Прогнозування в системі стратегічного управління

Прогноз — це передбачення напрямків та тенденцій розвитку процесу, об'єкта або явища.

Розрізняють різні підходи щодо прогнозування:

Головна мета прогнозів — виявити процеси розвитку явищ та передбачити розвиток подій у майбутньому, а також побудова моделі найбільш ймовірного майбутнього стану середовища (як зовнішнього так й внутрішнього).

У моделі відбивається складний комплекс соціальних, економічних, науково-технічних, політико-правових факторів зовнішнього середовища та характеристики об'єкта прогнозування. Останніми роками поширення набули:

Ø економетричні моделі;

Ø економіко-математичні моделі, побудовані на сотнях статистично оцінених рівнянь;

Ø галузеві моделі «витрати-випуск» тощо.

Прогнози — це інструменти визначення цілей, але цілі — явище складніше за просте визначення та констатація напрямку розвитку будь-якої сфери, системи чи підсистеми. Кожний бізнес завжди має прогноз для обґрунтування мети у своїй діяльності, що створює підґрунтя для свідомого розвитку підприємства.

Найважливіші функції прогнозування в системі стратегічного планування::

• визначення можливих цілей і напрямків розвитку об’єкта прогнозування;

• оцінювання соціальних, економічних, наукових, технічних та екологічних наслідків реалізації кожного з можливих варіантів розвитку об'єктів прогнозування;

• попереднє визначення змісту заходів щодо забезпечення реалізації можливостей та послаблення загроз кожного з імовірних варіантів розвитку прогнозованих подій;

• оцінювання необхідних витрат і ресурсів для впровадження розроблених заходів і наслідків щодо прояву обмежень у системі«час — гроші».

У стратегічному плануванні прогнози використовуються у таких варіантах:

Ø побудова системи альтернативних прогнозів для різних співвідношень «продукт — ринок»;

Ø зміни у співвідношенні «можливості — загрози» (нереалізована можливість може стати загрозою, якщо її використає у повному обсязі конкурент);

Ø розробка цілей та альтернативних стратегій їх досягнення

Завдяки використанню системи варіантних прогнозів створюються умови для перевірки результатів, здобутих за допомогою різних методів прогнозування, що дає змогу підготуватися як до позитивних, так і до негативних тенденцій, максимізувати результати та мінімізувати збитки.

Основними класами методів прогнозування, що використовуються у стратегічному плануванні є методи екстраполяції; експертні методи; методи моделювання з різноманітними класифікаційними групуванням моделей.

Методи екстраполяції базуються на припущенні про незмінність або відносну стабільність наявних тенденцій розвитку, тобто це гіпотеза економічного передбачення базується на схожості та спадковості глобальних умов існування підприємств у минулому, теперішньому та майбутньому. У цьому й полягає обмеженість зазначеного підходу, оскільки чим тривалішим є період прогнозування, тим більш імовірним є змінність тенденцій розвитку під впливом різних факторів.