Список використаної літератури

Березин Ф.М. История лингвистических учений. – М.: Высш. шк., 1975. – С. 76-98.

Булахов М.Г. Восточнославянские языковеды (библиограф. словарь). – Т.1. – Мн., Изд-во БГУ, 1976. – С. 195-202.

Горський В.С. Історія української філософії. Курс лекцій. – К.: НД, 1996. – С. 173-179.

Іванишин В., Радевич-Винницький Я. Мова і нація. – Дрогобич: Видавнича фірма “Відродження”, 1994. – 218с.

Ковалик І.І., Самійленко С.П. Загальне мовознавство: Історія лінгвістичної думки. – К., 1985. – С. 143-163.

Колодная А.И. Элементы диалектики в лингвистической концепции А.А. Потебни // Тези доповідей ХХІ наукової сесії Чернівецького університету. Секція філологічних наук. – Чернівці, 1965. – С. 174-178.

Колодная А.І. Деякі питання методології історії філософії та особливості дослідження філософських основ наукової спадщини О.О. Потебні // З історії філософії на Україні. Матеріали респ. наук. конференц. – К., 1967. – С. 99-106.

Пелех П.М. Питання взаємоз’язку мислення і мови в працях О.О. Потебні // Нариси з історії вітчизняної психології кінця ХІХ і початку ХХ століття. Збірник статей / За ред. Костюка Г.С. – К.: “Радян. шк.”, 1959. – С. 5-24.

Потебня О. Мова. Національність. Денаціоналізація: Статті і фраґменти. – Нью-Йорк: Вид-во Укр. Вільної АН, 1992. – 155с.

Потебня О.О. 1835 – 1960. Тези доповідей і повідомлень наукової конференції, присвяченій 125-річчю з дня народження видатного вітчизняного лінгвіста. 31 жовтня – 1 листопада 1960 р. – Одеса, 1960. – 48с.

Потебня А.А. Мысль и язык. – К.: СИНТО, 1993. – 192с.

Потебня А.А. Слово и миф. – М.: Изд-во “Правда”, 1989. – 624с.

Потебня А.А. Эстетика и поэтика. – М.: Искусство, 1976. – 614с.

Трофимова Р.П. К характеристике философского наследия А.А. Потебни // Философские науки. – 1985. – №6. – С. 101-109.

Чесноков А.В. А.А. Потебня об общечеловеческих и национальных формах мышления в их отношении к языку // Потебня О.О. і проблеми сучасної філології: Зб. наук. праць / АН України, Інститут мовознавства ім. О.О.Потебні; Відп. ред. В.Ю. Франчук. – К.: НД, 1991. – С. 5-26.

Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні. – К., 1992. – 90с.

Шевельов Юрій О. Потебня і українське питання // Потебня О. Мова. Національність. Денаціоналізація: Статті і фраґменти. – Нью-Йорк: Вид-во Укр. Вільної АН, 1992. – с. 7-46.

О. ПОТЕБНЯ

ЗМІСТ

І. Філософські аспекти досліджень О.Потебні

ІІ. Філософія мови вченого

Висновки

Список використаної літератури

І. Філософські аспекти досліджень О.Потебні

В історії розвитку вітчизняного мовознавства другої половини 19 ст. значне місце займає лінгвіст-філософ, засновник Харківської лінгвістичної школи Олександр Опанасович Потебня.

О.О.Потебня народився в селі Гаврилівці Роменського повіту Полтавської губернії 22 вересня 1835 р. в українській дрібнодворянській сім’ї офіцера. Середню освіту він здобув в Радомській гімназії в 1851 р. Шістнадцятирічним юнаком вступив до Харківського університету, спочатку на юридичний, а через рік, на історико-філологічний факультет, який закінчив у 1856 р. Півтора року, попрацювавши на посаді вчителя словесності у першій Харківській гімназії, почав викладати російську словесність у Харківському університеті. Після складання магістерського екзамену, захистив магістерську дисертацію на тему “Про деякі символи в слов’янській народній поезії” у 1861 році, а в 1862 році надрукував першу найбільшу наукову працю в журналі Міністерства народної освіти “Мисль і мова” (Ч. 1-2). У вересні Потебню відряджено до Німеччини для студій над санскритом з метою підготовки на кафедру порівняльної граматики індоєвропейських мов. Після однорічного навчання в Берліні Потебня повернувся до Харкова на посаду доцента кафедри слов’янського мовознавства. 1884 року він захистив докторську дисертацію на тему “Із записок російської граматики”. У 1875 р. його обрали професором кафедри історії російської мови, де він працював до кінця свого життя. О.О.Потебня помер 11 грудня 1891 р. у Харкові. У 1977 році його обрали дійсним членом Товариства любителів російської словесності при Московському університеті і членом-кореспондентом Академії наук.

Філософським поглядам вченого властива різнобічна спрямованість, починаючи гуманітарними науками, такими як мовознавство, соціологія, історія, і закінчуючи природничими –хімією, фізикою тощо. Так, досить цікавою є його метафізична концепція про безконечність світу, природи. Визнаючи атомну структуру речовини, О.О.Потебня разом з тим не поділяв характерного для атомізму XIX ст. уявлення про конечність матерії вглиб, що було пов'язане з визнанням атомів як нижчої, останньої межі ділимості речовини. На противагу цій метафізичній концепції Потебня висловлював глибоке діа­лектичне припущення, що природа нескінченна не лише з точки зору безмежності простору, тобто вшир, але й з точки зору не­вичерпності її явищ, тобто вглиб. Отже, вчений визнавав безмежність світу і природи в цілому. Слід відзначити, що він висловлював важливу й нову для його часу думку про те, що існує тісний зв’язок між простором і часом. О.О.Потебня не розрізняв поняття матерії й речовини і з цієї точки зору визначав матерію, як «сукупність атомів, до якої, як субстанції, відносяться фізичні явища»[1,112]. Інакше кажучи, він розглядав атоми як матеріальну субстанцію фізичних процесів.

Цікавим був погляд вченого на категорію “буття”. О.О.Потебня не сумнівався в тому, що зовнішнє об’єктивне буття “існує як таке”. Тому він протиставляв об’єкт суб’єктові, пов’язуючи зовнішню природу, світ речей з поняттям об’єктивного, а своєрідність людської свідомості, специфічні особливості психіки – з поняттям суб’єктивного. Об’єкт, з точки зору О.О.Потебні, лежить за межами суб’єкта як світ матеріальних речей. Природа, зазначає вчений, не залежить від суб’єкта, вона є причиною самої себе. “Причина явищ, – пише він, – субстанційна”[8, 91], субстанцію Потебня розглядав як “річ саму по собі”, тобто як щось протилежне суб’єктові. Таким чином, основу явищ навколишнього світу становлять речі самі по собі, що мають об’єктивний, незалежний від пізнання і в цьому розумінні субстанційний характер. Суб’єктивне, у протилежність об’єктивному світові, з точки зору О.О.Потебні, не має субстанційного характеру, а визначається зовнішньою природою як джерелом всього існуючого.