Порядок розрахунку основної заробітної плати. Оплата відпусток. Утримання із заробітної плати.

Розрахункову відомость складають щомісячно по кожному цеху, допоміжних і підсобних службах, відділах з групуванням прізвищ працюючих у розрізі категорій.

Групування заробітної плати у відомостях по цехах та інших структурних підрозділах за категоріями працівників і видами заробітної плати сприяє оперативному складанню звітності по праці та заробітної плати, контролю за її використанням та напрямками витрат.

Нарахування заробітної плати здійснюється на підставі відповідних первинних та групових документів.

Для нарахування основної заробітної плати працівникам з погодинною оплатою праці необхідно мати відомості про посадові оклади (на основі штатного розкладу); про присвоєння розряду (на основі наказів директора підприємства), а також дані табельного обліку відпрацьованого ними часу за відповідний період (місяць тощо).

Основним первинним документом на індивідуальних виробництвах з обліку праці, виробітку і основної заробітною плати робітника-відрядника є Наряд.

У серійних виробництвах застосовується більш досконала документація з обліку праці виробітку і оплати праці – Маршрутний лист, об’єднаний із Змінним рапортом. У масових виробництвах застосовується як правило Змінний рапорт без Маршрутного листа або картки і розрахунки заробітної плати, до яких щоденно вноситься виробіток робітників.

Первинними документами доплат робітникові-відправнику є:

Доплатний лист – у випадках, коли за незалежних від робітника обставин виникають відхилення від встановленого технологічного процесу, що зумовлюють допоміжні витрати робочого часу порівняно із встановленою нормою;

Простійний лист (форма № Т-16) – лист на оплату простоїв не з вини робітника;

Акт про брак (форма № Т –46) – у разі, коли частковий брак продукції стався з вини (або не з вини) робітника;

Табель – для зазначення фактичних годин кормової, понаднормової роботи кожного робітника і роботи в нічний час.

Кожен з первинних документів має містити такі реквізити: прізвище виконавців роботи та їх табельні номери; місце роботи (цех, відділ тощо); період роботи (розрахунковий); найменування роботи, кількість якість виконаної роботи; розцінка за одиницю виробітку (за одиницю роботи); години, хвилини (за нормою) на одиницю роботи і на всю виконану роботу; об’єкт обліку витрат, на який має бути віднесена заробітна плата за даним документом (стаття витрат, виріб, замовлення).

Методика нарахування заробітної плати спеціаліста. Потрібно при повному робочому місяці поставити поданий йому склад згідно з наказом по підприємству відповідно до посади, а при неповному робочому місяці – оклад розділити на кількість робочих днів у даному робочому місяці й отриману денну заробітну плату помножити на кількість відпрацьованих (згідно з табелем) робочих днів.

Заробітну плату робітникам за тарифам розраховують множенням годинної тарифної ставки на кількість годин зміни.

Розподіл заробітної плати при бригадній відрядній системі оплати праці здійснюється пропорційно коефіцієнто-годинам. Спочатку визначають заробіток (за тарифом) множенням тарифних ставок відповідного розряду на кількість годин, відпрацьованих кожним робітником бригади. Потім визначають коефіцієнт приробітку діленням відрядного місячного заробітку всієї бригади на загальний заробіток за тарифом. Для визначення відрядного заробітку кожного члена бригади необхідно заробіток за тарифом кожного члена бригади помножити на коефіцієнт приробітку.

Бригадирам з-поміж робітників-відрядників, незвільненим від основної роботи, нараховують доплату за керівництво бригадою (у розмірах за галузевими інструкціями).

При розподілі заробітної плати між членами бригади з урахуванням коефіцієнтів трудової участі необхідні технологічні картки і листки оцінки якості праці виконавців, які є основними документами для ради бригади, що визначає КТУ (коефіцієнт трудової участі) для кожного робітника. Прийняте рішення оформлюють протоколом, який здають до відділу праці і заробітної плати.

При застосуванні колективної почасово-преміальної оплати праці кожному робітникові заробітну плату нараховують за тарифною сіткою залежно від фактично відпрацьованого часу у даному місяці.

Заробітну плату за звітний період (місяць) при встановлені КТУ на премії і доплати зазначають суми тарифної заробітної плати за фактично відпрацьований час з урахуванням виконання плану залежно від особистого трудового внеску кожного члена бригади за КТУ, база величина якого дорівнює 1.

Порядок оплати часу простою, а також при освоєні нового виробництва (продукції) регламентується статтею 113 КЗпП України.

За час простою з вини робітника заробітну плату не виплачують, а за простій не з вини робітника (відсутність електроенергії, матеріалів тощо) на підставі простійних листів (де зазначаються прізвище, табельний номер робітника, причини, винуватці, термін простою) плату нараховують у зменшеному розмірі (за галузевими інструкціями), але не більше половини тарифної ставки погодинної оплати праці робітника відповідно до його кваліфікації.

Оплата праці при виготовленні продукції, що виявилася браком, регламентується статтею КЗпП України.

Повний брак продукції, що стався з вини робітника, не оплачується, до того ж з нього утримується вартість забракованого матеріалу тощо.

Частковий брак з вини робітника оплачується у зменшеному розмірі: не більше половини тарифної ставки наданого робітникові розряду за час. в встановлений за нормою на дану роботу. Повний брак, що стався не з вини робітника, оплачується у розмірі двох третин тарифної ставки погодинної оплати праці даного робітника за час, встановлений за нормою на дану роботу.

Повний брак продукції, що стався не з вини робітника, також наслідок прихованого дефекту в оброблювальному матеріалі і за умови, що виконанні роботи витрачено повний робочий день або більш, оплачується як за якісну продукцію за встановленими розцінками (зміни можливі у галузевих інструкціях).

Понаднормові роботи згідно із статтею 64 КЗпП України можуть проводитися лише з дозволу профспілкового комітету підприємства, установи, організацій. Згідно із статтею 65 КЗпП України понаднормові роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік.

До понаднормових робіт відповідно до статті 63 КЗпП України забороняється залучати вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років; осіб, молодших 18 років; працівників, які навчаються в загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах без відриву від виробництва, в дні занять.

Оплата роботи в понаднормовий час здійснюється згідно зі статтею 106 КЗпП України в подвійному розмірі годинної ставки за погодинною системою оплати праці, за відрядною системою оплати праці – доплата у розмірі 100% тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, якщо оплата праці здійснюється за погодинною системою, - за всі відпрацьовані понаднормові години.

Оплата праці у нічний час здійснюється відповідно до статті 108 КЗпП України у розмірі, що встановлюється генеральною, галузевою (регіональною) угодами, колективним договором, але не менше 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час.

Нічним вважається час з 22-ї до 6-ї години.

Святкові і неробочі дні визначені в частинах першій і другій статті 73 Кодексу законів про працю України. Оплата праці,згідно зі статтею 107 КЗпП України.

Робота у святкові дні оплачується:

1. відрядникам – за подвійними відрядними розцінками;

2. робітникам, працю яких оплачують за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

3. робітникам, що отримують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота у святковий день виконувалась у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки, якщо робота виконувалась понад місячну норму.

Робота за сумісництвом і при суміщенні професій. Обмежень за кількістю місць роботи для сумісників немає (ч. 2 ст. 21 КЗпП України).

Тривалість роботи за сумісництвом працівників державних підприємств не може перевищувати 4 години на день і повного робочого дня у вихідний день (постанова Кабінету Міністрів України №1033 від 31.08.96 р.). Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.

Вихідна допомога (стаття 44 Кодексу законів про працю) сплачується у розмірі не менше середньомісячного заробітку в разі призупинення трудового договору або в наслідок порушення власником уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного або трудового договору (стаття 39), у випадку призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) – не менше двохмісячного середнього заробітку, внаслідок порушення власником або уповноваженого ним органом законодавства про охорону праці, умов колективного договору по цих питаннях) стаття 38 і 39) – у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менш тримісячного середнього заробітку.

Відповідно до статті 129 КЗпП України відрахування з вихідної допомоги не здійснюється.

Нарахування виплат, що обчислюють із середньої заробітної плати за останні два місяця працівниками державних і громадських обов’язків у робочий час, службовим відрядженням, змушеним прогулом, направленням на обстеження до медичних закладів та в інших випадках), вихідної допомоги здійснюється шляхом множення середнього (погодинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (погодинна) заробітна плата визначається діленням суми заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

Права на відпустки

Закон України “про відпустки” 504/96-ВР від 15.11.96 р. встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров’я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Встановлено такі види відпусток:

1) Щорічні відпустки:

- основна відпустка (ст. 6 Закону);

- додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7 Закону);

- додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 Закону);

- інші додаткові відпустки, передбачені законодавством..

2) Додаткові відпустки у зв’язку з навчанням (ст. 13, 14, 15 Закону).

3) Творча відпустка (ст. 16 Закону).

4) Соціальні відпустки:

- відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами (ст. 17 Закону);

- відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (ст. 18 Закону);

- додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (ст. 19 Закону).

Тривалість щорічної основної відпустки становить не менше 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік, якій відлічується з дня укладання трудового договору.

Особам віком до 18 років надається щорічна відпустка тривалістю 31 календарний день.

Загальна тривалість щорічної й додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, 69 календарних днів.

Оплата інших видів відпусток передбачених договором та угодами, трудовим договором, здійснюється з прибутку, що залишається на підприємстві після оплати податків та інших обов'язкових платежів до бюджету, або за рахунок коштів фізичної особи, в якою працюють за трудовим договором працівники. В установах і організаціях, що утримують за рахунок бюджетних коштів, оплата цих відпусток здійснюється в межах бюджетних асигнувань та інших додаткових джерел.

Особам віком до 18 років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не припускається.

Розрахунок відпускних. Нарахування відпускних проводиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати, помноженої на число оплачуваних днів відпусток у зв’язку з навчанням, творчої відпустки, працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористання відпустки – є 12 календарних місяців роботи (пп. “а” і “б” п.1 Порядку № 100).

Необхідно підсумкових заробіток за останні перед наданням відпустки 12 місяців або менший фактично відпрацьований період поділити на відповідну кількість календарних днів року або меншого, фактично відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, визначених законодавством). Потім одержану середньоденну заробітну плату помножити на число календарних днів відпустки.

У розрахунках середньої заробітної плати враховуються 10 святкових і неробочих днів.

Нарахування оплати здійснюється на підставі:

1. Наказу про відпустку;

2. наказу про компенсацію за невикористану відпустку;

3. копії свідоцтва про рік народження підлітка;

4. наказу про звільнення з роботи та ін.

Для Нарахування допомогою з тимчасової непрацездатності загальний стаж визначається на день його хвороби (а не безперервний).

До загального трудового стажу зараховується час роботи на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності або іншої роботи, протягом якої працівник підлягав обов’язковому соціальному страхуванню. незалежно від характеру й тривалості роботи, тривалості перерв.

До загального трудового стажу зараховуються також служба у Збройних Силах, Національній гвардії тощо, період. протягом якого виплачувалась допомога з тимчасової непрацездатності, по вагітності та пологах, по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку та ін. (постанова Кабінету Міністрів України) № 1658 від 19.10.98 р.).

До загального трудового стажу для призначення допомоги з тимчасової непрацездатності не враховуються:

- час навчання у вищому закладі освіти (у т.ч. на підготовчому відділенні), в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі з денною (очною) формою навчання) та ін.

Тривалість загального трудового стажу встановлюється власником або уповноваженим ним органом підприємства, установи, організації відповідно до записів у трудовій книжці.

Допомога з тимчасової непрацездатності визначається в розмірі:

1. 100% середньої заробітної плати (доходу);

- працівникам, що мають загальний трудовий стаж 8 і більше років;

- працівникам, які мають загальний трудовий стаж 8 і більше років, що доглядають за дитиною віком до 14 років;

- працівникам, що мають на на своєму утриманні 3 і більше дітей віком до 16 років (учням – до 18 років);

- дружинам військових незалежно від стажу роботи, а також по догляду за хворою дитиною віком до 14 років;

- учасникам, інвалідам війни і прирівняним до них особам;

- працівникам, до достали трудове каліцтво і страждають професійним захворюванням;

- одному з батьків (особі, які замінює їх) хворих дітей віком до 14 років, визнаних потерпілими відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждалі в наслідок Чорнобильської катастрофи”, незалежно від безперервного стажу роботи за весь період хвороби або санаторно-курортного лікування, якщо дитині необхідний догляд відповідно до висновку ЛТЕК;

- працівникам, віднесеним до Ш- IV категорій відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи”, незалежно від стажу роботи.

2. 80% середньої заробітної плати:

- особам, які мають загальний стаж від 5 до 8 років;

- особам, які мають загальний трудовий стаж від 5 до 8 років, по догляду за дитиною віком до 14 років.

3. 60% середньої заробітної плати:

- особам, які мають загальний трудовий стаж до 5 років, по догляду за дитиною до 14 років.

Якщо працівник працює за неповним (скороченим) робочим тижнем, був тимчасово непрацездатним, то у цьому випадку допомога обчислюється за робочі дні або години, в які працівник повинен був працювати згідно з графіком роботи підприємства.

Нарахування виплат з тимчасової непрацездатності здійснюється виходячи з розміру середньої (погодинної) заробітної плати за формулою:

СЗ=Зф/Рд

де СЗ –середньоденна (погодинна) заробітна плата;

Зф – заробітна плата за фактично відпрацьовану кількість робочих днів протягом шести основних місяців, що передували непрацездатності (календарних за цей період);

Рд – число робочих днів (годин) або календарних.

при цьому для обчислення допомоги у зв'язку тимчасовою непрацездатністю середньоденний заробіток визначається з фактичної заробітної плати, що не перевищує подвійного посадового (місячного) окладу або подвійної тарифної ставки (погодинної) присвоєного робітникові розряду.

Розмір допомоги з тимчасової непрацездатності визначається за формулою

Дн=СД х Рх х В

де Дн – розмір допомоги з тимчасової непрацездатності, грн.;

СД – середньоденна (погодинна) заробітна плата, грн.;

Рх –число робочих днів (годин), припущенних у зв’язку з хворобою;

В – розмір допомоги залежно від стажу роботи, %.

Первинним документом для нарахування допомоги є лист непрацездатності.

Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 28.06.97 р. встановлено Порядок визначення розміру допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю і в зв’язку з вагітністю та пологами особам, що мають постійно обрахований дохід, та особам, доход яких може постійно бути обрахований тільки за результатами за рік.

Розмір допомоги з тимчасової непрацездатності розраховується шляхом множення середньоденного доходу на кількість календарних днів непрацездатності з урахуванням коефіцієнтів, розмір яких залежить від безперервного стажу роботи.

Відрахування з нарахованої заробітної плати працюючих можуть здійснюватися тільки на підставі актів чинного законодавства, а саме:

1. Податок з доходу фізичних осіб відраховується із заробітної плати за основним місцем роботи і за сумісництво відповідно до за ставкою 15% (17 % якщо дохід більше 10мін6імальних заробітних плат).

Пільги з прибуткового податку.

Якщо загальний оподаткований дохід менше ніж мінімальна заробітна плата * 1.4, то такий робітник має право на податкову пільгу в розмірі 50% від мінімальної заробітної плати на 1 січня поточного року.

2. Збір на ЄДВ – у розмірі 3,6% від суми нарахованої заробітної плати 661 Кт 651.

3. Аліменти (після відрахування від нарахованої заробітної плати прибуткового податку):

на 1 дитину – 25%;

на 2 дітей – 33%;

на 3 і більше - 50%.

4. Профспілкові внески (членові профспілки) – 1% від загальної нарахованої суми заробітної плати за звітний місяць за відрахуванням нарахованої суми допомоги за дні непрацездатності за цей же період.

5. Одержаний аванс за звітний місяць. Дт 661 Кт 301.

6. Надлишкові сплачені суми за попередній період виявлені внаслідок проведених перевірок або самоперевірок.

7. своєчасно не повернені підзвітні суми Дт 661 Кт 372

8. Суми з осіб, що відбувають виправні роботи (за виконавчими документами).

9. Грошові нарахування (за нестачі товарно-матеріальних цінностей, розкрадання тощо), штрафи та інші відрахування згідно з чинним законодавством України.