Виправлення різних видів сигматизму

1. При міжзубному сигматизмі логопед пропонує логопату зблизити зуби і в цьому положенні намагатися вимовити тривалий звук с. Якщо звук с вимовляється недостатньо чітко, логопед може вдатися до механічного способу, тобто спеціальним зондом або кінцем шпателя натиснути на кінчик язика, дещо опустивши його за нижні різці. Притримуючи язик в такому положенні, логопед пропонує логопату вимовляти звук с спочатку ізольовано, а потім у поєднанні з голосними а, о, у, и у прямих та зворотних складах. Якщо логопат правильно вимовляє звук с, йому вже неважко опанувати і правильною вимовою звуків з і ц.

Для вимови звуку з логопед пропонує логопату під час вимови звуку с включити голос.

Для вимови звуку ц пропонується вимовляти підряд звуки т і с спочатку повільно, а потім швидко, домагаючись тим самим злитого переходу від звуку т до с (тс). Багаторазовим зіставленням складів ац і ас досягається чітка диференціація простого с і складеного ц.

2. При усуненні губно-зубного сигматизму логопед пропонує логопату вимовляти звук с при розсунутих губах і оголених краях різців (показ у дзеркалі). Якщо логопат не відтворює цього руху сам, логопед, притримуючи його нижню губу і оголюючи таким чином різці, пропонує вимовляти звук с у цьому положенні. Потім, коли ізольовано звук с звучить вже правильно, логопед привчає логопата вимовляти цей звук у поєднанні з голосними спочатку з механічною допомогою (притримуючи пальцями нижню губу), а потім без неї.

3. При призубному сигматизмі логопед може застосовувати два прийоми:

а) легким натиском шпателя або кінчиком зонда на передній край язика опустити його за нижні різці, щоб дати таким чином вихід повітрю через зубну щілину;

б) запропонувати логопату тримати передній край язика між нижніми і верхніми різцями, широко розпростерши його, при такому положенні язика логопат, видихаючи повітря і відчуваючи його струмінь на кінчику язика, відтворює звук, схожий на картавий (міжзубний) с. Потім логопед, злегка натискаючи шпателем на розпластаний передній край язика, поступово відсуває його за нижні різці. Після того як встановиться правильна вимова звуку с і логопат зможе утримувати правильне положення язика без допомоги, поставлений звук с можна включати в склади, слова і диференціювати його зі звуками з і ц.

4. Виправлення шиплячого сигматизму здійснюється за допомогою прийому, зазначеного в пункті «б» при описі виправлення призубного сигматизму. У даному випадку логопата необхідно відучити від звички напружувати язик та відтягувати його в глиб рота. З цією метою рекомендується як можна довше затримуватися на стадії міжзубної вимови звуку с в складах, словах і фразах. Коли язик остаточно зміцниться в цьому положенні, можна поступово переводити кінчик язика за нижні різці, що зазвичай відбувається автоматично.

5. При виправленні бічного сигматизму спочатку рекомендується привчати логопата дути з просунутим між губами широко розплатаним переднім краєм язика; ця початкова вправа замінюється дуттям при міжзубному положенні переднього краю язика, після чого можна вводити складові вправи, слова і навіть фрази. Поступово передній край язика за показом логопеда або за допомогою зонда перекладається за нижні різці, правильна вимова звуку с закріплюється в кінестетичному відчутті і в слуховому уявленні і стає звичною.

6. При усуненні носового сигматизму також необхідно попередньо працювати над формуванням правильного видиху повітряного струменя через середину ротової порожнини. З цією метою потрібно проводити такі вправи, як задування свічки, піддування ватки, дуття на папірець. Вправи повинні проводитися при міжгубному, а потім міжзубному положенні переднього краю язика. Досягнувши картавої вимови звуку с, логопед може дати логопату вправи на цей звук в складах, словах і фразах. Таким чином, у логопата буде закріплюватися навик вимови звуку с на правильному видиху -повітряний струмінь він може відчувати на кінчику свого язика, просунутому між зубами. Коли язик остаточно зміцниться в цьому положенні, можна поступово переводити його кінчик за нижні різці, і тимчасова картава вимова заміниться правильно артикульованим с.

Застосовуваний деякими логопедами прийом - затиск крил носа в процесі виправлення носового сигматизму - частіше за все не дає необхідного ефекту.

Так як всі перераховані вище недоліки вимови звуку с майже завжди поширюються на вимову звуків з і ц, до виправлення цих звуків слід приступати тільки після постановки звуку с.

Якщо логопат НЕ озвінчує звук з, логопед може використовувати прийом відчуття вібрації гортані, а надалі, з появою правильного звучання з, слід більше уваги приділяти усним і письмовим вправам на диференціацію дзвінкого з і глухого с.