Причини виникнення зорової патології прийнято поділяти на вроджені і набуті.

Вроджені порушення зорової функції обумовлюються генетичними факторами (наприклад спадковими формами вроджених катаракт) а також — хворобливими впливами на організм у період ембріонального розвитку. У цьому аспекті для вагітної жінки небезпечними є такі фактори, що викликають зорову патологію: токсоплазмоз; захворювання червінкою, особливо в перші місяці вагітності, коли у плоду відбувається формування зорової системи; різні патології під час пологів, що викликають крововиливи в мозок у ділянці очей, переломи та зміщення кісток черепа.

Зорова патологія вродженого перинатального характеру становить 70% випадків від загальної кількості очних захворювань; зорова патологія, що є наслідком грубого ураження центральної нервової системи — 8%; зорова патологія як наслідок безпосередньої травматизації органу зору — 4%.

Набуті зорові аномалії поширені значно менше, ніж вроджені. У цьому аспекті значну роль відграють досягнення медицини, заходи профілактичного характеру, внаслідок чого практично ліквідовані випадки глибоких порушень зору у дітей, викликані різними інфекціями. Проте набуту зорову патологію можуть викликати ускладнення після таких захворювань організму, як грип, туберкульоз, менінгіт, менінгоенцефаліт, віспа, кір, трахома, туберкульоз очей, скарлатина, а також травматичні пошкодження мозку і очей.

У системі освіти дитина з порушеннями зорової функціїможе одержувати допомогу у спеціальних групах дошкільних навчальних закладів, спеціальних школах-інтернатах, спеціальних та інклюзивних класах загальноосвітніх шкіл.

Ці освітні заклади забезпечують здобуття дошкільного та загальноосвітнього рівня освіти, допрофесійну орієнтацію та підготовку, проводить корекційно-розвиткову роботу з дітьми, які потребують корекції зорового сприймання, умови проживання та утримання за рахунок держави.

До дошкільних навчальних закладів (груп) для дітей з порушеннями зору зараховуються сліпі діти і зі зниженим зором, діти з амбліопією високого та середнього ступенів, функціональним порушенням зору та косоокістю; діти з гостротою зору до 0,4 з оптимальною оптичною корекцією на кращому оці - з 2 років.

Групи комплектуються з урахуванням ступеня порушення зору і віку дітей: для сліпих; для дітей зі зниженим зором; з косоокістю і амбліопією; зі складними порушеннями. Діти з різними порушеннями зору можуть перебувати в одній групі до 12 осіб, сліпі діти – до 6 осіб.

Для сліпих дітей і дітей зі зниженим зором тривалість перебування у дошкільному навчальному закладі (групі) - від зарахування до початку шкільного навчання; для дітей з косоокістю і амбліопією - один рік. У разі необхідності цей термін може бути продовжений на підставі висновку лікаря-офтальмолога.

Загальноосвітня підготовка дітей з порушеннями зору охоплює: І ступінь – підготовчий клас, 1-4 класи, ІІ ступінь – 5-10 класи, ІІІ ступінь – 11-12 класи.

До спеціальних класів (шкіл-інтернатів) для сліпих дітей зараховуються діти 6 (7) років:

- з гостротою зору 0,04Д і нижче на оці, яке краще бачить зі стерпною корекцією;

- з гостротою зору 0,05-0,08Д на оці, яке краще бачить зі стерпною корекцією, у разі складних порушень зорових функцій, прогресуючих очних захворювань, що призводять до сліпоти.

До спеціальних класів (шкіл-інтернатів) длядітей зі зниженим зором зараховуються діти 6 (7) років:

- з гостротою зору 0,05-0,4Д на оці, яке краще бачить зі стерпною корекцією; при цьому враховується стан інших зорових функцій (поле зору, гострота зору на близькій відстані, форми та перебіг патологічного процесу);

- з більш високою гостротою зору у разі прогресуючих або частих рецидивних захворювань, а також за наявності астенопічних явищ, що виникають під час читання та письма на близькій відстані.

У всіх випадках діти повинні читати шрифт № 9 таблиці для визначення гостроти зору зблизька зі стерпною корекцією звичайним оптичним склом на відстані не ближче 15 см.

Навчально-виховний процес у спеціальному класі (школі-інтернаті) здійснюється відповідно до робочих навчальних планів, розроблених закладом на основі типових навчальних планів, затверджених Міністерством освіти і науки України.

В рамках концепції навчання і виховання дітей з особливостями психофізичного розвитку корекційно-педагогічна робота займає центральне положення в єдиному педагогічному процесі.

Корекційна діяльність являється складовою частиною загальної освіти, в той же час має свій специфічний напрямок при здійсненні навчально-виховного процесу. За об'ємом і значенням корекційно-педагогічного процесу в системі освіти йому відводиться значне місце.

Відповідно до Типових навчальних планів у спеціальному класі (школі-інтернаті) для дітей з порушеннями зору проводиться корекційно-розвиткова робота з розвитку залишкового зору (школи для дітей зі зниженим зором), розвитку психічних і сенсорних функцій, мовлення, орієнтування в просторі та мобільності, соціально-побутового орієнтування, лікувальної фізкультури, ритміки.

Метою корекційно-розвиткових занять для дітей з порушеннями зору є: створення та забезпечення рівних можливостей для отримання доступної, якісної та ефективної початкової освіти, повноцінного психофізичного та особистісного розвитку, соціалізації та інтеграції дітей сліпих та зі зниженим зором через розвиток порушених фізичних та психічних функцій засобами корекційно-компенсаторного впливу.

Основними завданнями корекційно-розвиткових занять є:

1. Розвиток та виправлення функцій зору, подолання вторинних порушень пізнавальної, орієнтувальної діяльності, мовлення, фізичного розвитку.

2. Компенсація і корекція порушень розвитку шляхом психолого-педагогічних (мовних, ігрових, музичних та ін.), лікувальних (медикаментозної, масажу, лікувальної фізкультури, фізіотерапії, психотерапії та ін.) методик з максимальним використанням засобів індивідуальної корекції.

3. Надання допомоги для засвоєння системи знань, умінь і навичок в обсязі, визначеному державним стандартом освіти, повноцінного розвитку особистості дитини, її пізнавальних і творчих здібностей.

4. Адаптація навчально-розвивального середовища до пізнавальних можливостей дітей сліпих та зі зниженим зором для опанування ключових життєвих компетентностей.

5. Розвиток слухового, дотикового, зорового, кінестетичного сприймання ознак та властивостей оточуючого світу. Формування уявлень про предмети, які наповнюють оточуючий простір.

6. Орієнтування у замкненому та вільному просторі.

7. Розвиток особистісної, емоційно-вольової сфери та комунікативних навичок.

8. Накопичення необхідного досвіду самостійної життєдіяльності.

Школа (школа-інтернат) працює за навчальними програмами, підручниками і посібниками, що мають відповідний гриф Міністерства освіти і науки України.

Тривалість уроків у підготовчих, перших класах початкової школи становить 35 хвилин, у других-четвертих класах – 40 хвилин, у п’ятих-тринадцятих класах – 45 хвилин. При цьому у підготовчих, перших-четвертих класах після 15 хвилин уроку, у п'ятих-десятих класах після 20 хвилин уроку проводяться рухливі внутрішні перерви (фізкультхвилинки).

Для організації навчального процесу в умовах інклюзивного класу загальноосвітньої школи дитина із порушеннями зору потребує створення для неї спеціальних архітектурних умов.

Для людей з ураженням зору необхідні певні тактильні та контрастні орієнтири для їх

безпечного пересування та кращого запам’ятовування маршрутів, озвучений супровід оголошень, позначення шрифтом Брайля тощо.

Особливостями навчальної діяльності дітей із порушеннями зору в інклюзивному класі є:

1. Ознайомлення дітей із розташуванням предметів і матеріалів у класі (особисті шафки) – різне покриття на підлозі;

2. Компенсаторні можливості – зниження загального рівня шуму, візуальна стимуляція – світлі, яскраві предмети та наочність;

КОМПЕНСАТОРНІ ЗАСОБИ:

- окуляри та контактні лінзи;

- тростина (палиця) тактильна: монолітна, складна, телескопічна;

- тростина (палиця) опорно-тактильна;

- собака–поводир;

- GPS – навігатор.

ДОПОМІЖНІ ЗАСОБИ:

- світлофори, дубльовані звуковим сигналом;

- звукові маячки при вході до будівель та споруд;

- табло оголошень, що оснащені звуковим супроводом (наприклад про небезпеку);

- тактильні (рельєфні) направляючі та попереджувальні лінії;

- контрастні (кольорові) направляючі та попереджувальні лінії;

- диктофони;

- принтери зі шрифтом Брайля тощо.

3. При наближенні дитини - описувати дії та називати по імені. Під час вивчення нових умінь – рухати її руками.

Основні принципи адаптації наочного матеріалу такі:

1.Зображення з оптимальними просторовими та тимчасовими характеристиками (яскравість, контраст, колір, структура співвідношення елементів);

2.Перевага – силуетним зображенням, ніж контурним.

3. Дотримання пропорційності відносин за величиною.

4. Пред’явлення стимульного матеріалу на відстані 30 – 33 см.

5. Інформаційна ємність зображень і сюжетних ситуацій. Фон – без зайвих деталей.

6. Хроматичні об’єкти – насичені кольори. Бажано – жовто-червоно - жовтогарячі – зелені

7. Збільшення часу на експозицію.

8. Переважним є вербальний спосіб. (словесна інструкція при завданнях і тестах).

9. Тривалість зорової роботи – 15 хв.

10. Продуктивність розумовий операцій – результативність завдання (не враховуються неточність рухів, сповільненість при виконанні).

Ефективність логопедичної допомоги у закладах освіти залежить від комплексного психолого-медико-педагогічного впливу та співп­раці з батьками.

Тема 8. Особливості розвитку, виховання та навчання дітей з порушенням інтелекту (розумова відсталість, затримка психічного розвитку). Сутність, етіологія та класифікація затримки психічного розвитку. Психолого-педагогічна характеристика дітей із ЗПР. Навчання і виховання дітей із ЗПР у школах та класах інтен­сивної педагогічної корекції. Корекційні прийоми реалізації індивідуального підходу до дітей із ЗПР в умовах інтегрованого навчання.

Психолого-педагогічна характеристика дітей з порушеннями інтелекту. Навчання і виховання дітей з порушеннями інтелекту у спеціальних закладах. Корекційні прийоми реалізації індивідуального підходу до дітей з порушеннями інтелекту в умовах індивідуального на­вчання.

Термін «затримка психічного розвитку» запропоновано Р. Е. Сухарева. Досліджуваний феномен характеризується насамперед уповільненим темпом психічного розвитку, особистісної незрілістю, неважкими порушеннями пізнавальної діяльності, за структурою та кількісними показниками відрізняються від олігофренії, з тенденцією до компенсації і зворотному розвитку. Явне відставання дітей із ЗПР від нормально розвиваються однолітків автори відзначають при аналізі їх розумових процесів. Відставання характеризується недостатньо високим рівнем сформованості всіх основних розумових операцій: аналізу, узагальнення, абстракції, перенесення Для ігрової діяльності багатьох дітей із ЗПР характерно невміння (без допомоги дорослого) розгорнути спільну гру у відповідності з задумом. Лебединска виділила чотири основні варіанти затримки психічного розвитку, які і сьогодні використовуються найбільш продуктивно надання корекційної допомоги дітям в спеціальних установах:
1) затримка психічного розвитку конституціонального походження;
2) затримка психічного розвитку соматогенного походження;
3) затримка психічного розвитку психогенного походження;
4) затримка психічного розвитку церебрально-органічного генезу

У системі освіти дитина із ЗПР може одержувати допомогу у спеціальних групах дошкільних навчальних закладів, спеціальних школах-інтернатах, спеціальних та інклюзивних класах загальноосвітніх шкіл. Ці освітні заклади забезпечують здобуття дошкільного та загальноосвітнього рівня освіти, допрофесійну орієнтацію та підготовку, проводить корекційно-розвиткову роботу з дітьми із ЗПР, умови проживання та утримання за рахунок держави. До дошкільних навчальних закладів (груп) для дітей з затримкою психічного розвитку зараховуються діти з 3-річного віку, в яких виявлено затримку психічного розвитку різного походження:

- церебрально-органічного генезу (як правило, резидуального характеру у вигляді залишкових явищ інфекцій, травм, інтоксикацій нервової системи або генетичних вад розвитку);

- по типу конституційного (гармонійного) психічного і психофізичного інфантилізму;

- соматогенного походження з явищами стійкої соматичної астенії, соматогенноїінфантилізації;

- психогенного походження з явищами патологічного розвитку особистості за невротичним типом, психогенної інфантилізації;

- внаслідок інших причин.

Затримка психічного розвитку може бути у поєднанні з явищами емоційно-вольової незрілості, церебрастенічними, неврозоподібними синдромами, психомоторною розгальмованістю, затримкою фізичного розвитку або загальною соматичною слабкістю легкого ступеня.

До закладів цього типу направляються діти із затримкою психічного розвитку церебрально-органічного походження та інших клінічних форм, що ускладнені енцефалопатичною

Загальноосвітня підготовка дітей з тяжкими порушеннями мовлення охоплює: І ступінь – підготовчий клас, 1-4 класи, ІІ ступінь – 5-9 класи.

До спеціальних шкіл (шкіл-інтернатів) для дітей із затримкою психічного розвитку зараховуються діти 6 (7) років з уповільненим темпом психічного розвитку, але з потенційно збереженими можливостями інтелектуального розвитку.

До спеціальних класів (школи-інтернату) для дітей із затримкою психічного розвитку можуть зараховуватися і діти з такими клінічними характеристиками:

-затримка розвитку за типом конституціонального (гармонійного) психічного і психофізичного інфантилізму;

-затримка розвитку соматогенного походження з явищами стійкої соматичної астенії, соматогенної інфантилізації;

-затримка розвитку психогенного походження у разі патологічного розвитку особистості невротичного характеру з явищами психічної загальмованості, психогенної інфантилізації.

Учні (вихованці) із затримкою психічного розвитку, які навчаються у 1-4 класах, у міру відновлення здоров’я, досягнення стабільних успіхів у навчанні переводяться до загальноосвітньої школи за висновком психолого-медико-педагогічної консультації.

Навчально-виховний процес здійснюється відповідно до робочих навчальних планів, розроблених закладом на основі типових навчальних планів, затверджених Міністерством освіти і науки України.

В рамках концепції навчання і виховання дітей з особливостями психофізичного розвитку корекційно-педагогічна робота займає центральне положення в єдиному педагогічному процесі.

Корекційна діяльність являється складовою частиною загальної освіти, в той же час має свій специфічний напрямок при здійсненні навчально-виховного процесу. За об'ємом і значенням корекційно-педагогічного процесу в системі освіти йому відводиться значне місце.

Відповідно до Типових навчальних планів у спеціальному класі (школі-інтернаті) для дітей із ЗПР проводиться корекційно-розвиткова робота з розвитку психомоторики, мовлення, емоційно-вольової сфери, формування пізнавальної, навчальної та предметно-практичної діяльності.

Метою корекційно-розвиткових занять у класах інтенсивної педагогічної корекції є: формування пізнавальної діяльності, основних видів діяльності, емоційно-вольової сфери, позитивних характеристик особистості, мовлення, психомоторного розвитку школярів із затримкою психічного розвитку.

Основними завданнями корекційно-розвиткових занять є:

. основним завданням є допомога дитині в оволодінні різними знаннями про навколишнє
середовище, розвиток у неї спостережливості і досвіду практичної навчальної діяльності, формування
вмінь самостійно здобувати знання і користуватись ними;
необхідно передусім виявити і заповнити прогалини у знаннях дитини;
максимально стимулювати й підтримувати активність дитини;
при наявності труднощів у виконанні практичної роботи – пояснити навчальний матеріал
заново і дати додаткові вправи, дати додаткові навідні запитання, навести аналогії;
частіше, ніж у роботі з нормально розвиненими дітьми, використовувати наочність, вправи;
при труднощах орієнтації у завданні - використовувати поетапну інструкцію і поетапне
узагальнення;
давати завдання з опорою на зразок (наочний, словесний, конкретний);
розвивати навички планування своєї діяльності, самоконтролю і словесного звіту;
працювати в уповільненому темпі, підвищуючи його поступово;
підвищувати працездатність дитини;
зменшувати кількість ігрових методів навчання, формуючи прийоми навчальної діяльності;
підвищувати мотивацію навчально-пізнавальної діяльності

Розумова выдсталысть:

До дошкільних навчальних закладів (груп) для дітей з розумовою відсталістю зараховуються діти віком від 3 років з діагнозами: легка розумова відсталість, помірна розумова відсталість, органічна деменція різного походження, яка відповідає легкій та помірній розумовій відсталості, внаслідок інфекційних, інтоксикаційних, травматичних та інших постнатальних уражень головного мозку; епілептична деменція (за відсутності денних або частих нічних судомних нападів); шизофренічна деменція (за відсутності психотичних розладів).

Тривалість перебування дітей у дошкільних навчальних закладах (групах) для розумово відсталих дітей - від зарахування до початку шкільного навчання.

Загальноосвітня підготовка дітей з тяжкими порушеннями мовлення охоплює: І ступінь – підготовчий клас, 1-4 класи, ІІ ступінь – 5-10 класи.

До спеціальних класів (школи-інтернату) для розумово відсталих дітей зараховуються розумово відсталі діти 6 (7) років та діти з відповідним діагнозом з такими медичними показаннями: легка розумова відсталість; помірна розумова відсталість; органічна деменція різного походження, яка відповідає легкій та помірній розумовій відсталості.

Навчально-виховний процес здійснюється відповідно до робочих навчальних планів, розроблених закладом на основі типових навчальних планів, затверджених Міністерством освіти і науки України.

В рамках концепції навчання і виховання дітей з особливостями психофізичного розвитку корекційно-педагогічна робота займає центральне положення в єдиному педагогічному процесі.

Корекційна діяльність являється складовою частиною загальної освіти, в той же час має свій специфічний напрямок при здійсненні навчально-виховного процесу. За об'ємом і значенням корекційно-педагогічного процесу в системі освіти йому відводиться значне місце.

Відповідно до Типових навчальних планів у спеціальному класі (школі-інтернаті) для дітей із розумовою відсталістю проводиться корекційно-розвиткова робота з розвитку та корекції психосоціального розвитку, корекції вад мовлення, лікувальної фізичної культури, ритміки.

Метою корекційно-розвиткових занять з дітьми зі зниженим інтелектом є: психосоціальний розвиток та корекція психофізичних порушень дітей з розумовою відсталістю.

Основними завданнями корекційно-розвиткових занять є:

1.Формування особистісних якостей дитини, розвиток і корекція всіх психічних процесів, сприяння психологічної адаптації та соціальної реабілітації дітей.

2. Розвиток та подолання порушень мовлення (усного та писемного), дихання та голосу у дітей, попередження можливих вторинних розладів.

3. Корекція та компенсація загальної та дрібної моторики учнів.

4. Корекція та розвиток рухових порушень та недоліків фізичного розвитку, формування вмінь диференціювати рухи відповідно до ступеня мускульних навантажень, темпу рухів, підпорядкування рухів музиці.

Основним завданням корекційно-розвиткових занять для дітей з помірною розумовою відсталістю є формування у них навичок життєдіяльності в соціальному середовищі. Досягнення цієї мети забезпечується розв'язанням наступних завдань:

- соціальна адаптація дітей;

- корекція порушень розвитку;

- загальний фізичний розвиток у відповідності з їх можливостями.

У роботі з цією категорією учнів важливо приділяти увагу формуванню у них певного обсягу знань, адекватність поведінки та вміння діяти у конкретних життєвих ситуаціях.

Школа (школа-інтернат) працює за навчальними програмами, підручниками і посібниками, що мають відповідний гриф Міністерства освіти і науки України.

Тривалість уроків у підготовчих, перших класах початкової школи становить 35 хвилин, у других-четвертих класах – 40 хвилин, у п’ятих-тринадцятих класах – 45 хвилин. При цьому у підготовчих, перших-четвертих класах після 15 хвилин уроку, у п'ятих-десятих класах після 20 хвилин уроку проводяться рухливі внутрішні перерви (фізкультхвилинки).

Для організації навчального процесу в умовах інклюзивного класу загальноосвітньої школи дитина зі зниженим інтелектом не потребує створення для неї спеціальних архітектурних умов.

Задля успішної роботи з дітьми такої нозології вчителю необхідно:

• знижений темп роботи та працездатність – зменшення об‘єму завдань та їх кількості – індивідуальні картки (перфокарти);

• через несформованість навиків самостійної роботи – постійний контроль за виконанням завдання;

• враховуючи короткочасну пам’ять – багаторазове повторення інструкції;

• вміти підтримувати впевненість, бажання, попереджувати та адекватно реагувати на зміни у психічній діяльності.

Ефективність логопедичної допомоги у закладах освіти залежить від комплексного психолого-медико-педагогічного впливу та співп­раці з батьками.