Класифікація виробничих запасів

Важливе значення для правильного обліку в ТзОВ «Львівхолод» є також порядок оцінки запасів. Згідно з П(С)БО №9 придбані або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первинною вартістю.

У разі відпуску матеріалів у виробництво, продажу або іншому вибутті згідно з П(С)БО № 9 оцінка їх здійснюється по одному з таких методів:

§ ідентифікованій собівартості одиниці запасів;

§ середньозваженій собівартості;

§ собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

§ нормативних затрат;

§ ціни продажу.

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, які мають однакове призначення і однакові умови використання, застосовується тільки один із зазначених методів.

Для обліку виробничих запасів і господарських матеріалів планом рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ передбачено синтетичні рахунки класу 2 «Запаси»: 20 «Виробничі запаси»; 23 «Матеріали і продукти харчування». До кожного з цих рахунків відкриваються субрахунки за видами товарно-матеріальних цінностей.

На рахунку 20 «Виробничі запаси» обліковується обладнання, яке підлягає встановленню на об'єктах, що будуються або реконструюються, будівельні матеріали, конструкції, деталі та інші матеріальні цінності, придбані за рахунок коштів, виділених на капітальне будівництво, матеріали для науково-дослідних робіт, а також спеціальне обладнання, придбане для виконання науково-дослідних робіт за господарськими договорами.

Облік операцій з витрачання матеріалів, крім продуктів харчування, ведуть у накопичувальній відомості з витрачання матеріалів т. ф. № 396 (меморіальний ордер № 13). Записи у цю відомість здійснюють за кожним документом, зокрема у розрізі субрахунків. Після закінчення місяця підсумки субрахунків переносять до книги Журнал-головна.

Матеріальні цінності надходять до бюджетних установ від постачальників, установ закупників, підзвітних осіб, що закупили матеріали за готівку, від списання непридатних основних засобів та малоцінних і швидкозношуваних предметів, з власного виробництва, від благодійних установ, безоплатно від інших бюджетних установ, спонсорів, на спеціальні заходи за дорученням, як надлишки, виявлені при інвентаризації, як лишки матеріалів, що залишилися у розпорядженні установи після закінчення договірних науково-дослідних робіт тощо. Усі ці операції оформляють відповідними первинними документами: рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними і т. ін. У всіх цих документах обов'язково вказують: від кого надійшли матеріали або продукти харчування, їх найменування, сорт, масу (кількість), ціну, суму, дату надходження на склад; має бути підпис матеріально відповідальної особи, яка прийняла цінності на відповідальне зберігання.

Надходження до установи матеріальних цінностей від постачальників оформляється таким чином. На необхідну кількість матеріальних цінностей бюджетна установа або установа - закупник укладає договір з постачальником-переможцем тендеру, яким визначається термін поставки матеріалів, їх найменування та якісні ознаки, кількість, порядок оформлення документів та розрахунку, порядок вивезення (доставки), права, обов'язки і відповідальність сторін.

Контроль за виконанням умов договору поставки здійснює відділ матеріально-технічного постачання, а де його немає — заступник керівника з адміністративно-господарської роботи. З цією метою ведуть відомості оперативного обліку виконання договорів поставки, в яких реєструють у хронологічному порядку виконання договірних умов кожним постачальником і з кожного договору зокрема (дата одержання матеріалів, їх асортимент, кількість, ціна — за договором і фактично). Бухгалтерія повинна здійснювати контроль за організацією такого обліку і повнотою оприбуткування цінностей, а відділ постачання — за своєчасною і повною оплатою рахунків постачальників.

Облік запасів на складі повинен здійснюватися із застосуванням картки складського обліку матеріалів (форма № М-12).

Картки складського обліку оформляються матеріально відповідальною особою в одному примірнику на основі первинних документів у відповідності з номенклатурою запасів. Записи в картці роблять у день, коли оприбутковано або відвантажено матеріали на основі первинних документів.

Якщо протягом дня відбулось декілька однакових (або однорідних) операцій за кількома документами, може бути зроблено один запис з відображенням номерів документів або номера реєстру, який складається за цими документами, та загальної кількості запасів. При незначній номенклатурі запасів замість карток складського обліку може застосовуватися книга обліку залишків запасів на складі.

У визначений термін матеріально відповідальні особи подають усі первинні документи з надходження та вибуття запасів до бухгалтерської служби.

На підприємствах, які відображають запаси за оперативно-бухгалтерським методом, для відображення залишків запасів на складі підприємства на кінець звітного періоду може застосовуватися відомість обліку залишків матеріалів на складі (форма № М-14). Відомість заповнюється на підставі даних карток складського обліку матеріалів, перевіреними бухгалтерією. Відомість обліку залишків матеріалів на складі комірник подає до бухгалтерії у встановлений строк (зазвичай раз на місяць – на кінець звітного періоду) у двох примірниках. Дану відомість складають у кількісному вираженні за тими матеріалами, за якими відбувався рух у звітному місяці. Правильність оформлення первинних документів і складання відомості залишків бухгалтерія перевіряє відразу ж після їх одержання. Потім один примірник відомості із зауваженнями і вказівками повертають на склад.

«Звіт про рух товарів і тари на складі» є зведеним документом, який складають матеріально-відповідальні особи за звітний період. Звітний період та термін подання звітів визначається керівником оптового підприємства залежно від потреб в інформації та обсягів господарської діяльності (щоденно або 1 раз на 3 дні).

Звіт складає матеріально-відповідальна особа або бригадир (при бригадній матеріальній відповідальності). Матеріально – відповідальна особа заповнює спочатку загальні реквізити звіту (назва організації, підприємства, номер звіту, дата звітного періоду). Звіт складається з двох розділів:

1 — «Надходження»;

2 — «Вибуття».

Матеріально-відповідальні особи заповнюють графи про номери і дати документів, «від кого отримано», «кому відвантажено» і суми товарів і тари.

У кінці звітного періоду підраховують підсумки за розділами окремо «Товарів» і «Тари» та визначають залишки товарів і тари. Після цього матеріально-відповідальна особа проставляє кількість прибуткових і видаткових документів, дату складання і підпис.

Слід вказати, що звіт складають у двох примірниках і подають в бухгалтерію разом з прикладеними первинними документами, які засвідчують господарські операції.

В бухгалтерії здійснюється приймання звіту та перевірка за суттю, з формального, арифметичного та логічного боку.

За суттю перевіряють відповідність господарських операцій і первинних документів.

Арифметична перевірка проводиться з метою підтвердження записаних сум у первинних документах.

З формального боку бухгалтер проглядає заповнення всіх реквізитів звіту, відповідність дати документів звітного періоду.

Після приймання звіту бухгалтер, на якого покладені такі обов'язки, проставляє дату приймання і свій підпис та один примірник звіту повертає матеріально-відповідальній особі. Потім бухгалтер розпочинає бухгалтерське опрацювання звіту.

Кількість інвентаризацій у звітному році, дати їх проведення й перелік майна, що підлягає інвентаризації під час кожної з них, визначаються керівником установи (крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим).

Інвентаризація виробничих запасів здійснюється інвентаризаційною комісією, призначеною наказом керівника підприємства, по місцях зберігання матеріальних цінностей у присутності матеріально відповідальних осіб.

Свої висновки і пропозиції щодо врегулювання інвентаризаційних різниць комісія ТзОВ «Львівхолод» оформляє протоколом і подає на затвердження керівнику підприємства. Керівник повинен прийняти рішення про оприбуткування лишків і списання недостач матеріальних цінностей і затвердити.

Для синтетичного обліку запасів підприємства планом рахунків передбачено синтетичні рахунки:

§ 20 «Виробничі запаси»,

§ 22 «Малоцінні швидкозношувані предмети»;

§ 25 «Напівфабрикати»;

§ 26 «Готова продукція» тощо,

які мають ряд субрахунків для більш детального їх обліку.

По дебету цих рахунків відображається надходження запасів на склади підприємства, по кредиту – їх вибуття із складів в кореспонденції з відповідними бухгалтерськими рахунками.

Облік витрат на виробництво організовується в ТзОВ «Львівхолод» з метою розподілу витрат на кожну окрему операцію або кожен окремий продукт, що необхідно для оцінки запасів і визначення фінансового результату.

Завдання обліку витрат на виробництво полягає в накопиченні витрат, яке досягається шляхом зведення даних для обчислення собівартості одиниці продукції. Метою зведення даних в системі накопичення витрат є встановлення величини витрат по двох головних об'єктах - продукції (для оцінки вартості запасу) і центрах відповідальності (з метою контролю за рівнем витрат). Таким чином, система обліку виробничих витрат - це сумування витрат за центрами відповідальності і розподіл цих витрат на калькуляційну одиницю.