Вогневий спосіб підривання.

Вогневий спосіб застосовується для підривання одиночних зарядів ВР чи для різночасного підривання серій зарядів, коли підрив одного з них не може зашкодити іншого заряду чи іншої серії зарядів.

Суть вогневого способу підриву полягає у передачі вогневого імпульсу, пучка іскор, від джерела по вогнепровідному шнуру до капсуля детонатора.

Позитивною стороною вогневого висадження є: його простота, що не вимагає високої кваліфікації підривників і швидкість підготовки об'єкта до вибуху.

Недоліком цього способу єте, що він не дозволяє одночасно підірвати серію зарядів і зробити вибух у точно встановлений час.

Засобами вогневого способу підриву є:

-капсюлі-детонатори;

-вогнепроводний шнур;

-запалюючий (тліючий) фітіль;

-сірники звичайні або сірники підривника.

Приладами вогневого способу підриву є:

-саперний ніж;

-обжим.

Капсюлі-детонатори застосовуються для ініціювання зарядів ВР.

У військах для підривних робіт застосовуються капсюля- детонатори:

- КД №8А (гільза алюмінієва, ВР підвищеної потужності-тетріл, тен або гексоген, ініціююча ВР-азид свинцю та тенерес);

- КД №8М (гільза мідна, ініціююча ВР-гремуча ртуть);

Характеристика КД №8А.

Діаметр:

зовнішній 7,0 мм

внутрішній 6,4 мм

Довжина гільзи 47-49 мм

Відстань від відкритого кінця гільзи до чашечкі 17-23 мм

Вага ВР: тенерес 0,10 г

азид свинцю 0,20 г

тетріл, або тен, або гексоген 1,02 г.

Капсуль-детонатор № 8-А представляє собою відкриту з одного кінця циліндричну алюмінієву гільзу, у нижній частині якої запресоване бризантна ВР підвищеної потужності (тетрил, ТЕН чи гексоген), а зверху — ініціююча ВР (азид свинцю і тенерес). Заряд капсуля-детонатора прикривається зверху алюмінієвої чашечкою із круглим отвором у центрі, закритим шовковою сіткою.

Мал. Капсулі - детонатори:

а — КД№8-А; б — № 8-М;

1 — гільза; 2 —чашечка;, 3 —сітка; 4 — тенерес; 5 — азид свинцю; 6 —гремуча ртуть; 7 — тетрил (тэн або гексоген)

Капсулі-детонатори вибухають: від пучка іскор вогнепровідного шнура (при вогневому способі висадження), від полум'я електрозапалювача (при електричному способі висадження) чи від вибуху шнура, що детонує, (у випадку його застосування при вогневому чи електричному способі висадження).

Капсулі-детонатори вимагають обережного звертання, тому що від удару, тертя і нагрівання вони можуть вибухнути. Капсулі-детонатори варто оберігати від вологи і зберігати в сухих місцях окремо від вибухових речовин.

Капсуля детонатори вважаються негідними при наявності:

- наскрізних тріщин і вм’ятостей на гільзі;

- опудренності стінок гільзи ініціюючим складом;

- окислювання у виді великих чи плям суцільного нальоту на гільзах.

Вогнепровідний шнур призначається для порушення вибуху капсулів-детонаторів у запальних трубках і запалення зарядів димного пороху.

Він складається з порохової серцевіни з однією направляючою ниткою у середені і ряда внутрішніх та зовнішніх оплеток і оболонок.

Зовнішний діаметр шнура 5-6 мм.

Виготавляють вогнепроводниц шнур слідуючих видів:

- ОША (асфальтований – оболонка темно-сірого кольору);

- ОШП (у пластифікатовій оболонці – оболонка сіровато-білого кольору);

Вогнепроводний шнур усіх типів відрізками довжиною по 10м звертається у бухти (кола) і у такому вигляді зберігається на складах.

Швидкість горіння ОШ на повітрі приблизно 1см на секунду.

Під водою шнур горить на глибині до 5м.

Мал. Вогнепровідний шнур (довжина 10 м):

1-зовнішня оболонка; 2-порохова сердцевина; 3 —направляюча нитка

Запалюючий (тліючий) гніт застосовується для запалювання вогнепровідного шнура і являє собою пучок бавовняних чи лляних ниток, сплетених у шнур діаметром 6— 8 мм і просочених калієвою селітрою.

Гніт горіє зі швидкістю 1 сму 1—3 хвилини в залежності від сили вітру.

Запальні трубки, виготовлені у військах можуть бути зроблені без запалюючого гніта чи з гнітом. Без гніта запальні трубки коротше 50 см робити забороняється. У запальних трубках з запалюючим гнітом відрізок вогнепровідного шнура повинний мати довжину не менш 10 см.

У виняткових випадках бойової обстановки і при виробництві підривних робіт під час захисту мостів від льодоходу дозволяється застосовувати запальні трубки без гніта довжиною 15 см.

При вогневому способі підрив зарядів здійснюється запальною трубкою, що складається з капсуля-детонатора й вогнепроводного шнура.

Запальні трубки надходять із промисловості в готовому виді (запальні трубки з вогнепровідним шнуром у пластикатовій оболонці — ЗТП) але можуть виготовлятися й у військах.

Порядок виготовлення запалювальної трубки

1. Гострим ножем на дерев'яній підкладці відрізати під прямим кутом ОШ необхідної довжини (не меньш 50 см).

2. Перевірити придатність КД.

3. Відрізаний кінець ОШ обережно без натиску й обертання ввести у гільзу КД.

4. Закріпити КД на вогнепровідному шнурі обжимом.

Для цього:

§ взяти шнур у ліву руку і притримувати капсуль-детонатор вказівним пальцем;

§ правою рукою накласти обжим так, щоб його нижня поверхня була на рівні зрізу гільзи;

§ поступово підсилюючи натискання на обжим і повертаючи його, створити на краю гільзи кільцеву шийку.

Перед запаленням запальної трубки по команді Приготуватися» вільний кінець ОШ обрізають під гострим кутом.

Обрізка шнура повинна вироблятися після того, як запальна трубка буде вставлена в заряд ВР.

Запалення роблять звичайними сірниками по команді “Вогонь”