Основні правила складоподілу

Типи складів

Типи складів характеризують за кінцевим і початковим звуком складу.

Відкритий - склад, який закінчується на голосний:

ті-ло, пле-че, го-ло-ва, ру-ка, но-га, ву-хо, ши-я, що-ка, гу-би.

Закритий - склад, який закінчується на приголосний:

щед-рість, від-важ-ний, фут-бол, від-січ, шіст-сот, під-няв, звіль-нив-шись, міль-ярд.

В українській мові переважають відкриті склади.

Крім того, ще виділяють прикриті і неприкриті склади.

Прикритий - склад, який починається приголосним:

ске-ля, гра-ніт, пта-ство, хлі-ба, кра-сень, струн-ко, збір-ний, дзве-ні-ти, кра-ї-на.

Неприкритий - склад, який починається голосним:

а-ле-я, о-ко, і-ко-на, і-де-я, у-зор, о-си-ка, о-сінь, і-ній, у-каз.

У ході історичного розвитку мови спостерігається тенденція до прикриття початкових складів, що починаються або починалися голосними:

вулиця (від улиця), він (від онъ), вівця (від овьця), вітчизна (від отьчизна), горіх (від орех), гострий (від остръ).

Складоподіл

Кожна людина досить легко поділяє слова на склади та встановлює їх кількість. Проте труднощі при складоподілі виникають насамперед тоді, коли збігаються кілька приголосних у середині слова.

При поділі слів на склади треба враховувати такі тенденції:

· для української мови, як і для інших слов’янських, характерне тяжіння до відкритих складів;

· діє принцип зростання гучності складу: гучність звуків попереднього складу має поступово спадати, а наступного - зростати.

Примітка. Найгучніші - голосні звуки, далі - в порядку зменшення гучності - сонорні, дзвінкі й глухі приголосні.

· принцип милозвучності, що зумовлює усунення груп приголосних у межах одного складу.

Основні правила складоподілу

· Якщо один приголосний стоїть між голосними, то він завжди належить до наступного складу:

мо-ре, не-бо, ві-тер, хви-ля, па-рус, ма-ре-во.

· Якщо поряд стоять два дзвінкі або два глухі звуки, то обидва належать до наступного складу:

ща-стя, ка-штан, рі-чка, пі-джак, не-сти, го-спо-дар, О-ле-ксан-дра.

· Якщо з двох приголосних перший дзвінкий, а другий - глухий, то вони належать до різних складів:

бе-різ-ка, буз-ко-вий, швид-ко, стеж-ка, глиб-ше, їдь-те.

· Якщо з двох приголосних перший глухий або дзвінкий, а другий сонорний, то обидва належать до наступного складу:

ко-смос, ху-до-жник, те-хні-ка, об-рій, мі-дний, до-бре, по-тріб-но, ча-рі-вни-ця.

· Якщо поряд стоять два сонорні звуки, то вони належать до різних складів:

зем-ляк, бар-ві-нок, чо-тир-ма, сум-но, тор-гів-ля, чер-во-ний, пій-ло, дев’ять, та-єм-ни-че.

· Якщо в слові є подовжені приголосні, то вони можуть належати до одного або до різних складів:

по-чу-ття і по-чут-тя, ста-ття і стат-тя, бла-ки-ттю і бла-кит-тю, зу-стрі-ччю і зу-стріч-чю.

· Якщо між голосними є два або більше приголосних, то сонорні звуки, що йдуть після голосного, належать до попереднього складу, а звуки, що стоять після них - до наступного:

май-стер, мор-квя-ний, ми-ло-сер-дний, ком-плекс, а-спі-ран-тці.

Увага! Правила українського складоподілу не завжди збігаються з правилами переносу слів з рядка в рядок, а також із визначенням у слові морфем (найменших значущих частин).

Нерідко при написанні доводиться переносити слова з рядка в рядок.

Правила перенесення ґрунтуються насамперед на морфемній будові слова та складоподілі. Вони поділяються на загальні (орфографічні) і технічні (пов’язані з традиціями книгодрукування).

Основне правило: слова з одного рядка в інший переносяться за складами:

кни-га, но-ве-ла, му-зи-ка, ком-по-зи-тор, ба-ро-ко, ар-хі-тек-ту-ра.