Методика огляду місця дорожньо-транспортпої пригоди

При огляді місця події обоє 'язково фіксуються такі дорожні умови:

- назва, напрямок дороги відносно сторін горизонту;

- план дороги (пряма ділянка, перехрестя і його форма, повороти й закруглення дороги, їх напрямки й радіуси);

- поздовжній профіль дороги (випуклий, горизон­тальний, двоскатний, односкатний, його величина);

- ширина проїжджої частини дороги;

- тип дорожнього покриття (асфальтобетон, цемен­тобетон, бруківка, гравій, пісок і т. д.);

- стан дорожнього покриття (сухе, мокре, забруднене, ожеледь, сніг, льодовий покрив, вигляд, розміри та місце їх розташування і т. д.);

- пошкодження дорожнього покриття (місце розташу­вання, конфігурація вибоїн, розміри та вигляд країв і т. д.);

- ширина правого й лівого узбіччя;

- тип покриття узбіччя і його стан (укріплене, м'яке, вкрите щебенем, піском, травою, снігом, кригою і т. д.);

- пошкодження на узбіччях;

- ширина тротуарів;

- висота бордюрів;

- наявність перешкод на проїжджій частині дороги, узбіччях, тротуарах;

- глибина кюветів;

- довжина відкосів кюветів, їх стан;

- дорожні знаки на відстані 300 м в обидва боки, зона дії знаків, правильність їх установлення і стан;

- розмітка проїжджої частини в зоні місця ДТП;

- зовнішнє оточення місця ДТП (відкрита місцевість, дерева, будови, обриви і т. д.);

- спосіб регулювання дорожнього руху на регульованому перехресті (регулювальник або світлофор, його тип, режим роботи, місцезнаходження, справність);

- видимість поверхні проїжджої частини по осьовій лінії;

- коефіцієнт зчеплення коліс транспортного засобу з дорожнім покриттям.

Оскільки межі огляду відразу встановити важко, спочат­ку рекомендується оглянути ті місця, де знаходяться основні об’єкти пригоди: автомобілі, інші транспортні засоби тощо. Потім, рухаючись у напрямку, зворотному руху автомобіля (або в напрямку, що відповідає руху автомобіля, який зник із місця пригоди), слід оглянути узбіччя, тротуари та прилеглі ділянки.

Першочерго­ву увагу при огляді, безумовно, приділяють об’єктам, що мають безпосереднє відношення до пригоди: слідам гальмування, розташуванню транспортних засобів, місцезнаходженню великих предметів. Проте слід враховувати, що нерідко і незначні об’єкти, які на перший погляд здаються несуттєвими, можуть мати важливе значення при розслідуванні пригоди. Тому при огляді слід фіксувати всі помічені на дорозі сліди та предмети.

Часто розташу­вання плям електроліту або іншої рідини, осколків скла, ґрун­ту, що обсипався, поламаних деталей, подряпин на дорожньому покритті служать відправною точкою для інженерних розрахун­ків та відновлення механізму пригоди.

СКЛАДАННЯ СХЕМИ ДТП

З існуючих способів вимірювань найбільш зручно використовувати систему прямокутних координат. Як одна з осей координат (X) можуть бути використані прямолінійний бордюр, прямолінійна кромка проїжджої частини, стіна будівлі або лінія, що є її продовженням, і інші об'єкти, обмежені прямими лініями. Друга вісь координат (У) повинна проходити через вибраний орієнтир (місце установки дорожнього знаку, кут будівлі і т.д.) і бути перпендикулярною першою.

У випадках, коли на місці ДТП немає прямих ліній, які можна було б використовувати як вісь координат (криволінійна ділянка дорогі, дорога без чітких меж проїжджої частини — ґрунтова, засніжена і т.п.), необхідно на місці ДТП штучно позначити лінію (вісь координат), від якої вироблятимуться вимірювання (така умовна лінія називається базовою).

Базова лінія проводиться між двома добре помітними об'єктами (орієнтирами). Можна позначити цю лінію на місцевості, натягнувши між вибраними об'єктами полотно рулетки або шнур. Розташування базових ліній визначаються на місці ДТП, виходячи з конкретної обстановки і зручності вимірювань.

Положення сліду або об'єкту фіксується вимірюванням відстані від їх характерних точок (початок, кінець, зміна напряму сліду, положення коліс ТЗ і ін.) до базової лінії (поперечний розмір), а також до лінії, перпендикулярної до базової і, яка проходить через один з орієнтирів — друга вісь координат (подовжній розмір). Вимірювання проводяться перпендикулярно до осей координат.

Не виключено, що поблизу місця ДТП не виявиться двох об'єктів, між якими можна було б провести пряму лінію, а лише один (камінь, самотнє дерево і т.п.). В цьому випадку базову лінію можна побудувати на заданій відстані від місця розташування компаса, встановленого у певної частини орієнтиру, провівши її так, щоб вона перетинала лінію, направлену від компаса на яку-небудь сторону світла.

Слід зафіксувати довжину, ширину і конфігурацію сліду, а також його характер (гальмування, бічне ковзання) і, по можливості, його приналежність конкретному ТЗ.

· Якщо слід прямолінійний, фіксують його розташування по відношенню до прийнятої базової лінії (до краю дорогі, осьової лінії дорожньої розмітки і ін.) на початку і кінці сліду.

· Якщо слід криволінійний (складної конфігурації), то при нанесенні його на схему слід поступити таким чином: базова лінія від початку (кінця) сліду розбивається на відрізки однакової довжини, наприклад, рівні 1 м. (при розбитті базової лінії на відрізки меншої довжини точність нанесення сліду буде більшою). Довжина відрізків повинна бути вказана. При рівній довжині всіх відрізків достатньо вказати довжину першого. Відрізки позначають цифрами і вимірюють відстані від кінців відрізків до сліду.

· Часто слід, залишений ТЗ, проходить по ділянках дороги з різним покриттям (наприклад, гальмування починається на проїжджій частині, потім ТЗ в загальмованому стані перетинає розділовий газон і зупиняється на узбіччі). У таких випадках необхідно зміряти довжину сліду в межах кожної ділянки.

При фіксації слідів шин ТЗ вимірюються:

• відстань між серединами слідів шин, залишених правими і лівими колесами (при прямолінійному русі воно відповідає колії ТЗ). Якщо сліди залишені спареними колесами, то вимірюється відстань між серединами слідів внутрішніх коліс, а також зовнішніх коліс;

• ширина слідів шин — відстань між бічними межами сліду, залишеного будь-яким одиночним колесом;

• глибина сліду шини — відстань між дном об'ємного сліду і площиною поверхні, на якій він залишений;

• будова малюнка протектора, що відобразився в сліді, — конфігурація і розміри його елементів (зокрема місцеві дефекти), їх кількість, положення на біговій доріжці і щодо один одного.

Об'ємні сліди коліс ТЗ, знайдені на місці події, фіксуються шляхом виготовлення зліпків.

Достатньо зафіксувати розташування осей передніх і задніх коліс ТС, розташованих з одного боку (тобто правих або лівих коліс), і вказати модель ТЗ (тягача, причепа).

Перед нанесенням меж розташування осипів на схему, наприклад осипів стекол, слід по можливості визначити приналежність стекол, що обсипалися, конкретному ТЗ. Якщо виявиться, що в загальних межах осипів розташовуються осколки лобового скла одного з ТЗ і скла фар іншого ТЗ, то межі їх слід позначити окремо. Перед початком вимірювань слід позначити межі осипу і місць найбільшої концентрації.