Дорадчі (колегіальні) структури

Стратегічне управління спрямоване на вирішення нових проблем, які потребують зусиль фахівців всієї організації. Практика менеджмента висунула різноманітні колегіальні або дорадчі форми залучення спеціалістів до розробки та організації виконання стратегій. Ці структури не мають жорсткого оформлення, можуть бути постійно діючими або тимчасовими, різними за статусом, повноваженнями, представництвом у них спеціалістів різного фаху, спрямованістю на визначення певних завдань тощо.

Вони можуть створюватись як комітети, комісії, ради, колегії, цільові групи тощо. В загальному вигляді вони поділяються на:

Ø інформаційні — для своєчасного інформування персоналу про прийняті стратегічні рішення, наприклад про зміст та структуру затвердженого стратегічного плану;

Ø дорадчі — для вивчення проблем певного типу, оцінювання ступеня їхнього впливу на діяльність організації, наприклад для оцінки «слабких сигналів» та необхідності зміни стратегій;

Ø ті, що беруть участь у розробці та прийнятті рішень — для надання допомоги вищому керівництву, наприклад, існують комітети (комісії) з стратегічного аналізу або стратегічного планування. Як правило, в цих органах керівництво експертами та фахівцями організації здійснюється одним з найвищих менеджерів;

Ø контрольний — для відслідковування процесу реалізації стратегічних рішень, наприклад, може створюватись комітет з стратегічного контролінгу, який навіть обмежуватиме сферу прийняття одноосібних рішень окремими керівниками.

Переваги колегіальних (дорадчих) органів такі:

Ø •спільна, взаимодоповнююча робота фахівців різних сфер;

Ø «формування в процесі діяльності загально організаційних норм та правил ефективної поведінки;

Ø покращення координації в діяльності лінійних та функціональних ланок, представники яких беруть участь у роботі комітетів та комісій;

Ø «всебічний розгляд проблем, що виникають в організації, можливість виникнення нових ідей під час обговорення проблем спеціалістами з різною фаховою підготовкою;

Ø створення умов для підготовки молодих керівних кадрів;

Ø стабілізація роботи організації.

Недоліками дорадчих органів можна вважати:

Ø великі витрати часу на пошук спільного рішення;

Ø додаткові витрати на організацію діяльності колегіальних органів та залучення експертів;

Ø можливості перекладання відповідальності з вищих керівників на дорадчий орган;

Ø низький рівень відповідальності за розробку «неможливих»для даної організації рішень;

Ø можливість використання дорадчого органу для «зведення рахунків» посадовими особами, як інструменту поширення чуток;

Ø завищені (або занижені) очікування від роботи дорадчого органу, що находить вираз у наділенні повноваженнями певного обсягу.

Такі органи, як і будь-який інструмент стратегічного управління потребують обґрунтованості під час їх створення. Вибір того чи іншого варіанта залежить від особливостей організації, її оточення, рівня та змісту стратегій.