Педагогічне спостереження

Педагогічне спостереження — це планомірний аналіз і оцінка індивідуальної організації навчально-виховного процесу без втручання дослідника в його хід. Педагогічні спостереження використовують у комплексі з іншими методами дослідження для:

• одержання інформації про реальний стан практики фізичного виховання, його процесу «в чистому вигляді»;

• збору первинної інформації для визначення напряму дослідження, формування його гіпотези та методики;

• педагогічної оцінки фактів, одержаних іншими методами (хронометрування, анкетування, тестування, тощо);

• підготовки рекомендацій Із певних питань методики фізичного виховання.

Педагогічні спостереження є одним з найскладніших методів дослідження, оскільки у процесі їх проведення створюється реальна можливість для висновків, що не відповідають дійсності (суб'єктивізм, прагнення одержати позитивний результат). Водночас дослідник повинен глибоко розуміти педагогічний процес, мати педагогічне мислення та інтуїцію. Щоби не припуститися помилкових висновків, необхідно:

• багаторазово здійснювати спостереження, залучаючи інших осіб;

• збирати інформацію про предмет спостереження різними способами;

• використовувати для спостереження технічні засоби збору і фіксації Інформації;

• зіставляти результати спостереження з даними, одержаними шляхом лікарського контролю і самоконтролю [2];

• враховувати реакцію учнів І педагога на сам факт спостереження. Предметом педагогічних спостережень можуть бути:

• завдання, засоби, методи навчання І виховання, їх місце в структурі навчально-виховного процесу, відповідність завдань можливостям і бажанням учнів та ефективність їх вирішення;

• діяльність учнів і вчителя, їх поведінка, взаємостосунки, націленість на вирішення завдань занять;

• характер і величина фізичних навантажень, їх відповідність завданням занять, підготовленості учнів;

• володіння учнями технікою виконання вправ, передбачених навчальною програмою;

• елементи техніки та тактичні дії команд, їх ефективність;

• величини просторових переміщень учнів та приладів (амплітуда, дальність польоту тіла або приладу, швидкість бігу, довжина розбігу). У педагогічних дослідженнях використовують різні види спостережень. За обсягом вони можуть бути:

• проблемними, які охоплюють багато взаємозв'язаних явищ та велику кількість досліджуваних;

• тематичними, які мають вузькі рамки об'єкта спостереження, і є найпоширенішими. При цьому недопустима ізоляція об'єкта спостереження від навчально-виховного процесу. За програмою розрізняють:

• розвідувальними спостереження, які не мають чіткої програми (вона модифікується в ході спостережень І проводиться для розробки гіпотези та методики дослідження);

• основними, які жорстко регламентуються чіткими оцінками типу: "так" І "ні". Це дає можливість проводити їх опосередковано за допомогою помічників. За стилем спостереження можуть здійснюватись:

• "Із середини", коли дослідник є учасником педагогічного процесу (туристичного походу, спортивного тренування, фізкультурне—оздоровчого заходу тощо);

• "з боку", коли дослідник є лише свідком подій, що дає йому можливість поверхово сприймати процес. За інформованістю учнів спостереження бувають:

• відкритими, якщо учні та вчитель знають про спостереження та їхню мету;

• "прихованими", якщо проводяться "інкогніто". У процесі їх здійснення треба докласти багато зусиль для подолання організаційних та етичних проблем. За часом проведення спостереження поділяють на:

• безперервними, якщо вони здійснюються від початку до кінця явища;

• частковими, якщо досліджується лише початок І кінець явища (наприклад, вивчається ставлення учнів до процесу фізичного виховання під впливом певних факторів). Зрозуміймо, що кожне спостереження характеризується декількома ознаками, які, залежно від завдань його проведення, визначає дослідник.

Хронометрування

Визначення часу, який затрачається на виконання будь-яких дій, і його графічне зображення складають основний зміст хронометрування та хронографування.

Зазвичай, проводиться хронометрування будь-якого одного елемента цілісної дії, наприклад розбіг у стрибках (для розрахунку швидкості розбігу), або поетапне хронометрування довгий час виконуваної дії, яка є частиною заняття, наприклад проплив п’ятдесятиметрових відрізків або хронометрування всього заняття.

Хронометрування використовується і як самостійний метод дослідження (наприклад під час узагальнення досвіду роботи кращих учителів) і як допоміжний до інших методів (наприклад у педагогічному експерименті, який визначає порівняльну ефективність методів вивчення рухових дій, воно необхідне для встановлення часу, який затрачається на засвоєння підвідних вправ). Хронометрування заняття здійснюється шляхом спостереження за діяльністю будь-якого учня. Задля більшої об’єктивності для спостереження потрібно брати такого піддослідного, який за своїми якостями більшою мірою відповідає завданням дослідження. Наприклад, під час вивчення досвіду роботи вчителя спостереження доцільно проводити за середньостатистичним учнем; якщо ж потрібно встановити рухову активність учнів, які мають медичні обмеження, то для спостереження потрібно брати учня саме цієї медичної групи.

У разі зниження активності (наприклад пропусків чергових підходів для виконання вправ) учням, за котрими ведуться спостереження, хронометрування може бути перенесене на іншого учня, тому доцільно заздалегідь визначити для спостереження двох-трьох учнів.

Результати хронометрування діяльності учнів дають змогу судити, з певною мірою ймовірності, і про діяльність учителя. Але хронометрувати можна й діяльність тільки викладача (це залежить від завдань дослідження), хоча зробити це складніше: у діяльності вчителя протягом усього уроку немає перерви, тому дослідникові доводиться працювати дуже напружено. Краще, коли ведеться одночасний хронометраж і діяльності учнів, і діяльності вчителя. Порівняльний аналіз отриманих хронограм забезпечує найбільш об’єктивну картину.

Визначення загальної та моторної щільності уроку. Для визначення загальної й моторної щільності уроку хронометруються такі види діяльності учнів:

а) Виконання фізичних вправ. Визначається точний час виконання всіх рухових дій, яких навчають на занятті. До них можуть належати не тільки вправи на гімнастичних приладах, ігри, біг, стрибки, - метання, лазіння, акробатичні й танцювальні вправи, а й гімнастичні перешикування, вправи на увагу, вправи типу завдань і т. п. Не фіксується діяльність, яка пов’язана з розв’язанням організаційних завдань заняття: перешикування для виконання наступної вправи, перехід з одного місця заняття до іншого. Рапорт чергового учня перед початком уроку належить умовно до фізичної роботи. Що ж до гри, то ступінь детальності хронометрування визначається її характером: якщо за ходом гри учень порівняно часто й довго повинен не рухатися, хронометрування має бути ширшим і не обмежуватися фіксуванням лише початку та кінця гри.

б) Слухання пояснень і спостереження за показом вправ, демонструванням наочних посібників. Команди й короткі вказівки, які займають менше 5 с, можуть не фіксуватися. Дослідник має переконатися: слухає учень учителя чи відволікається на щось інше.

в) Відпочинок, очікування учнями чергового виконання завдання. Реєструється час відпочинку, який уводиться в урок для фізіологічного регулювання навантаження, і час очікування чергового завдання вчителя.

г) Дії з організації заняття. Фіксується діяльність учня з підготовки й визначення місць занять, установлення й прибирання устаткування, роздачі та прибирання інвентарю і т. п. Ураховується час, затрачений учнем на перешикування для виконання чергового завдання, перехід від одного місця заняття до другого, підготовка до гри (розподіл на команди) і т. п. Якщо у визначенні місць занять, установленні приладів бере участь усього декілька чоловік, то це потрібно відзначити в примітці.

ґ) Простої. До них належить увесь нераціонально затрачений час на занятті з вини вчителя або учнів (запізнення групи до початку уроку, приведення в порядок поламаного обладнання, пошуки інвентарю, недисциплінованість учнів і т. п.)

Потрібно мати на увазі, що такий розподіл видів діяльності за групами має умовний характер. Наприклад, перешикування перед виконанням чергового завдання, перехід від одного місця занять до іншого можуть мати не тільки організаційний характер, а й вирішувати виховні та навчальні завдання; відпочинок й очікування чергового виконання завдання можуть бути й раціональними елементами заняття, і результатом поганої його організації. Можна допустити, що весь урок діти будуть ходити й бігати (рухова щільність – 100 %), але це не засвідчує, що такий урок ефективний і заслуговує позитивної оцінки.

Дослідник, вочевидь, не може бути простим “фотографом” часу. Кожен вид діяльності має бути проаналізований із педагогічного погляду. Саме тому хронометрування доцільно поєднувати з педагогічним спостереженням.