідок своєї демократичності.

Пред'явлення еталону поведінки. Це, можливо, найбільш ефективний вид вимоги. Коли педагог виразно показує, як треба себе поводити або щось робити, вимога постає для дітей зрозумілою і переконливою. Ввічливість і витриманість педагогів є найкращим засобом пред'явлення вимоги такої поведінки. Це ж стосується охайності, точності, справедливості, бадьорості, інтересу до певної літератури або певних занять. Якщо авторитетний класний керівник або вихователь, який вже декілька років працює з класом, не палить і захоплюється спортом, можна з великою часткою впевненості сказати, що більшість його вихованців не будуть палити навіть без жодного слова агітації з його боку.

Вправляння. На цьому методі побудована навчальна діяльність, але він широко застосовується і у виховних цілях. В початкових класах дітей доводиться навчати за допомогою вправляння найпростішим навичкам: рівно сидіти, спокійно виходити з-за парти, правильно піднімати руку, організовано виходити з класу, вітатися, вибачитися, заправляти ліжко, підмітати і мити підлогу тощо.

Доцільність контролю. Це означає, що контроль мусить бути спрямованим на досягнення результату, а не бути контролем заради контролю, за звичкою або традицією. Треба, аби учні розуміли необхідність контролю, погоджувались з ним. Контроль виглядає виправданим тоді, коли відбувається якийсь відповідальний або небезпечний момент у життєдіяльності вихованців, вони не мають ще достатніх навичок самостійної праці, починають новий вид діяльності, існують постійні порушення педагогічних вимог, створюються несприятливі стосунки в групі, внаслідок чого страждають деякі з дітей.

Постійність контролю. Іноді доводиться спостерігати, як педагоги, починаючи енергійно щось контролювати, потім припиняють це за браком часу, і те, що контролювалося, повертається до початкового стану. Такою ж мірою неефективним стає контроль через занадто великі проміжки часу. Учні звикають до енергійних, але швидкоплинних ініціатив учителя і відповідно недовго виконують його вимоги. Контроль має бути постійним, хоча необов'язково з боку самого педагога — це може бути актив учнів. Буває, що вихованці набули стійкої звички виконання якоїсь вимоги і начебто більше не потребують контролю, але й у цих випадках він потрібен час від часу.

Гласність та демократичність контролю. Результати контролю повинні постійно обговорюватись у колективі вихованців, інакше він сприймається як рутинний обов'язок вихователя. Громадська думка групи мусить підтримувати контроль, але найбільш дійовим він є тоді, коли ініціатива контролю виходить від самих вихованців. Там, де це входить у систему, діти серйозніше ставляться до контролю з боку товаришів, ніж з боку педагогів.

Корекція поведінки вихованців. Даний метод використовується для виправлення помилок у поведінці вихованців, а це відбувається майже на кожному кроці. Корекція — це оперативний, швидкодіючий (в усякому разі, за задумкою) метод. Використовуючи військові аналогії, можна сказати, що методи формування свідомості і стимулювання мають стратегічний характер, а метод корекції — тактичний. Чим ефективніше перші, тим менша потреба у другому.

Метод корекції має багато прийомів, кількість яких збільшується внаслідок творчості педагогів. Кожен з цих прийомів включає елементи формування свідомості і стимулювання корисної діяльності, але в цілому вони відносяться до методу корекції. Назвемо деякі з них, скориставшись класифікацією Е.Ш. Натанзоном:

1. Прояв доброти, уваги і турботи

2. Залучення до цікавої діяльності

3. Пробудження гуманних почуттів.

4. Фланговий підхід

5. Прояв умінь та переваги учителя.

6. Моральна підтримка і зміцнення віри в свої сили.

7. Активізація потаємних почуттів дитини.

8. Прояв довіри.

3.Домашні завдання. Мета домашніх завдань, підбір та дозування фізичних вправ для домашніх завдань. Способи перевірки домашніх завдань