Тема 3. Ігри в логопедичній роботі з дітьми із ЗНМ.

Особливості ігрової діяльності дітей із системним недорозвиненням мовлення (алалією, дизартрією, дитячою афазією). Напрямки та періоди логопедичної корекції загального недорозвинення мовлення у дітей. Дидактична гра, як засіб корекційного навчання та виховання дітей із ЗНМ. Ігри для активізації мовленнєвого спілкування.

Ігри, що сприяють розвитку лексико-граматичної сторони мовлення.

Ігри, спрямовані на розвиток зв’язного мовлення. Методика організації та проведення ігор в групах для дітей із ЗНМ на різних етапах корекційної роботи. Методичні вимоги до використання словесних та настільно-друкованих ігор у процесі подолання ЗНМ. Особливості використання ігор з правилами та творчих ігор в корекційній роботі.

У дітей з порушеннями мовлення ігрова діяльність відстає у розвитку (В.О. Кондратенко, СЮ. Конопляста, І.С Марченко). Психологічні дослідження гри дітей з тяжкими порушеннями мовлення 4—5 років, проведені О.Н. Усановою, свідчать що в іграх найчастіше спостерігається ситуаційне маніпулювання іграшками і предметами; у самостійній грі дошкільник майже не застосовує предметів в ігровому розумінні.

Зміст гри найчастіше є відображенням відомих способів дії з предметами або ознайомлення з властивостями іграшок. Конкретного задуму в процесі гри з лялькою або іншими іграшками немає. Діти не добирають потрібних для того чи іншого сюжету іграшок. Гра з сюжетними іграшками зазвичай має процесуальний характер, наприклад, діти возять по кімнаті машинки, одягають та роздягають ляльку, возять коляску (з лялькою або без неї) та ін. Ігри дітей з іграшками логічно не пов'язані. Наприклад, у процесі гри з лялькою дитина ставить на іграшкову плиту каструльку, однак немає дій, які б свідчили про приготування обіду або годування ляльки.

Порівняльний аналіз ігрової діяльності дошкільників з тяжкими порушеннями мовлення і дітей з нормальним розвитком (за даними Ф.І. Фрадкіної, С.Л. Новоселової) свідчить, що рівень гри дошкільників 4—6 років за змістом і способом дії з іграшками подібний до того, який властивий дітям із нормальним розвитком більш раннього віку.

Діти з тяжкими порушеннями мовлення прагнуть контактувати з ровесниками, однак в ігровій діяльності взаємодія дітей відбувається або у вигляді сумісної рухової активності (діти разом бігають, стрибають тощо), або спостерігають за грою ровесника і копіюють його дії з іграшкою. Діючи таким чином, дитина, як правило, не розуміє замислу його гри і передає лише зовнішній аспект дії.

Основні напрямки корекційної роботи з дошкільниками з ІІ рівнем мовленнєвого розвитку.

Основне завдання – формувати у дітей здібності до засвоєння елементарних мовних узагальнень

Напрямки роботи:

· Розвиток розуміння мовлення (предметний і предикативний словник)

· Розвиток кількісного та якісного словникового запасу

· Формування граматичних категорій словозміни та словоутворення як в імпресивному так і в експресивному мовлення

· Формування синтаксичної структури речення

· Формування зв’язного мовлення

· Розвиток фонетико – фонематичного стр.

· Розширення активного і пасивного словника

· Формування діалогічного мовлення

Відбувається перехід до зв’язного мовлення

· Переклад невеликих і знайомих текстів

За запитаннями

За серією малюнків

Самостійне складання

Розповідь за схемою

За зразком

За планом

Заучування віршів,текстів

· Корекція звуковимови

(уточнення вимови голосних і приголосних зв.,формування правильної артикуляції,автоматизація та диференціація у різних фонематичних умовах

· Формування фонематичних процесів(аналіз,синтез,контроль…)

На цьому етапі форм.загальні уявлення про виразність мовлення (питальне,розповідне,окличне…)

Популярність завоювала система дидактичних ігор Марії Монтессорі, яка будувалася в чому на інших принципах. У центрі системи Монтессорі - індивідуальність дитини. Увага вихователя має бути, перш за все, направлено на розвиток початкової, індивідуальної природи дитини. Система навчання за допомогою дидактичних матеріалів Монтессорі стала надзвичайно популярною на початку століття і зберігає свою популярність у багатьох дитячих садах США та Європи і зараз.

У сучасній педагогічній практиці дошкільного виховання роль дорослого в дидактичній грі зазвичай вкрай звужена. Вона зводиться до того, що вихователь пояснює гру і керує її ходом, не беручи участь в ній сам. Критерієм гарної дидактичної гри вважається самостійність дітей. Однак завдання дорослого полягає не тільки в тому, щоб донести до дітей правило дії і контролювати його виконання, а й у тому (і то головне!), Щоб зробити його захоплюючим, суб'єктивно значущим, осмисленим. А це можливо тільки при безпосередній участі дорослого в грі.

У дидактичної гри дві мети: одна з них - навчальна, яку переслідує дорослий, а інша - ігрова, заради якої діє дитина.
Необхідно, щоб ці дві мети доповнювали один одного і забезпечували засвоєння програмного матеріалу. Тому завдання логопеда, спрямовані на розвиток мови краще використовувати в ігровій формі.
Тому завдання, спрямовані на формування навичок звукового аналізу та синтезу навчання читання, розвиток мовлення, викладається в ігровій формі.
Ряд дидактичних ігор, заснований на наступних принципах:
- дидактична гра повинна спиратися на програмний матеріал;
- дидактична гра повинна сприяти залученню в корекційний процес в першу чергу більш збережених аналізаторів (зорового і тактичного);

- призначення предметів, картинок, посібників, сенс питань, умови ігор повинні бути ясні і зрозумілі дітям;
- посібники, які використовуються логопедами при проведенні ігор, повинні бути зовні привабливими;

- умови гри і кількість посібників, використовуваних у ній, повинні забезпечити залучення всіх дітей у корекційний процес.

Систематизовані дидактичні ігри та ігрові прийоми, спрямовані на розвиток мови і навчання читання дітей, а також на попередження можливих помилок, які можуть виникнути під час шкільного навчання. Логопедична корекція стає ефективнішою при використанні дидактичних ігор із залученням різного наочного матеріалу: побутових предметів, іграшок, спеціально виготовлених посібників. При опорі на зоровий образ діти швидше засвоюють назви предметів, їх ознак і дій з ними. Коли дорослий говорить: «Розкажи мені про це», він ставить, таким чином, дитини в нецікаву для нього навчальну ситуацію, але якщо необхідний мовний матеріал подається в ігровій формі, у дитини з'являється мотив, а, отже, і бажання говорити на тему, задану не ним самим. У такій ситуації діти починають відчувати себе майже нарівні з дорослими.

Активізація мовної діяльності в цілому не можлива без активізації її основних компонентів, тому велику увагу слід приділяти словесним іграм, мета яких - збагачення словникового запасу, формування граматичної правильності мови, інтонаційної виразності і, головне розвиток вміння використовувати вже наявні кошти в мовної діяльності.

«Хто швидше» Вихователь вимовляє будь-яке слово, у відповідь діти називають слово, яке перше спало їм на думку, але з яких-небудь причин пов'язане з названим, наприклад, книга - товста, рідкісна; дерево - варто, береза, зелене; сердитий - тато, кіт, начальник; помідор - город, червоний, сік, салат і т.д.

«Підбір прикметників» Педагог показує картинку, іграшку або називає слово, а діти вказую і якомога більше ознак, наприклад, стіл -дерев'яний, кухонний, обідній, круглий, зручний, маленький і т.д.

Гра з м'ячем «Скажи навпаки» Дорослий називає слово і кидає м'яч дітям, дитина ловить м'яч і говорить протилежне за значенням слово наприклад, дати-взяти, підняти-опустити, білий - чорний, товстий - тонкий, великий - маленький.

Це можуть бути сюжетно-рольовы ыгри, де дыти багато спылкуються мыж собою. Вихователь виправляэ помилки, коли чуэ, що дитина не так щось каже.