Понятійно-категоріальний апарат логопедії

Обов'язковою умовою виділення і функціонування будь-якої науки є наявність в ній власного понятійно-категоріального апарату.

Важливим в логопедії є розрізнення понять норми і порушень мовлення. Під нормою мови розуміють загальноприйняті варіанти вживання мови в процесі мовленнєвої діяльності. При нормальної мовної діяльності є збереженими психофізіологічні механізми промови. Порушення мови визначається як відхилення у мові говорить від мовної норми, прийнятої в даній мовному середовищі, обумовлене розладом нормального функціонування психофізіологічних механізмів мовленнєвої діяльності. З точки зору комунікативної теорії розлад мови є порушення вербальної комунікації. Засмученими виявляються взаємини, об'єктивно існуючі між індивідуумом і суспільством і проявляються в мовному спілкуванні.

Мовні порушення характеризуються такими особливостями:

1. Не відповідають віку мовця;

2. не є діалектизмами, безграмотністю мовлення та вираженням незнання мови;

3. пов'язані з відхиленнями у функціонуванні психофізіологічних механізмів мовлення;

4. носять стійкий характер, самостійно не зникають, а закріплюються;

5. вимагають певного логопедичного впливу в залежності від їх характеру;

6. часто мають негативний вплив на подальший психічний розвиток дитини.

Така характеристика дозволяє диференціювати мовні порушення від вікових особливостей мови, від її тимчасових порушень у дітей і дорослих, від особливостей мови, обумовлених територіально-діалектними і соціокультурними факторами.

Для позначення порушень мови використовуються також терміни «розлади мови», «дефекти мови», «вади мовлення», «мовна патологія», «мовні відхилення».

Розрізняють поняття «недорозвинення мови» і «порушення мови».

Недорозвинення мови передбачає якісно нижчий рівень сформованості тієї чи іншої мовної функції або мовної системи в цілому.

Порушення промови є розлад, відхилення від норми в процесі функціонування механізмів мовної діяльності. Наприклад, при недорозвиненні граматичної будови мови спостерігається більш низький рівень засвоєння морфологічної системи мови, синтаксичної структури речення. Порушення граматичного ладу мови характеризується його аномальним формуванням, наявністю аграмматизмов.

Існують такі види профілактики порушень мовлення: а) попередження порушень мовлення – первинна профілактика; б) попередження переходу мовленнєвих розладів у хронічні форми – вторинна профілактика; в) соціально-трудова адаптація осіб, що страждають на патології мовлення – третинна профілактика.

Первинна профілактика передбачає здійснення шляхів соціального, педагогічного та психологічного попередження розладів психічних функцій дитини.

Вторинна профілактика. Відомо, що порушення мовлення відображаються на психічному розвитку дитини, формуванні її особистості і поведінки (вторинні розлади). Недорозвинення звукової сторони мовлення, недостатня сформованість фонематичних процесів і вимови звуків заважають своєчасному формуванню передумов спонтанного оволодіння практичними навичками аналізу і синтезу звукового складу слова, спонукають появу труднощів, які виникають у дітей під час оволодіння грамотою.

Третинна профілактика. Багато дефектів мовлення змінюють перспективи життя людини. Деякі розлади мовленнєвої функції впливають не тільки на отримання професії, але й на стійкість енергетичного потенціалу діяльності і збереження її операційного складу, обмежують можливості вибору професії. Професійна орієнтація і навчання осіб, що мають патології мовлення, входить до завдань третинної профілактики порушень мовлення.

Украина в довоенный период. С 1917 г при открытии детских садов и кабинетах при стационарах, детей не деференцировали. Заикающиеся, глухие, тугоухие и логопади – учились вместе.

В 30-е годы – открылся 1-й логопедический кабинет в спец.клинике в которой лечили детей с нарушениями слуха, зрения, речи.

-открылся экспериментальный дефектологический институт. Открыл и возглавил его Л. С. Выготский.

-Левина открыла спец.школу для детей с нарушениями речи (Харьков), особое внимание уделялось заикающимся детям.

-открылся 1-й детский сад для детей с нарушением речи.

-Нейман, Смирнов – речи детей нельзя обучать в массовых школах.

-исследования речи проводили Боскис, Правдина, Левина. Они были посвящены дислексии, дисграфии, дислалии.

В 40-е годы – обязательное начальное образование физически дефектны детей.

-открылась психо-ортопедическая площадка для лечения заикания в детском саду.

-вышла 1-я книга «Логопедия» Хватцев.

-открылись курсы повышения квалификации в Киеве, Запорожье, Харькове.

-открылись дефектологические курсы Каменец-Подольский, Славянск, Киев.

-в Киеве преподавалась логопатия.

Украина в послевоенный период. В 50-е годы – исследования посвящены афазиям и заиканию которое приобрели инвалиды великой отечественной войны.

-вводится 5-и дневка во многих садах и в сети школ для детей с ТНР;

-открываются отдельные школы для заикающихся и детей с ТНР;

-Власова, Левина, Городилова – вопросы о всестороннем развитии речи.

В 60-е годы – теоретические исследования заикания и речи умственно отсталых детей;

-разработаны принципы и методы коррекции речевых нарушений;

-окончательно сформировалась классификация речевых нарушений.

В 70-е годы – Либман занимается развитием речи детей с ДЦП, разработка методов коррекции речевых нарушений;

-разработка специального дидактического материала (Каше, Рау, Филичева);

-вопросы коррекции ЗРР (Жукова, Мастюкова, Филичева);

-алалия, афазия (Бурлакова, Кузьмина, Правдина, Рождественская);

-заикание (Селиверстов, Чевельева).

В 80-е годы – коррекция фонетико-фонематической и лексико-грамматической стороны речи (Волкова, Жукова, Соботович, Тарасун);

-разработка дифференциальной диагностики по отбору детейив спец.группы и спец.классы. (Уманская, Цибульна).

В 90-е годы – разрабатывались вопросы психолингвистического изучения речевой деятельности и психологического механизма который обеспечивает речевую деятельность.

-разработка нормативных показателей и критериев оценивания речевого развития детей дошкольного возраста;

-вопросы ранней диагностики детей с ТНР (Тарасун, Тищенко, Соботович, Трофименко).

Сергєєва І. В.

Сучасні соціально-економічні умови в Україні визначають необхідність удосконалення змісту спеціальної освіти з врахуванням потреб суспільства, спрямованих не тільки на всебічний розвиток особистості з порушенням психофізичного розвитку, а й на своєчасне виявлення даних порушень у дітей.

На сучасному етапі в спеціальній освіті України особливе місце займає логопедична допомога дітям та підліткам, що мають вади мовлення.

Основною метою логопедичної допомоги в дошкільних та шкільних закладах є забезпечення ефективності навчально-виховного процесу та розвитку осіб із вадами мовлення, а також попередження мовленнєвих порушень та шкільної неуспішності.

Однією з найважливіших складових логопедичної роботи в Україні є рання діагностика та рання комплексна психолого-педагогічна допомога дитині з вадами мовлення, від ефективної організації якої в певній мірі залежить попередження виникнення вторинних відхилень в процесі становлення психофізичних функцій.

Рання діагностика та рання логопедична допомога є актуальними проблемами сучасної спеціальної педагогіки як в Україні так і в усьому світі, тому діагностика мовленнєвих порушень у дітей у нашій державі починається вже В молодшому дошкільному віці.

В нашій державі згідно з «Концепцією спеціальної освіти осіб із психічними та фізичними вадами в Україні» (1996 р.) функціонує поширена мережа спеціальних закладів для дітей із вадами мовлення, яка включає:

1) дошкільні заклади: спеціальні дошкільні заклади для дітей із тяжкими вадами мовлення

спеціальні групи при масових загальноосвітніх дошкільних установах для дітей із загальним недорозвиненням мовлення;

- для дітей Із фонетико-фонематичним недорозвиненням мовлення;

- для дітей із заїканням;

2) спеціальні загальноосвітні школи-інтернати для дітей із тяжкими вадами мовлення;

3) логопедичні пункти при масових загальноосвітніх та спеціальних школах.

Принцип ранньої діагностики та ранньої педагогічної допомоги дітям із вадами мовлення в повній мірі визначає специфіку логопедичної допомоги в Україні, про що свідчить переконлива більшість саме дошкільних установ для дітей із ТВМ.

За даними Міністерства Освіти та науки України 2000 року в нашій державі діяло 956 дошкільних установ для дітей із вадами мовлення, в яких налічувалось 2071 група з 30382 дітьми. Зокрема в місті Києві налічувалось 40 дошкільних установ в яких діяло 166 груп з 2065 дітьми.

Логопедична робота в спеціальних дошкільних закладах починається у вересні з 2-3-тижневого обстеження мовлення дітей, стану загальної та дрібної моторики, виявлення рівня їх психічного розвитку. Після обстеження логопедом складається план корекціної роботи, згідно з яким у першу половину дня він проводить фронтальні, підгрупові та індивідуальні заняття. В другій половині дня, згідно завдань логопеда, заняття з дітьми проводить вихователь (як підгрупові, так і індивідуальні).

Проведення всього комплексу корекційного навчання в дошкільній установі потребує поєднання спеціальних логопедичних занять із виконанням загальних програмових вимог.

Згідно «Положення про спеціальну загальноосвітню школу-інтернат (школу, клас) України для дітей із вадами фізичного або розумового розвитку (13.05.93)» в нашій державі продовжує функціонувати школа для дітей із вадами мовлення, в якій навчаються діти з нормальним слухом та первинно збереженим інтелектом, які мають тяжкі системні мовленнєві порушення.

В Україні на 2000 рік нараховувалося 14 шкіл для дітей ТВМ, які охоплювали 3,2 тис учнів. Отже, в Україні створено велику розгалужену систему логопедичної допомоги населенню, засобам якої здійснюється попередження та виправлення мовленнєвих порушень у дітей та підлітків, що забезпечує їх повноцінне існування в суспільстві в подальшому. Але вітчизняною системою спеціальних закладів для осіб із вадами мовлення майже не охоплюється категорія дорослого населення, серед якої велика кількість осіб потребує логопедичної допомоги, що визначає специфіку та пріоритетні напрямки в розширенні та вдосконаленні сучасної системи логопедичної допомоги в Україні в майбутньому.