Обробка електродів та гумових прокладок для них

Обробити серветкою, змоченою в 3% розчині хлораміну 2 рази з інтервалом 15 хвилин.

В загальному комплексі фізичних методів лікування чільне місце належить водним процедурам. Найчастіше з цією метою використовують лікувальні душі і ванни. Біологічна активність водолікування (гідротерапії) основана на рефлекторному впливі води і розчиненому в ній лікарських засобів насамперед на кровообіг і нервову систему. Загальний вплив на лікувальний процес досягається за допомогою лікувальних ванн. Розрізняють лужні, ароматичні, мінеральні, газові, перлинні та комбіновані ванни. Вони відрізняються між собою різним складом, механізмами дії на організм і особливостями відпуску. Найчастіше ванни відпускають через 30-45 хвилин після сніданку або через 1-2 години після обіду.

Правила приготування лікувальної ванни: Наповнення проводять у два послідовних етапи: спочатку ємність ванни на чверть заповнюють холодною водою, яку потім розбавляють гарячою до необхідної температури, найчастіше до 35-36^оС. Температуру води вимірюють спеціальним водним термометром. Коли ванна підготовлена роздягнутий хворий повільно (самостійно або за допомогою медичного персоналу) розміщується в ній і приймає зручне напівсидяче положення. рівень води у ванні не повинен сягати вище сосків. Для зручного положення голови під потилицею розміщують невеличку подушечку, обшиту клейонкою, а на лоб кладуть вологий холодний компрес або рушник, змочений холодною водою. Середня тривалість ванни – 15-20 хвилин. Під час приймання ванни необхідно стежити за самопочуттям хворого, контролювати стан його пульсу і дихання. При появі ознак порушення дихання і серцевої діяльності процедуру слід припинити і терміново викликати лікаря. Після процедури хворий повинен протягом щонайменше пів години відпочити в лежачому положенні на кушетці. При погіршенні самопочуття хворого необхідно терміново направити в палату за допомогою транспортних засобів (крісло-каталка, ноші).

Після процедури із ванни випускають воду, миють її мильним розчином і прополіскують гарячою водою. Ванну дезінфікують просвітленим 0,5% розчином хлорного вапна, або 2% розчином хлораміну, а потім прополіскують теплою водою.

6.Матеріали для самоконтролю:

- з одиничною вибірковою відповіддю – І рівень;

1. Який засіб найчастіше використовують для дезінфекції ванни?

а) 0,5% розчин хлораміну;

б) 1% розчин хлораміну;

в) 2% розчин хлораміну;

г) 1:5000 розчин фурациліну.

2. Яка середня тривалість лікувальної чи гігієнічної ванни?

а) 5-10 хвилин;

б) 15-20 хвилин;

в) 25-30 хвилин;

г) 40-50 хвилин.

3. Яка оптимальна температура гігієнічної ванни?

а) 30-32 ^оС;

б) 33-34 ^оС;

в) 35-36 ^оС;

г) 37-38 ^оС;

д) 39-40 ^оС.

4. У хворої під час прийому електропроцедури раптово з¢явилися стискуючий біль в ділянці серця, серцебиття. Що повинна зробити медсестра, яка відпускає процедуру?

а) Припинити відпуск процедури;

б) Зробити ін¢єкцію кордіаміну;

в) Продовжувати процедуру до огляду лікаря

5. Яким приладом проводиться визначення чутливості шкіри до ультрафіолетового опромінення?

а) Тепловізор;

б) Томограф;

в) Термограф;

г) Біодозиметр;

д) Фотометр.

6. Яка точка температури плавлення медичного парафіну?
а) 40-45 с;
б) 45-50 с;
в) 50-55 с;
г) 55-60 с;
д) 60-65 с.

7. Який механізм дії місцевої аплікації парафіну? Виберіть невірну відповідь.

а) Знеболююча;
б) Резорбтивна;
в) Протизапальна;

г) Спазматична;

д) Розсмоктуюча.

8. Укажіть неприйнятий варіант методики при проведенні парафінолікування.
а) Серветково-аплікаційний;

б) Кюветно-аплікаційний;
в) Ванночки;
г) Порожнина;
д) Нашарування.

9. При якому захворюванні не показано проведення озокеритотерапії?
а) Хронічний бронхіт;
б) Вертеброгенна люмбоішалгія;
в) Туберкульозний коксит в активній фазі;
г) Наслідки травматичного артриту;
д) Виразкова хвороба шлунка в стадії ремісії.

10. Найбільш суттєвим фактором в дії парафіну є:
а) Хімічний;
б) Тепловий;
в) Радіологічний;
г) Гормональний.

11. Основні методики застосування озокериту:

а) Ванночки, грілка;
б) Серветково-аплікаційний, кюветно-аплікаційний, електрофорез озокериту;

в) Ванночки, грілка, серветково-аплікаційний;

г) Кюветно-аплікаційний, тампони озокериту.

12. Чинником, що діє в методі гальванізації є:

а) Змінний струм малої сили і високої напруги;

б) Постійний імпульсний струм низької частоти, малої сили;

в) Постійний струм низької напруги і невеликої сили;

г) Струм високої частоти і напруги;

д) Струм ультрависокої частоти.

13. Чинником, що діє в методі електросну є:

а) Постійний струм низької напруги і малої сили струму;

б) Синусоїдальний струм;

в) Імпульсний струм напівсинусоїдальної форми;

г) Імпульсний струм прямокутної форми;

д) Експоненціальний струм.

14. У механізмі знеболюючої дії електросну основна роль належить:

а) Утворенню ендорфінів в лімбічній системі головного мозку;

б) Утворенню біологічно активних речовин (гістаміну, серотоніну);

в) Підвищенню глобулінових фракцій білків крові;

г) Підвищенню функції симпатико-адреналової системи;

д) Утворенню вільних радикалів.

15. Чинником, що діє в методі ампліпульстерапії є:

а) Постійний струм;

б) Імпульсний струм високої частоти і напруги, малої сили;

в) Імпульсний синусоїдальної форми струм, що модулюється коливаннями низької частоти;

г) Імпульсний струм прямокутної форми;

д) Змінний високочастотний струм.

Еталони правильних відповідей:

- з вибірковою групою правильних відповідей – ІІ рівень;

1. На шкірі грудної клітки у хворого виявлене шкірне захворювання - екзема. Застосування яких із зазначених процедур не показане?

A) Банки.

Б) Електрофорез.

B) Зігрівальний компрес.

Г) П'явки.

Д) Грілка.

Е) Міхур з льодом.

2. У яких випадках ви застосує гідротерапію?

A) Приступ ядухи.

Б) Ниркова колька.

B) Головний біль.

Г) Гнійний інфільтрат.

Д) Кровотеча.

Е) Крововилив у суглоб внаслідок травматичною ушкодження.

3. При яких патологічних станах застосування електрофорезу протипоказане?

A) Кашель сухий.

Б) Трахеїт.

B) Запалення легень.

Г) Опік шкіри І ступеню.

Д) Опік шкіри П ступеню.

Е) Променеве ураження шкіри.

Ж) Пухлина легень.

З) Кровоточива рана.

4. Назвіть процедуру, дія якої розрахована на температурну реакцію.

A) Душ Шарко.

Б) Моржування.

B) Вихрові ванни.

5. Застосування бальнеотерапії протипоказане при:

А) Кровотечі.

Б) Захворюваннях шкіри

В) Трахеїті.

Г) Хворобах системі крові.

6. Застосування гальванізації протипоказане при:

A) Новоутвореннях.

Б) Алергічних захворюваннях шкіри

B) Сепсисі.

Г) Високій температурі.

Д) Ін'єкційних інфільтратах.

7. Застосування епектрофорезу протипоказане при:

A) Кровотечах.

Б) Болях у животі невиясненого походження.

B) Гострих запальних процесах у черевній порожнині (холецистит, апендицит, панкреатит).

Г) Злоякісних новоутвореннях

Д) Кровотечах.

Е) Тромбофлебітах.

Ж) Туберкульозі.

З) Септичних станах.

8. Світлолікування використовують при:

A) Кровотечах.

Б) Зменшення набряку тканин при травмах, забитті, укусах отруйних колах.

B) Початкових стадіях гострих запальних процесів.

Г) Бронхіті.

9. До якої процедури може належати внутрішнє застосування мінеральних вод:

А) Гідротерапії.

Б) Бальнеотерапії.

В) Водолікування.

10. Місцеві теплові процедури (грязелікування, парафінолікування і ін.) не призначають хворим:

А) з активним туберкульозом.

Б) з невритом лицевого нерва в підгострій стадії.

В) з гепатитом в гострій стадії.

Г) з мастопатією.

Д) хронічним аднекситом.

Еталони правильних відповідей:

- з відповіддю, що самостійно формулюється, позначається студентом – ІІ рівень;

1. Світлолікування - це …

2. Ультрафонофорез – це …

3. До теплолікування відносять: а)…, б)…, в)….

4. Методики парафінолікування: а)…, б)…, в)…, г)….

5. Лікувальні грязі – це …

6. Водолікування – це …

7. Гідротерапія – це …

8. Бальнеотерапія – це …

Еталони правильних відповідей:

1. використання з лікувальними та профілактичними цілями штучно отриманої світової енергії.

2. поєднаний вплив на тканини ультразвукової хвилі і лікарської речовини.

3. а) парафінолікування; б) озокеритолікування; в) грязелікування.

4. а) кюветно-аплікаційний метод; б) салфетко-аплікаційний метод; в) метод нашарування;

г) метод парафінової ванни.

5. природні утворення, які складаються з води, мінеральних і органічних речовин, що мають

тонкодисперсну структуру і мазеподібну консистенцію.

6. використання води в лікувальних, профілактичних і реабілітаційних цілях з допомогою

спеціально розроблених методичних прийомів.

7. процедури з використанням прісної води.

8. процедури з використанням мінеральних та газових вод, природних чи штучно приготованих.

- на визначення правильної послідовності дій – ІІ рівень;

1. Назвіть послідовність дій методики та техніки проведення загальної гальванізації

(за Щербаком):

а) Електрод площею 300 см² розміщують між лопатками і з’єднують з одним полюсом апарата, два інших розміщують на м’язах литок і за допомогою роздвоєного провода з’єднують з іншим полюсом апарата.

б) Хворого кладуть у зручне положення.

в) Тривалість дії 20-40 хвилин щоденно або через день.

г) В місці накладання електродів пацієнт буде відчувати легке поколювання, тепло, припікання, ”повзання мурашок” і під час процедури ці відчуття можуть змінюватися.

д) Шкіра під електродом має бути гіперемійованою.

е) Шкіру обтирають спочатку злегка вологою, а потім сухою серветкою. Одягають хворого в суху білизну, вкривають ковдрою і дають відпочити 30-40 хвилин в кімнаті відпочинку.

Еталони правильних відповідей: б, в, а, г, д, е.

2. Назвіть послідовність приготування лікувальної ванни:

а) Для зручного положення голови під потилицею розміщують невеличку подушечку, обшиту клейон­кою, а на лоб кладуть воло­гий холодний компрес або рушник, змочений холодною водою.

б) Холодну воду розбавляють гаря­чою до необхідної темпера­тури, найчастіше до 35-36^оС.

в) Роздягнутий хворий повільно (самостійно або за допомогою медичного персоналу) розміщується у ванні і приймає зручне напів­сидяче положення.

г) Температуру води вимірю­ють спеціальним водним термометром.

д) Середня тривалість ванни – 15-20 хвилин.

е) Рівень води у ванні не повинен сягати вище сосків.

є) Ємність ванни на чверть за­повнюють холодною водою.

Еталони правильних відповідей: є, б, г, в, е, а, д.

- на знаходження логічно зв’язаних пар – ІІ рівень;

1. Назвіть логічно зв’язані пари відповідей:

Еталон правильної відповіді: А – а; Б - б

- на вибір кількох груп правильних відповідей – ІІІ рівень.:

Еталон правильної відповіді: А – в; Б – г; В – а; Г – д; Д – б.

В. Задачі для самоконтролю:

- типові, стандартні, класичні, мають однозначну відповідь, студентам відомий алгоритм їх вирішення – ІІ рівень;

Задача 1. У хворого із скаргою на сухий кашель діагностовано гострий бронхіт. Які процедури Ви

йому порекомендуєте?

Задача 2. У яких випадках Ви застосуєте УВЧ?

Задача 3. Що можна використати із фізіопроцедур з метою швидкого розсмоктування

інфільтрату?

Задача 4. У хворого біль у епігастральній ділянці. Яку процедуру ви призначите хворому?

Еталони правильних відповідей:

1) УВЧ, електрофорез, аеронізацію, інгаляції, масаж.

2) Гострі запальні процеси, невралгія, фурункули.

3) УВЧ.

4) Гальванізація, електрофорез.

5) Спочатку УВЧ а потім електрофорез.

- нетипові, нестандартні, що відображають ускладнені професійні ситуації – ІІІ рівень

Задача 1. Двом хворим з діагнозом хронічний гастрит призначена гальванізація шлунка. В одного,

хворого підвищена кислотоутворювальна функція а в іншого - знижена. У чому різниця

методики проведення процедури?

Задача 2. У хворого через 10 годин після сеансу ртутно-кварцевого опромінення з'явилася

інтенсивна гіперемія шкіри спини. Стан пацієнта супроводиться відчуттям жару і

пекучим болем шкіри. Які засоби повинна застосувати медсестра?

Задача 3. Зважаючи на те, що скло солюкс-лампи може тріснути, як слід її розміщати?

Еталони правильних відповідей:

1. При підвищеній кислотоутворювальній функції на проекцію шлунка - анод, при зниженій -

катод.

2. Змастити шкіру гідрокортизоновою маззю.

3. Медсестра повинна розміщати лампу підкутом щодо пацієнта і на відстані. що виключає

можливість потрапляння осколків на тіло. Лампи мають бути оснащені охоронними дротяними

сіточками з віконцями розміром 4-5 мм.

Література:

Основна:

1. Гребенев А.Л., Шептулин А.А., Хохлов А.М. Основы общего ухода за больными.: Учеб.пособие. – М.:Медицина, 1999. – С.
2. Пропедевтика внутрішніх хвороб з доглядом за терапевтичними хворими /За заг.ред. А.В.Єпішина. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – С. 86-103.
3. Нетяженко В.З., Сьоміна А.Г., Присяжнюк М.С. Загальний та спеціальний догляд за хворими. – К.: Здоров’я, 1993. – С. 138-164.
4. Шуліпенко І.М. Загальний і спеціальний медичний догляд за хворими з основами валеології /Навч.-метод. посібник для студентів медичних вузів і учнів медичних ліцеїв // МОЗ України, ЦМК з ВМО, Національний медичний університет імені О.О.Богомольця, Український медичний ліцей. - Київ, 1998. – С. 81-122.

Додаткова:

1. Мухина С.А., Тарновская И.И. Атлас по манипуляционной технике.- М.: АНМИ, 1997.
2. Основи внутрішньої медицини: Пропедевтика внутрішніх хвороб / Децик Ю.І., Яворський О.Г., Нейко Є.М. та ін.; за ред. О.Г.Яворського. – К.: Здоров¢я, 2004. – 500 с.
3. Яворський О.Г., Ющик Л.В. Пропедевтика внутрішніх хвороб у запитаннях і відповідях. – К.: Здоров’я, 2003.