В даній роботі ми дійшли передусім того, що поняття “самотність” є ключовим для означення проблеми людського існування.

Самотність - це не те, що можна побачити, це те, чого не можна не побачити.

В цьому явищу зараз приділяють багато уваги філософи, соціологи, психологи, медики... За останній час вийшли збірники статей і монографії, які є результатами наукових досліджень самотності як соціально-психологічного феномена. Досліджується медичний аспект цієї проблеми. Філософ А.І.Титаренко достатньо обґрунтовано стверджує, що в ХХ столітті “проблема самотності отримала небувалий по значенню філософсько-етичний статус: в ній побачили один з вічних, рокових джерел не тільки трагічної безнадії існування людини, але і ходу всієї історії.”

Точне визначення самотності дав соціолог І.С.Кон, назвавши її “багатообразною”. Хоча це, звісно, не точне наукове визначення, а скоріше метафора, що виражає теперішнє безсилля раціонального пізнання перед даним феноменом.

У роботі було показано, що філософське дослідження феномену самотності вимагає розглядати його у різних вимірах людського буття. Аналіз наукової літератури дозволив виділити й проаналізувати індивідуальну та колективну форми внутрішньої самотності.

Вихід за межі внутрішньої самотності можливий лише у внутрішній комунікації. Під внутрішньою комунікацією можна розуміти таку комунікацію, що торкається глибинних смислових орієнтацій і має вільний характер.

Внутрішня самотність по-різному виявляється в екзистенційно-особистісних вимірах людського буття. У буденному бутті людини вона виступає як нудьга, у граничному бутті людини виявляється у формах: “туга”, “закоханість”, “жах”, “відчай”.

Вивчення феномену самотності не можна вважати завершеним. За межами даної роботи залишився цілий ряд проблем. Тому існують перспективи подальших досліджень.

Список використаної літератури

Бердяев Н. А. Самопознание. – М.: Мысль, 1991.

Билецкий А. Фауст, трагедия Гете // Гете И. В. Фауст. – М.: Искусство, 1962. – с. 3 – 36.

Бодрийяр Ж. Система вещей. – М.: Рудомино, 1995. – 171 с.

Бубер М. Проблема человека // Два образа веры. – М.: Республика, 1995. – с. 157 – 232.

Быстрицкий Е. К. Феномен личности: Мировоз-рение, культура, бытие. – К.: Наукова думка, 1991. – 196 с.

Гончаренко Н. В. Гений в искусстве и науке. – М.: Искусство, 1991. – 432 с.

Ермоленко А. Н. Этика ответственности и со-циальное бытие человека (современная немецкая практическая философия). – К.: Наук. думка, 1994. – 200 с.

Загороднюк В.П. Целепологание и идеалы. – К.: Наук. думка, 1991. – 171с.

Кнабе Т. С. Диалектика повседневности // Вопросы психологии. – 1989. – №5. – с. 32 – 38.

Кульчицький О. Основи філософії і філософських наук. Мюнхен – Львів, 1995.

Кьеркегор С. Болезнь к смерти // Страх и трепет. М.: Республика, 1993. – с. 251 – 350.

Кьеркегор С. Страх и трепет // Страх и трепет. М.: Республика, 1993. – с. 15 – 114.

Лях В. Екзистенційна свобода: вибір та відповідальність (філософська концепція

Ж. – П. Сартра) // Філософська та соціологічна думка. – 1995. - №5 – 6. – с. 110 – 116.

Ситниченко Л. А. Першоджерела комунікативної філософії. – К.: Либідь, 1996. – 176 с.

Соловьёв В.С. Смысл любви // Философия искусства и литературная критика. – М.: Искусство, 1991. – с. 99 – 160.

Хайдеггер М. Основные понятия метафизики // Время и бытие. – М.: Республика, 1993. – с. 327 – 344.

Хайдеггер М. Что такое метафизика? // Время и бытие. – М.: Республика, 1993. – с. 16 – 26.

Хамитов Н. В. Философия одиночества. Одиночество женское и мужское. – К.: Наукова думка, 1995. – 171 с.

Хамитов Н.В. Философия человека: поиск пределов. Кн. 2. Пределы мужского и женского: введение в метаантропологию. – К.: Наукова думка, - 1997. – 177с.

Швалб Ю. М., Данчева О.В. Одиночество: социально – психологические проблемы. – К.: Украина, 1991.

Шопенгауэр А. К учению о страданиях мира // Афоризмы и максимы. – Л.: Издательство Ленинградского университета, 1991. – с. 197 – 210.

Ясперс К. Комунікація // Ситниченко Л. Першоджерела комунікативної філософії. –К.: Либідь, 1996. – с. 132 – 149.

Розділ VІ Філософія пізнання (епістемологія)

Тема 13 Сутність і структура пізнавального процесу

Тема 14 Наукове пізнання