Онтогенетичні наслідки

В онтогенетичному плані розглядається особистісний розвиток, що зазнає змін під впливом комп'ютеризації. До позитивного особистісного перетворення належать: посилення інтелекту людини за рахунок залучення її у розв’язання більш складних задач в умовах комп'ютеризації; розвиток логічного, прогностичного й оперативного мислення, обумовлений тим, що, готуючи завдання для комп'ютера, користувач спочатку логічно продумує його, складає алгоритм і цим у певній мірі прогнозує процес його вирішення, що потім оперативно здійснюється при взаємодії з комп'ютером. До позитивних результатів можна віднести розвиток у користувачів адекватної спеціалізації пізнавальних процесів, таких як сприймання, мислення, пам'ять, формування спеціалізованої за предметним змістом ділової мотивації застосування комп'ютера для розв’язання професійних задач, включаючи появу престижних, статусних, економічних та інших супутніх мотивів, що підкріплюють ділову мотивацію.

Успішне застосування комп'ютерів, одержання з їх допомогою більш продуктивних результатів підвищує самооцінку людини, її впевненість у здатності розв’язувати професійні задачі. Із позитивного ставлення до різних сторін роботи з комп'ютером виростає отримання задоволення користувачем. Усе це призводить до формування в деяких користувачів позитивних особистісних рис, таких, наприклад, як ділова спрямованість, точність, акуратність, впевненість у собі, що переносяться і на інші області життя.

До негативних особистісних утворень належать: зниження інтелектуальних здібностей людини при спрощенні розв’язання задач за допомогою комп'ютера, редукуванні їх смислової сторони, зведенні процесів розв’язання до формально-логічного компоненту. Надмірна спеціалізація пізнавальних процесів, яка відбувається в результаті об'ємної та постійної роботи з комп'ютером, знижує їх гнучкість, а також можливості застосування для розв’язання ширшого кола задач, що вимагають іншої спеціалізації. У зв'язку з цим, позитивні риси особистості, такі як точність і акуратність, можуть у міру збільшення тривалості комп'ютеризованої діяльності і її складності перерости в такі негативні якості, як педантизм, надмірна пунктуальність і ригідність. Надмірне психічне заглиблення у роботу з комп'ютером при розв’язанні з його допомогою особливо складних завдань у динамічно мінливих умовах може загострювати невротичні риси особистості, що при вираженій її неврівноваженості може призвести до хворобливого стану. Наприклад, відоме явище «хакеризму», коли надмірна захопленість користувача вивченням обчислювальних методів і можливостей комп'ютера може призвести до однобічного особистісного розвитку, надмірної зв'язаності його предметного змісту з визначеною комп'ютерною спеціалізацією, що утруднює адаптацію особистості до інших необхідних сфер діяльності.

Усі ці закономірності перетворення особистісних якостей суб'єкта виявляють складний, неоднозначний характер його онтогенетичного розвитку, що відбувається під впливом комп'ютеризації, і показують його залежність не тільки від особливостей професійної діяльності і типу комп'ютеризації, але і від самого суб'єкта, від його вихідних стійких психічних особливостей.

3. Загально-діалектичний розгляд проблеми

До початку інформаційно-комп'ютерної революції проблема взаємодії людини і комп’ютера у філософії не ставилася так гостро, як сьогодні, і остаточно не вирішувалася. Задовільним вважалася вже її постановка. Наступним етапом став глибокий аналіз проблеми взаємодії людини і персонального комп’ютера, поштовхом якого був інтенсивний розвиток всесвітньої комп’ютерної мережі. Обсяг розглядуваної проблеми з розвитком комп’ютерної техніки і запровадженням її у всі сфери життя поступово зростав, з часом були виявлені нові аспекти розглядуваного питання – і в людському суспільстві, і в самих комп’ютерних системах, і в сфері комунікації. Подальший розвиток проблеми взаємодії людини і персонального комп’ютера призвів до ще більшого розширення її обсягу. Це явище було викликане застосуванням нових методів дослідження, виникненням нових філософських підходів. Сьогодні обсяг даного питання настільки розширився, що воно перетворилося в загальнонаукову проблему, яка для свого розв’язання потребує ґрунтовного філософського аналізу [10:58].

Діалектика, як відомо, є загальною теорією розвитку. Дія основних законів діалектики виявляється і при аналізі процесів взаємодії людини та комп’ютера. Розглянемо три основні закони діалектики у застосуванні до цієї проблеми [1:18].

Закон єдності і боротьби протилежностей. Причиною процесу взаємодії людини і персонального комп’ютера, як і будь-якого процесу взагалі, є взаємодія двох протилежних начал. Так управління комп’ютером за принципом зворотного зв’язку засноване на розходженні, розбіжності “бажаного” та “дійсного” станів автоматизованої системи і спрямоване на усунення розриву між нею та людиною. У процесі обміну інформацією між людиною і комп’ютером, як правило, має місце протидія людини негативним впливам останнього. Внутрішня суперечливість процесів управління полягає ще й у тому, що система „людина-комп’ютер” самовідтворюється і самоудосконалюється як з точки зору розвитку людини, так і враховуючи постійне вдосконалення техніки. У процесі функціонування, залишаючись тотожними самим собі, вони можуть зазнавати істотних змін, аж до зміни своєї якісної визначеності.

Суперечливу роль інформаційних процесів розкриває необхідність різноманіття [13:73]. Хоча інформаційна взаємодія пов’язана з різноманіттям, її використання у складних самокерованих системах спрямоване на збереження тотожності. Тільки постійно змінюючись під впливом комп’ютера, тільки усвідомлюючи усі зміни, людина може залишитися собою, зберегти своє „Я”. Прогресивний розвиток завжди пов’язаний з обмеженням різноманітності. Із значної кількості можливих сценаріїв еволюції на практиці реалізується тільки один. Процес взаємодії людини і автоматизованих систем супроводжується збільшенням складності, внутрішнього різноманіття цих систем, зокрема, ускладненням „поведінки” комп’ютерів, що безсумнівно вимагає відповідної „реакції” з боку людини. Отже, взаємодія типу „людина-комп’ютер”, як і будь-який інформаційний процес, пов’язаний із зменшенням обмеженості одного виду різноманіття й одночасним збільшенням іншого його виду.

Закон переходу кількісних змін у якісні. У процесі еволюції будь-якої системи відбувається зростання нагромадженої у ній інформації. На перших етапах пристосування до нових умов зовнішнього середовища людина накопичує інформацію про середовище. Це тільки кількісний ріст знань про зовнішній світ, що не призводить до зміни її якісної визначеності. При досягненні деякої межі вільна інформація переходить у зв’язану, тобто відбувається закріплення отриманих знань у вигляді деякої структури системи. Тобто це ті або інші особливості автоматизованої системи відображені у системі жорстко зв’язаних знань. Отже, процес еволюції людини завжди супроводжується кількісним нагромадженням інформації, але в кінцевому випадку, особливо внаслідок її взаємодії з комп’ютерною технікою, обов’язково призводить до виникнення у людини нових якісних утворень.

Закон заперечення заперечення. Цей закон діє в тій сфері розвитку, у якій відбувається збільшення інформаційного змісту систем. У загальному випадку закон стверджує, що на більш високому ступені розвитку повторюються деякі риси, що є властивими вихідному ступеневі, причому має місце не повне копіювання, а лише часткове відтворення. У застосуванні до взаємодії людини і комп’ютера це означає, що інформаційний зміст, який досягається людиною на послідовних ступенях розвитку, змінюється за рахунок почергових заперечень окремих його частин. Друге заперечення, що змінює перше, призводить до часткового відтворення інформації на якісно новому рівні, збагаченому досвідом двох ступенів розвитку.

4. Позитивні та негативні аспекти взаємодії людини і комп’ютера