Фази і шляхи формування рухових навичок. Основні правила формування рухових навичок у школярів

Формування рухового досвіду являє собою складний процес, що протікає у три фази. У першій фазі - генералізації, або іррадіації, виникає збудження в робочій зоні кори головного мозку рухового аналізатора, що не зустрічає на шляху свого поширення заслону у вигляді відповідного за силою гальмування і охоплює широку зону прилеглих ділянок. Ось чому напруженими і залученими в роботу виявляються не тільки ті м'язи, які повинні безпосередньо брати участь в русі, але й інші, що ускладнює виконання цього руху, робить його різким, незграбним і мало координованим. У цих умовах при великих витратах енергії продуктивність роботи і результат рухів виявляються низькими, а між руховими і вегетативними центрами ЦНС ще не встановлений надійний тимчасовий зв'язок.

Друга фаза - концентрація збудження - характеризується посиленням процесів внутрішнього гальмування, що сприяє, з одного боку, своєчасному виключенню з роботи «зайвих» м'язових груп, завдяки чому рухи стають більш плавними і економічними, а з іншого - посиленню збуджувального процесу строго в робочій зоні коркового відділу рухового аналізатора. У цей період між руховими зонами кори і вегетативними центрами підкірки формуються тимчасові зв'язки, і активізація функцій систем життєзабезпечення починає у все більшій мірі відповідати виконуваної зовнішньої роботі.

У третій фазі - стабілізації - процеси концентрації збудження і посилення гальмування в ЦНС тривають. У цій фазі значній міцності досягають тимчасові зв'язки між корковими зонами працюючих м'язів саме в тій послідовності, в якій здійснюються руху в навичці, і між цими зонами і вегетативними центрами.

Вже в другій фазі окремі частини навику людина починає здійснювати без довільного контролю уваги, концентруючи його у все більшій мірі на переходах від одного рухового акту до іншого - цей процес здійснення рухів без контролю довільної уваги носить назву автоматизації рухів. Зміцнення автоматизації триває в третій фазі і може тривати нескінченно, причому чим вище її ступінь, тим більше уваги людина може звертати на те, щоб рухи здійснювалися в точній відповідності з умовами їх виконання. Автоматизація зовсім не означає повного виключення свідомості, так як після виконання окремого руху або всього навику в цілому людина може згадати й відтворити свої відчуття в момент їх реалізації.

Ступінь автоматизації може бути різною в залежності від:

- структури самої навички;

- стандартності умов виконання рухової навички - чим вони стабільніше, тим міцніше навичка;

- частоти відтворення навички - чим частіше вона здійснюється, тим вище ступінь автоматизму.

При відносно простій структурі і постійних умовах виконання навичка виявляється досить міцною, її відтворення здійснюється на настільки високому рівні автоматизації, що практично повністю не вимагає довільного контролю (наприклад, чищення зубів та ін.)

Навпаки, складні за структурою рухові навички (виконання вправи гімнастом, стрибуном у воду, метальником диска та ін.) виявляються менш автоматизованими, хоча і досить міцними завдяки високій частоті повторень цих вправ на тренуваннях. Найменш міцна рухова навичка в тих випадках, коли умови їх виконання виявляються мало передбачуваними, тому варіантів виконання навички може бути досить багато (виконання одного і того ж прийому в єдиноборствах і спортивних іграх: кидків в баскетболі, ударів в боксі, ходи в лижах і пр.).

У тих випадках, коли умови виконання навички змінилися, людина може внести корективи в його структуру, хоча основа самої навички і не змінюється. Зрозуміло, чим міцніше навичка, тим важче її зламати. Однак, з іншого боку, чим вона більш міцна, тим легше її «вквітчати» якимись додатковими нюансами, що робить саму навичку більш плавною, пластичною і доцільною.

Рухові якості відображають якісні і кількісні характеристики руху. Зазвичай виділяють п'ять таких якостей: силу, швидкість, витривалість, спритність і гнучкість.

Білет №7