Дисертаці. Окремі праці. Поезії

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 2

Авт М 75	Психология конструкторского замысла: Автореф. дис. … канд. Пед. наук (по психологии) /Ленинград. гос. ун-т. – Ленинград, 1966. – 19 с.
	Психология решения школьниками творческих задач. – К.: Рад. шк., 1983. – 95 с. – Библиогр.: с.91-94.
	М 76	Психология творческой деятельности. – К.: Об-во «Знание» УССР, 1978. – 47 с. – (Педагогическая).
	М 76	Психологічна готовність до творчої праці. – К.: Т-во “Знання” УРСР. – 46 с. – (Сер.7 “Педагогічна”; №9).
	1. Види творчості. Поняття про творчий процес. Головна характеристика творчості — створення нового. Серед сучасних позицій науковців стосовно природи творчості виділяють два підходи. У межах першого з них творчість розглядають як діяльність,спрямовану на створення нових суспільно значущих цінностей; основну увагу приділяють критеріям об’єктивної новизни й оригінальності продуктів творчої діяльності. Другий підхід пов’язує творчість із самореалізацією людини, з розвитком мотивації її творчої діяльності. Критерій творчості в такому розумінні, її цінність — особистість самої людини, а не тільки продукти творчої діяльності. Отже, творчу діяльність можна охарактеризувати за допомогою такихпараметрів: суб’єкта творчості; продукту творчості; умов, у яких проходить творчий процес. Безперечно, що центр творчості, його основа — сама особистість, суб’єкт, без якого неможлива творча діяльність. У загальній структурі творчої діяльності як системи можна виділити кілька основних підсистем: • процес творчої діяльності; • продукт творчої діяльності; • особистість творця; • середовище; • умови, у яких проходить творчість. У свою чергу, у кожній із названих підсистем можна також виокремити їх складові. Наприклад, процес діяльності має такі складники: постановка задачі, формування задуму, його реалізація. Особистість творця характеризується здібностями, особливостями розуму, темпераментом, віком, характером тощо. Середовище й умови являють собою фізичне оточення, колектив, стимулятори та бар’єри у творчій діяльності й ін. Творчий процес людини — це послідовність творчих актів. Творчий акт можна вважати умовною одиницею творчого процесу, зручною для аналізу та вивчення механізмів творчості. Види творчості. На сучасному етапі розвитку наука не дає поки що вичерпної відповіді на те, як система механізмів мозку діє у творчому акті, проте за допомогою досліджень нейрофізіології, психології та психотерапії можна оха-рактеризувати решту психофізіологічних механізмів творчого процесу людини. На творчий процес, роботу уяви загалом людину спонукає потреба створити щось нове. Нейрофізіологічний механізм творчості вмикає так звані детектори новизни, які виявляють щось нове в зовнішньому та внутрішньому світі. Це спеціальні нейрони, що відповідають лише на нові подразники та не реагують на повторення стимулів. Детекторам новизни властива висока чутливість, тому людина відчуває приємне хвилювання, позитивне емоційне переживання в процесі творчості. Нові враження стимулюють потяг до творчості та безпосередньо її процес. Багато вчених виділяють три види творчості: наукову, технічну та творчість у галузі літератури й мистецтва. Це досить загальна та достатньо вичерпна класифікація, тому В. О. Моляко з урахуванням інших видів людської діяльності виокремлює такі види творчості: 1. Наукова. 2. Технічна. 3. Літературна. 4. Музична. 5. Образотворча. 6. Ігрова. 7. Навчальна 8. Побутова. 9. Військова. 10. Управлінська. 11. Ситуаційна 12. Комунікативна. Наукова творчість пов’язана з діяльністю людини в певній галузі науки, наприклад у математиці, фізиці, хімії. Технічна творчість спрямована на створення нових машин, пристроїв, деталей і змінення їх функцій. До технічної творчості належать винахідництво, конструювання, архітектура, художнє конструювання пристроїв і раціоналізація процесів, пов’язаних із технікою. Художню творчість розглядають насамперед не в аспекті створення чогось нового в певній галузі культури, а щодо самореалізації людини-творця. Здатність до творчості пов’язана з якимось видом діяльності чи навіть культурою загалом Духовний розвиток людини в ідеалі можна вважати стрижнем, єдиною основою будь-яких її істинно творчих проявів у певних галузях діяльності. Тому як один із синонімів вищого Я було запропоновано поняття творчого Я людини. Здібності до творчості — це не сукупність окремих якостей, кожна з яких сама по собі являє собою якусь здібність. Навпаки, окремі здібності, які слід розрізняти в психологічному портреті вченого чи художника, виявляються властивим йому цілісним ставленням до світу, причому саме завдяки цьому вони й стають здібностями до творчості. Отже, здібності — це не особлива “частина” психіки, а особливий її стан, в остаточному підсумку — можливо, уся психіка, мобілізована та змінена специфічним ставленням до світу й до самого себе. Від здібностей залежить творча самореалізація людини. Художня творчість людини — лише один зі способів зустрітися з творчим Я та реалізувати його в загальнокультурному плані.. Літературна, образотворча та музична творчість пов’язані з новими здобутками в кожній із цих галузей (наприклад, зі створенням скульптури, написанням роману, вірша, опери). Ігрова творчість спрямована на участь суб’єкта в грі, де потрібні зміни, нововведення, відгадка, пошук результату. Це може бути й гра маленького дошкільника, який імпровізує з лялькою, і гра професійного актора в п’єсі чи в кіно. До навчальної творчості можна віднести всі види навчальної діяльності із засвоєння нових знань і виконання нових завдань. Така діяльність організована (у дитсадку, школі, інституті, на курсах і т. ін.). Військова й управлінська творчість мають багато спільного, тому що вони спрямовані на керівництво колективами людей і їх діяльністю, прийняття рішень у гострих ситуаціях бою, міжособистісних конфліктів і т. ін. Побутова (“домашня”) творчість відіграє надзвичайно важливу роль у нашому житті. Вона пов’язана з вихованням дітей, розподілом бюджету, готуванням їжі, організацією відпочинку тощо. Ситуаційна (“життєва”) творчість пов’язана з виконанням завдань, які постають перед людиною поза роботою та домом, наприклад розв’язання задач переходу вулиці з інтенсивним транспортним рухом або пошуку дороги. Нарешті, комунікативна творчість може проявлятись у різних видах спілкування людей. Є багато її різновидів. Це й творчість оратора, якому зненацька поставили складне запитання, і творчість закоханого, який, імпровізуючи освідчення, відчуває надмірне хвилювання, і творчість у бесіді, творчість учителя тощо. Ця класифікація багато в чому умовна, робоча. У реальному житті ми маємо справу переважно не з “чистими” видами творчості, а з їх комбінацією. Розглядаючи творчість як продовження пізнавальної діяльності за межами заданої ситуації, можна зрозуміти, як творець виходить за межі дозволеного. Тут багато чого залежить не від енергетичних ресурсів людини (знань, умінь, навичок, мотивів), а від її моральності. Істинно творчою особистістю може бути захоплена, одержима якоюсь ідеєю людина — учений і музикант, робітник і лікар, двірник і художник, — але їй завжди притаманний високий рівень творчої активності. Важлива умова творчості — сприйняття нових ідей, здатність знаходити й порушувати проблеми, незалежність поведінки та суджені водночас уміння поступатись і відмовлятися від своїх попередніх думок, критичність, сміливість, терпимість. Сучасний американський учений Д. Клозен вирізняє чотири основні детермінанти на шляху до творчої діяльності людини: • її особисті ресурси, тобто розум, темперамент, сила тощо; • “джерела підтримки та керівництва” (різні норми, інструкції, рекомендації), які надають їй можливості орієнтуватись у світі; • можливості (чи перешкоди) для виконання особистих цілей залежно від соціальної приналежності, раси, віку, статі, а також ситуації у світі (війни, депресії, значні соціальні зміни та ін.); • власні зусилля особистості, її діяльність. Природна творча активність людини виявляється в діяльності, зовнішня соціальна форма якої — праця, що охоплює й психічну, і фізіологічну сфери життя. Людям, які займаються творчістю, доводиться переборювати багато труднощів. Це різні бар’єри, антистимулятори, що в більшому чи меншому ступені негативно впливають на творчий процес. В. О. Моляко вважає, що до внутрішніх бар’єрів можна віднести: • незібраність, лінощі; • незацікавленість у роботі; • хвороби; • незадовільний психічний стан; • погані звички; • робота без режиму; • невміння організувати свій час; • негативні якості характеру та мислення. Дослідники називають також зовнішні бар’єри: • незручне середовище (наприклад, приміщення); • сторонні перешкоди (шум, спека, холод і т. ін.); • поганий психологічний клімат у колективі; • неадекватна (занижена) оцінка діяльності. Один із внутрішніх бар’єрів — фіксація, тенденція “чіплятися” за неправильні рішення чи не брати до уваги альтернативи. Основна властивість обмеженого мислення — функціональна фіксованість, нездатність бачити нове застосування знайомих об’єктів,використовуваних певним способом. Якщо ви колись користувалися п’ятикопієчною монеткою як викруткою, то ви перебороли функціональну фіксованість. Під зовнішньою мотивацією творчості розуміють реакцію соціального оточення, як позитивну (заохочення увагою, визнання, схвалення, а також матеріальну винагороду), так і негативну (різку критику, покарання). При цьому значущість зовнішньої мотивації найповніше виявляється лише тоді, коли вона виходить від референтної групи. Істотність впливу зовнішньої мотивації прямо залежить від рівня внутрішньої мотивації, тобто що менша внутрішня мотивація, то істотніше виявляється зовнішня. На підставі аналізу результатів досліджень можна виділити фактори, що впливають на рівень внутрішньої мотивації до творчості: • інтеріоризовані особистістю ціннісно-орієнтовані установки; • самооцінка; • стабільність емоційного стану. Стимулювання прояву креативності можливе в разі зовнішнього впливу на зазначені фактори, хоча, звичайно, такий вплив не гарантує повного розкриття творчого потенціалу. М. Глейтман, А. Фрідлунд, Д. Райсберг виділяють інші психічні блоки та фіксації, що можуть перешкодити виконанню завдання: 1) емоційні бар’єри: заборони та страх бути смішним або помилитися, нетерпимість до двозначності, надмірна самокритика (архітектор42боїться спробувати новий незвичний дизайн, бо побоюється, що колеги вважатимуть його легковажним); 2) культурні бар’єри: думка про те, що фантазія — це гаяння часу;що грайливість властива тільки дітям; що розум, логіка й числа сприяють, а почуття, інтуїція, задоволення й гумор перешкоджають розв’язанню проблем (корпоративний менеджер хоче вирішити проблему, пов’язану з бізнесом, але лютує, коли працівники його маркетингової групи жартують щодо можливих рішень); 3) засвоєні бар’єри: норми застосування (функціонального використання) значень, можливостей і табу (у кухаря немає напохваті чистої миски, і він не хоче скористатися для готування суміші сковорідкою); 4) бар’єри сприйняття: звички заважають визначити важливі елементи завдання (художник-початківець зосереджено малює вазу з квітами й не бачить “порожнього” простору навколо вази як частину композиції. Можна з упевненістю твердити, що висока культура виробництва, краса виконання — основа та неодмінна умова творчої праці. Настрій і творчий запал за таких умов зазвичай знижуються. Важливу роль в організації творчої праці відіграє колір інтер’єра. Людина здатна розрізняти 121 кольоровий відтінок. Кольори бувають холодні й теплі, заспокійливі та дратівливі. Треба враховувати й кольорову залежність. Наприклад, гарячі цехи фарбують у холодні тони (блакитний, синій, фіолетовий), що створює ілюзію охолодження. Кнопки фарбують у червоний колір, щоб привернути до них увагу. Позитивно впливає на натхнення музика. Дослідження показали,що музика В. Моцарта підсилює приплив творчої енергії, а рок-музика й подібні їй — послаблюють. Світломузика впливає на творчі асоціації. Розглянемо тепер спеціальні методи стимуляції творчої діяльності: 1)розширення знань працівників і підвищення їхньої психологічної культури; 2) формування критичного ставлення до інформації; 3) консультації, обговорення результатів роботи з іншими фахівцями, коли виникають ускладнення; 4)організація спеціального стимулювання, тренування мислення та здібностей працівника 5)формування мотивації, інтересу працівників до діяльності,бо особи, зацікавлені у своїй роботі. 6)розвиток духовної культури; 7)формування вміння переводити увагу. Поняття про творчий процес. Творчість - це складний діалектичний процес, що має відповідні етапи і свій механізм. Творчість не можна зводити або лише до неусвідомленого, мимовільного явища, або тільки до дискурсивного, тобто логічного акта; це - єдність інтуїтивного і дискурсивного. Природні нахили є лише однією з можливостей творчого характеру діяльності людини. Творчість як процес проходить на різних рівнях: несвідомому, рівні підсвідомості, свідомості та надсвідомості. Найвищий рівень розвитку творчості — взаємодія між зазначеними її рівнями, коли “креативне поле” захоплює всі ділянки мозку. Несвідоме психічне може бути зумовлене такими чинниками: • філогенетичним досвідом людства, що базується на глибинних законах життя, етапах еволюційного процесу та генетичній пам’яті, у якій зберігається попередній досвід; • індивідуальним несвідомим потягом до певних видів діяльності на основі природних навичок, зокрема здібностей до неї. В основі вищих проявів творчості лежить надсвідоме. Це неусвідомлювані первісні етапи будь-якого виду творчості, народження геніальних здогадів, раптових осяянь. Надсвідоме зводить усі рівні роботи мозку до рівня інтуїції — одномоментного пізнання цілого. Реальність, яку відображено в терміні “творчий потенціал”, поєднує в собі природне (об’єктивне) та соціальне (суб’єктивне), внутрішнє та зовнішнє, статичне та динамічне. Творчий потенціал фіксує суперечність як джерело можливого саморозвитку явища. Один з найпоширеніших варіантів визначення, відповідно з яким творчість у своєму розвитку проходить чотири етапи: 1. Виникнення (постановка) і усвідомлення творчої проблеми; 2. Пошук шляхів, принципу вирішення проблеми; 3. Наукове відкриття, «народження» наукової ідеї, створення ідеальної моделі відкритого вченими явища, розробка задуму; 4. Верифікація, тобто практична перевірка гіпотези і реалізація результату творчого акту. 2. Етап, на якому здійснюється пошук найбільш раціональних, а нерідко і оригінальних шляхів вирішення творчої проблеми - він є одним із головних етапів. 3. Завершення творчого процесу, у власному розумінні слова, проходить на третьому етапі, оскільки підсумком є вирішення творчої проблеми, тобто одержання конкретного результату. 4. Заключний етап - це перевірка істинності одержаного результату і здійснення реалізації. Головним критерієм істинності творчого акту є практика, але використовуються і логічні засоби обгрунтування отриманих результатів. На кожному з етапів творчості широко використовуються формально-логічні і інтуїтивно-евристичні засоби. Уявлення - це психічна діяльність, що полягає у створенні уяв і ситуацій мислення, які в цілому ніколи не сприймалися людиною в дійсності. Головна функція уявлення - ідеальне уявлення результату діяльності до того, як досягається реально, передбачення того, що ще існує. Гіпотези ж прокладають шляхи руху знання до істини. Інтуїція (лат. - уважно дивлюся) - здібність пізнання істини шляхом її прямого передбачення без обґрунтування за допомогою доказів. Основною ознакою інтуїції є: І - неусвідомленість. Проблема інтуїції - це проблема її співвідношення з логікою. Інтуїція буває достатньою для істини, але її не досить, щоб переконати в цій істині інших і самого себе. Необхідний доказ, що включає або звернення до чуттєвих сприймань, або до логічних міркувань, аргументів. ІІ - безпосередність. В інтуїтивному акті присутній так званий «перескок», перерва в ланцюгу міркувань, мовби раптове «осяяння», безпосереднє «передбачення» нового знання. ІІІ - раптовість, несподіванка. Це стрибкоподібний перехід до нового знання, перерва неперервності в русі мислення. Основними умовами формування і прояву інтуїції є: висока професійна підготовка суб’єкта, глибоке знання проблеми; пошукова ситуація, стан проблемності; дія у суб’єкта пошукової домінанти (пануючої ідеї) на основі неперервних спроб вирішити проблему; напружені зусилля щодо ЇЇ вирішення. Талант (грец. - вага, міра, рівень здібностей) - така сукупність здібностей, яка дозволяє отримати продукт діяльності, що відрізняється оригінальністю і новизною, високою досконалістю і суспільною значимістю. Геніальність (лат. - дух) - високий ступінь розвитку таланту, що дозволяє здійснити принципові зрушення в тій чи іншій сфері творчості, «створити епоху». Як відмічав Георг Гегель, це характеристика людини, яка співпадає із своєю суттю. Психологія творчої особистості. Питання розвитку творчої особистості вивчалось та продовжує цікавити вітчизняних та західних психологів, серед яких можна назвати таких як Г.С. Костюка, З. І.Калмикову, В. А. Роменця, Я. А. Пономарьова, В. О. Моляко, В.М. Дружиніна, О. І. Кульчицьку, Т. М. Титаренко, В.В. Клименко. Серед західних психологів вагомий внесок у розуміння творчої природи особистості зробили видатні вчені З.Фрейд, К. Юнг, Є.Фромм, Т. Рібо, А. Маслоу, Д.Дьюї, Р. Стернберг, Дж. Гілфорд, Е.де Боно та ін. В сучасній психології існує уявлення про особистість як відкриту багатовимірну цілісну систему, що розвивається (Костюк Г.С., Ананьєв Б.Г., Максименко С.Д., Непомнящая Н.І). Розглядаючи індивідуально-психологічні аспекти творчих людей, буде актуальним звернутись до досліджень Я. А. Пономарьова, який прийшов до висновку, що на рівні протікання психологічних процесів креативним людям, притаманні: 1. цілісність, свіжість, синтетичність як властивості сприйняття, здатність побачити те, чого не бачать інші, певні перцептивні особливості, повязані з високою чутливістю до субсенсорних подразників; 2. певні особливості памяті, що проявляються в швидкому засвоєнні головного і в легкому забуванні другорядного, в здатності пригадати малосуттєву дрібницю; память на рідкісні в повсякденному житті слова, образи, факти; 3. здатність помічати багатозначність слів, відчувати певні підтексти; 4. швидкість, гнучкість, оригінальність, відкритість мислення, вміння узагальнювати явища, не повязані між собою видимим чином. Серед важливих ознак, що стосуються творчої особистості психологи виділяють: 1. незалежне мислення; 2. свіжість та цілісність сприйняття; 3. інтуїція; в особистісному аспекті виділяють: 1. оригінальність; 2. ініціативність; Креативність — системна якість інтелекту. Вона має такі властивості: • чутливість до дисгармонії елементів у структурі проблеми, яка може виявлятись у вадах елементів, порушенні їх порядку, наявності зайвої інформації; • прагнення до корекції дисгармонії; • можливість корекції на основі відповідної інтелектуальної компетентності. Отже, креативність — це сукупність особливостей психіки, які забезпечують продуктивні перетворення в діяльності особистості. У психології є два схожі поняття: “креативна особистість” і “творча особистість”. Б. М. Теплов виділив три головні ознаки поняття “здібність”: 1) під здібностями розуміють індивідуальнопсихологічні особливості, які відрізняють одну людину від іншої; 2) здібностями називають не всі індивідуальні особливості, а лише ті, що стосуються успішності певної діяльності; 3) поняття “здібність” не зводиться до тих знань, умінь і навичок, які вже має людина; воно пов’язане з легкістю та швидкістю їх набуття. За критерієм виду психічних функціональних систем здібності поділяють на сенсомоторні, перцептивні, атенціональні, мнемічні, імажитивні, розумові, комунікативні; за критерієм основного виду діяльності - наукові (математичні, лінгвістичні і таке інше), творчі (музичні, літературні, художні). У психології розрізняють, зокрема, такі типи обдарованості: • інтелектуальна обдарованість виявляється в здібності до навчання, опанування вже створеної культури. Її ще називають “шкільною обдарованістю” (за В. Є. Чудновським). Зазвичай їй властива швидка розумова діяльність — швидке засвоєння й узагальнення матеріалу; • творча обдарованість (за Е. Торренсом) — це чутливість до проблем, вад, прогалин у знаннях, дисгармоній. Зазначимо, що обдарованість — це якісно своєрідна сукупність здібностей, від якої залежить можливість досягти певного успіху в якійсь діяльності, талант — високий ступінь обдарованості в певній царині, геніальність — найвищий ступінь прояву творчих сил людини, пов’язаний зі створенням якісно нових, унікальних продуктів діяльності в якійсь галузі пізнання. Отже, творча особистість проходить у своєму розвитку певні стадії: • вибіркової мотиваційно-творчої спрямованості особистості на певну діяльність; • інтелектуально-творчого потягу особистості до якоїсь діяльності; • підвищеної професійно-творчої активності особистості в певному виді діяльності; • перших значних творчих досягнень особистості, стійкої творчої продуктивної діяльності; • розвиток таланту, геніальності. Досліджуючи проблеми творчості, учені використовують різні терміни. Проте ми маємо бути вдячні природі, що подарувала нам такий феномен. Наскільки бідніше було б наше життя без музики, мистецтва й інших видів творчості!Історія людства показує безліч прикладів мужності, відданості та безкорисливості дивних людей — першопроходців. У цій славній когорті — імена Леонардо да Вінчі й Мікеланджело, М. Коперника й Дж. Бруно, І. В. Курчатова й С. П. Корольова, П. І. Чайковського й Л. Бетховена, О. С. Пушкіна й Л. М. Толстого та багато інших. Вони не вписувалися в рамки суспільства, у якому жили. Ці люди йшли далі, часто були не зрозумілі та не прийняті, але продовжували почату справу (часто собі на шкоду!), незважаючи на гоніння й інші іспити. Великі творці — великі особистості.

Контрольні питання:

1. Які ви знаєте види творчості?

2. Розкрийте поняття «комунікативна творчість».

3. Назвіть чотири основні детермінанти на шляху до творчої діяльності.

4. Які є внутрішні та зовнішні бар’єри творчого процесу по В Моляко.

5. Перерахуйте фактори, що впливають на рівень внутрішньої мотивації до творчості.

6. Назвіть спеціальні методи стимуляції творчої діяльності.

7. Рівні творчого процесу.

8. Які є ознаки творчої особистості?

9. Проаналізуйте поняття: “креативна особистість” і “творча особистість”.

10. Розкрийте головні ознаки поняття “здібність”.

11. Які є критерії поділу здібностей?

12. Розкрийте поняття обдарованості та назвіть її типи.

Рекомендована література:

1. Аматьєва О.П. Діагностика та розвиток творчих здібностей дошкільників у театрально-ігровій діяльності //Наука і освіта. - 1999. - 5-6.-С. 77-80.

2.Клименко В.В. Психологія творчості. К.: Центр навчальної літератури, 2006. -- 480с.

3. Лук А. Н. Мышление и творчество. — М.: Прогресс, 1976. — 144 с.

4. Моляко В. А. Психологические проблемы творческой одаренности. — К.: Вища шк., 1995. — 52 с.

5. Пономарев Я. А. Психология творчества и педагогика. — М.: Педагогика, 1976. — 279 с.

6. Психология одаренности: проблемы, структура, показатели: Сб.статей / Под ред. М. А. Холодной. — К.: Укр. центр творчества детей и юношества, 1996. — 96 с.

7. Психофізіологічні основи творчості: Конспект лекцій з курсу “Основи педагогічної творчості вчителя” / Уклад. Н. В. Гузій. — К.:УДПУ, 1995. — 18с.

8. Роменець В. А. Психологія творчості — К.: Либідь, 2001. — 288 с.

9. Тихомиров O. K. Психология мышления. — М.: МГУ, 1984. — 270 с.58

⇐ Предыдущая 12

Date: 2016-07-25; view: 400; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...

mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.006 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию