Притча про блудного сина

Прочитай притчу і перекажи її

В одного чоловіка одного було два сини. Якось молодший із них сказав батькові: „Дай мені, отче, належну частину маєтку!” Поділив батько маєток між синами. А через кілька днів зібрав молодший надбані пожитки та й подався до далекого краю.

Незадовго розтратив усе, що мав, живучи задля власного задоволення. Коли ж розтратив усе, у тім краї настав великий голод. Почав молодший син гірко бідувати. Нічого не залишалося йому, як попроситися до одного з місцевих господарів пасти свиней. Такий голод мучив бідолаху, що готовий він був наповнити свій шлунок хоч стручками, якими годували свині, та ніхто і цього не давав йому. Тоді молодший син роздумав: „Скільки наймитів у мого батька мають хліба аж над міру, а я отут з голоду гину! Піду я до батька і покаюся».

Так і зробив: „Прогрішився я, отче, перед Богом і перед тобою, тому негідний вже зватися сином твоїм” А батько натомість сказав своїм слугам: „Негайно принесіть найкращий одяг моєму синові. Дайте персня на його руку, а сандалі на ноги. Приведіть відгодоване теля та заколіть. Будемо їсти й радіти, бо цей мій син був мертвий, але ожив, пропав, але знайшовся!” І почали всі веселитися.

Тим часом старший син працював на полі. І коли після роботи наближався до батьківського дому, то почув музики і танці. „Що це таке?” - спитав одного із слуг, на що почув відповідь: „То повернувся твій брат, і батько звелів заколоти відгодоване теля, бо ж брат здоровим повернувся”. Не на жарт розгнівався старший син, навіть заходити на гостину не захотів. Тоді вийшов батько і почав просити його.

Поскаржився старший син: „Стільки років я служу тобі, ніколи твого наказу не порушив, а ти ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми я потішився. Коли ж молодший повернувся, що розтратив твій маєток із блудницями, ти для нього звелів заколоти відгодоване теля!”

А батько відповів: „Ти завжди зі мною, дитино, і все моє – то твоє! А твій брат був мертвий, але ожив, пропав, але знайшовся! Тож тішитись і веселитись треба!” (Див.: Лк. 15:11-32).

Поміркуй і дай відповідь:

1. Чим відрізнялося життя двох братів?

2. Як ти ставишся до них?

3. Чи можна сказати, що батько по-різному ставиться до своїх синів, люблячи одного і недолюблюючи іншого?

4. Чи правильно вчинив батько щодо молодшого сина?

5. Яка фраза, що повторюється двічі, є ключовою у розказаній Христом притчі?

6. Як розуміти її зміст?

Перевір себе!

Проведи іспит свого сумління, скориставшись додатковою інформацією з цієї таблиці:

Допиши свої думки в незаповнені місця.

2. Як прощення облагороджує нашу душу і рятує ближнього

Старший брат є прихованим грішником, тому що вважає себе кращим за іншого, любить себе більше за ближнього. Він не вміє і не хоче прощати, не сповнений любові. Мабуть, він такий, тому що не зазнав смаку справжніх страждань і принижень, які пережив його молодший брат і завдяки яким той здатний упокоритись перед батьком, бути його слугою. „Піду я до батька і покаюся”, - каже він, тобто відрікається від злого, і це є перший крок до визнання власної провини.

Наш найближчий друг, який перед тим обманув, обмовив перед іншими, мучиться почуттям сорому і готовий прийняти наше прощення. У нас є два шляхи: не зауважити цього бажання, залишитися холодним до внутрішніх страждань товариша або зробити крок йому назустріч.

Батько, в образі якого Христос показує нам Самого Господа, не чекає, коли його молодший син переступить поріг його дому, а сам біжить йому назустріч, тобто допомагає усвідомити свій гріх і знайти в собі силу та відвагу покаятись. В серці батька нема осуду. Він навіть не слухає сповіді та жалю сина.

Притчею про блудного сина Христос заперечує тодішні традиції єврейського народу, згідно з якими батько, глава родини не вставав з крісла і не починав розмову, поки діти не вклонились йому і не поцілували в руку.

Батько показує своє прощення поцілунком, дарує молодшому новий одяг, символ нового життя - у Царстві Небесному. Наш Милосердний Отець щоденно виходить на дорогу і довго-довго виглядає, чи часом, бува, не повертається блудний син.

Господь дає право людині відійти від Бога, бо інакше вона перетвориться в бездумного раба, яким на певний час, мабуть, став старший син. Усевишній дає нам можливість випробувати себе у муках і стражданнях. Але невіруюча людина, не здатна любити і прощати. Це нещасний безбатченко, хоч дуже часто вона може й не усвідомлювати цього.

Перевір себе!

Знайдіть докази для заперечення однокласнику, який стверджує, що батько вчинив несправедливо, облагодіявши сина-блудника і зневаживши вірного старшого сина.

Від чого залежить Боже прощення наших провин?

Якими словами Господньої молитви просимо Бога про прощення?

Наскільки важко тобі попросити пробачення? З чим це пов’язано?

Підготуйся до однієї з етикетних ігор „У їдальні”, „Під час відвідування хворого”, „У транспорті” на загальну тему „Я прощаю тобі....”, визначивши у них свою роль.

Пригадавши цікаві і повчальні епізоди зі свого життя, склади і запиши власне оповідання „Сімдесят разів сім”.

Урок 18. Цінність добрих справ

Ключовий вірш із Біблії: «Віра без діл мертва» (Як. 2:30).

Запам’ятай нові слова і поняття

Добрі справи – вчинки, які принесуть радість ближньому і Богу.

Цінність – важливість, значущість і духовна вартість.

Біблійна історія

Притча про зерно гірчиці

Прочитай притчу про зерно гірчиці та визнач її головну думку

Царство Небесне подібне до гірчичного зерна, яке взяв чоловік і посіяв на своєму полі. Воно найдрібніше з усього насіння, але, коли виросте, стає більшим, ніж злаки, виростає у дерево, і птаство небесне злітається та кублиться в його гілках. (Див. Мт.13:31-32, Мк.4:30-34).

Поміркуй і дай відповідь:

1.Які образи природи змальовані в притчі про гірчичне зерно?

2.Як ви зрозуміли зміст цих образів?

Це цікаво!

У таких країнах, як Юдея, гірчичне дерево досягає трьох метрів, такої висоти, що під ним може проїхати людина на коні, на його гіллі сідає велика кількість птахів і віти не ламаються навіть під вагою людини. Зернятка ж його такі маленькі, що в давнину існувала навіть приказка: «Маленький, як гірчичне насіннячко».