Вимоги до особистісних і проф..якостей завідуючого днз.

Ознаками управління кінця XX–XXI століть є раціоналізація, гуманізація, системність та концептуальність управління. Людина перестає бути засобом управління і стає його метою.

У зв’язку з цим актуальною є підготовка висококваліфікованих фахівців у галузі управління. Особливості суспільного життя ставлять жорсткі вимоги до особистісних та професійних якостей менеджера освіти.

В управлінні існує людиноцентристський підхід, що має предметом дослідження особистість людини (керуючого та керованого) (Р.Шакуров, В.Лазарєв, Н.Немова, П.Третьяков, Ю.Конаржевський, Т.Шамова та ін.).

Сутність людиноцентристського підходу полягає в тому, що центром уваги в управлінні стає людина. Даний підхід спирається на теорію і практику менеджменту, в якому досить добре розроблена поведінкова сторона діяльності менеджера, що орієнтується у своїй роботі на повагу, довіру, успіх [12].

Особистісний (людський) фактор – це складний сплав ділових якостей, спрямованості інтересів, ціннісних орієнтацій спеціаліста, його емоційних та психічних станів; проявляється цей фактор у повсякденній взаємодії, співробітництві, спілкуванні з колегами, учнями, в організації різних видів пізнавальної та культурно-дозвільної діяльності, в оціночних судженнях, в особистих симпатіях і антипатіях, у прийнятті та реалізації рішень, у багатьох найтонших нюансах, з яких складається професійний, діловий портрет менеджера, стиль його професійної діяльності і взаємовідносин з педагогічним колективом, учнями та їх батьками, з різними державними та громадськими організаціями [11, с. 88].

Серед особистісних особливостей виділяються: лідерство, впевненість у собі, наполегливість та вміння переконувати, прагнення взяти відповідальність на себе. Серед динамічних особливостей психічних процесів найбільш важливими є здатність до тривалої напруженої роботи, вміння “тримати удари” та швидко включатися в нову діяльність.

А.Кондратенков уважає, що головними особистісними характеристиками вчителя, які є ціннісними орієнтирами його професійної діяльності, виступають “щедрість душі, любов і постійний інтерес до дітей, готовність віддавати усі свої сили їх розвитку” [5, с. 27].

Шакуров визначив п'ять груп взаємопов'язаних психо­логічних рис:

Перша риса — повага до людей;

Друга риса -— колегіальність; Т

ретя риса — ділова спрямованість;

Четверта риса — новаторство;

П'ята риса — вимогливість.

Особистість менеджера постає як система, що сама розвивається і регулюється, цілеспрямована активність якої в професійній сфері піднімається на рівень свідомої діяльності, якаобирає сама собі цінності. Але для цього необхідні принаймні такі умови: наявність професійних цілей, установок, ідей, задумів, потреб, пов’язаних з виконанням місії менеджера; достатньо розвинуті сутнісні сили, що дозволяють здійснювати формуючий вплив, свобода вибору у здійсненні своїх планів; моральна позиція, яка орієнтує на використання технологій навчання й виховання лише на благо людини тощо [11, с. 94-95].

Згідно з принципом особистісно-діяльнісного підходу для саморозвитку особистості менеджера освіти важливим є усвідомлення керівником певної суперечності між вимогами до нього з боку професійної управлінської діяльності і реальним рівнем його розвитку. У такому випадку суперечність між усвідомленою потребою відповідати вимогам професійної управлінської діяльності та реальним рівнем стає психологічним механізмом, рушійною силою розвитку особистості керівника освіти. Взагалі розвиток особистості – це завжди саморозвиток.

Взаємодія особистості як неповторної індивідуаль­ності з діяльністю керівника як об'єктивно виробленою системою управлінських функцій створює індивідуаль­ний стиль керівництва.

Аналізуючи практику управлінської діяльності, можна стверджувати, що в менеджменті в освіті здійснюється формування індивідуального стилю керівництва, тобто та­кої системи взаємопов'язаних дій особистості керівництва навчального закладу, яку він застосовує як управлінець-професіонал для досягнення мети управління через гармонізацію вимог діяльності та індивідуальних властивостей його особистості. Саме цією гармонізацією діяльності управління і особистості кожний керівник, з одного боку, адаптує свою особистість до вимог діяльності, а з іншо­го — оволодіває, оптимізує способи, прийоми, засоби ді­яльності.

Індивідуальний стиль діяльності сприяє, таким чином, усуненню можливої суперечності між діяльністю та особистістю. У співвідношенні цих явищ прослідковується ре­алізація особистісно-діяльнісного підходу. Але залежно від усвідомлення керівником проблем своєї роботи, її позитивних та негативних рис доцільно розглядати свідоме вироблення індивідуально­го, авторського стилю управління, хоч розуміється, що риси індивідуального стилю закономірно властиві кожно­му керівникові як неповторній індивідуальності.

Ефективними чинниками, що впливають на стиль керів­ництва, є такі:

• психофізіологічні та особистісні якості керівника ко­лективу. Особистість керівника — це той «реактор», в якому «переплавляються» всі об'єктивні, зовнішні впливи, а також відбиваються особливості керова­ного ним колективу. Після такого «переплавлення» формується стиль керівництва, що є неповторним так само, як неповторна і особистість керівника;

• психофізіологічні та особистісні особливості під­леглих — вікові, статеві, особливості темпераменту морально-вольові якості, характер, потреби;

• соціально-психологічні особливості колективу: морально-психологічний клімат, згуртованість, підго­товка до праці, ціннісноорієнтаційна єдність, дисци­плінованість, рівень суспільної думки;

• компетентність керівника, тобто та якість його осо­бистості, що допомагає свідомо виробляти найкра­щий стиль керівництва на основі досвіду, знання на­уки управління, психолого-педагогічної озброєності, наукового та загальнокультурного світогляду;

· обізнаність керівника з особливостями колективу, яким він керує, що допомагає обрати стиль керівництва і який найкраще відповідає конкретним умовам праці колективу та керівника.

Пропонуємо для порівняння основні компоненти змісту діяльності вихователя та менеджера з метою виявити те спільне, що дозволить підсилити елементами менеджменту професійну підготовку педагога.